Рішення № 128253813, 18.06.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2025 року Справа№640/8232/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління поліції охорони в Київській області (надалі УПО в Київський області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати наказ №35о/с від 17.03.2022 в частині реалізації дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Бучанського районного відділу таким, що виданий з порушенням Дисциплінарного статуту та протиправним,

- видати наказ про звільнення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Бучанського районного відділу зі служби в поліції за пунктом 8 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку з переходом до Військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони 07.03.2022,

- надати ОСОБА_1 (0022988) поліцейському взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Бучанського районного відділу розрахунок грошового забезпечення та компенсації за невикористану відпуску на момент звільнення,

- прийняти від ОСОБА_1 (0022988) поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Бучанського районного відділу предмети однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився,

- здійснити перерахунок виплат, що підлягають виплаті у разі звільнення щодо ОСОБА_1 (0022988) поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Бучанського районного відділу з урахуванням повернутих предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає наказ №35о/с від 17.03.2022 в частині реалізації дисциплінарного стягнення таким, що виданий з порушенням Дисциплінарного статуту та протиправним, оскільки позивач не був ознайомлений з наказом про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії, а отже службове розслідування є не об`єктивним, пояснення щодо обставин справи у позивача не витребовувалися. Крім того, з 27.02.2022 по 01.04.2022 було окуповано м. Буча Київської області, тому діяльність Бучанського РВ УПО в Київській області у той період була неможлива і працівники за усним наказом керівництва залишили робочі місця та діяли згідно зі ситуацією та можливостями, що складалися. Позивач 07.03.2022 року зміг виїхати з м. Буча до м. Київ та одразу добровільно (самостійно) звернувся до Військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони з заявою про прийняття його на військову службу і наказом від 08.03.2022 він був зарахований до складу цієї військової частини у якості солдата, про що за телефоном повідомив керівництво Бучанського РВ УПО.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/8232/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У червні 2022 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначив, що порядок призначення та проведення службового розслідування був дотриманий, а повідомити позивача не було можливості, оскільки позивач на службу не з`являвся i на зв`язок не виходив. Позивач, будучи поліцейським із табельною зброєю, у період дії воєнного стану не повідомив керівництво абo когось із колег будь-яким способом про своє місцеперебування, починаючи з 01.03.2022 року. Якщо, як вказано у позові, позивач 07.03.2022 дійсно прибув до Києва, то мав можливість та зобов`язаний був прибути до Управління поліції охорони в Київській області (м. Київ, вул. Сім`ї Прахових, 8) та повідомити що він живий, не в полоні, та збирається мобілізуватись (про що необхідно написати рапорт, щоб була підстава звільнення/переведення до іншого відомства). Документи про перебування позивача на військовій службі з 08.03.2022 відповідач побачив лише отримавши позовні матеріали в суді, тобто 15.06.2022 року. Таким чином, позивач самоусунувся без будь-яких на те причин від виконання своїх функціональних обов`язків, захисту Українського народу, охорони прав i свобод людини та честі держави, чим допустив дискредитацію високого звання поліцейського. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

17 серпня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій зазначено, що твердження відповідача про відсутність позивача на робочому місці без поважних причин, самоусунення його від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини та честі Держави не відповідає дійсності та спрямоване на прикриття власної протиправної бездіяльності стосовно особового складу поліції. Щодо заповнення табелю обліку робочого часу, то такий табель є обліковим документом, його форма типова та має рекомендований характер. Якщо висновок про причину відсутності працівника помилковий, то й табель складений з помилками, тому він не може бути доказом причини відсутності позивача на службі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року заяву позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/8232/22, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , з 01.07.2021 року проходив службу в Бучанському РВ Управління поліції охорони в Київській області на посаді поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки.

На підставі рапорту заступника начальника Бучанського PB Управління поліції охорони в Київській області, що надійшов до керівництва Управління 14.03.2022, наказом від 15.03.2022 № 1190 призначено службове розслідування.

У зазначеному рапорті зазначено, зокрема, що поліцейський взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Бучанського PB УПO в Київській області сержант поліції ОСОБА_1 грубо порушив службову дисципліну, а саме не з`являвся до підрозділу для несення служби 11, 12 та 13.03.2022 без повідомлення причин, про що були складені відповідні акти.

Відповідно до ст. 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної Поліції України (далі НПУ), затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, Положення про дисциплінарні комісії в національній поліції України, затверджених наказом MBC від 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, наказом Управління від 15.03.2022 № 1190 «Про призначення службового розслідування» було створено дисциплінарну комісію.

За результатами проведення службового розслідування комісія встановила, що згідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05:30 24.02.2022, строком на 30 діб, в Україні введено воєнний стан, а 10.03.2022 видано наказ Національної поліції України № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» відповідно до п. 3 якого слідує, що поліцейські зобов`язані невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби.

11,12 та 13 березня 2022 року були спроби додзвонитися на власний номер мобільного телефону сержанта поліції ОСОБА_1 (093-030-99-46), але останній на телефонні дзвінки не відповідав.

Окрім того, ще 17.02.2022 особовий склад Бучанського PB УПO Київської області був проінформований про те, що у разі збою зв`язку місцем збору особового складу підрозділу являється АДРЕСА_1 , що підтверджується доповідною запискою керівника підрозділу від 17.02.2022.

Починаючи з 01.03.2022 позивач не виходив на зв`язок, ніяким чином не повідомляв про своє місцеперебування або причини невиходу на службу, тому 11, 12 та 13 березня (після отримання наказу HПУ від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану») були складені акти невиходу на службу, які підписані комісійно.

Окрім того, відсутність позивача на службі без поважних причин підтверджується табелем обліку робочого часу за березень 2022 року.

В результаті проведення службового розслідування, 17.03.2022 було видано наказ № 1200, яким за грубе порушення службової дисципліни, в частині невиконання вимог п. 1, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу 1 пункту 1 розділу ІІІ Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, затвердженої наказом MBC України від 10.12.2015 № 1560, що виразилось у самоусуненні від захисту Українського народу, охорони прав i свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, а також порушенні вимог п. 8, ч. 3, ст. 1, розділу I Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», ст. 18 та 64 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 4, ст. 40 КЗпП України, (прогулу без поважних причин), а також вимог п. 3 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», щодо невідкладного прибуття до органу поліції за місцем несення служби, упродовж трьох діб без поважних причин, звільнити зі служби в поліції, зокрема i ОСОБА_1 .

На підставі наказу УПO Київської області від 17.03.2022 № 53 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 38 діб.

Позивач не погоджується з наведеним наказом №35 в частині реалізації дисциплінарного стягнення щодо позивача, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

На підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

За змістом частини першої статті 59 Закону №580, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Пунктом 24 частини першої статті 23 Закону №580 встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України, органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (частина друга статті 24 Закону №580).

В силу частини першої статті 19 Закону №580, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга статті 19 Закону №580).

Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Частиною першої статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

На підставі частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1); безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону (пункт 4); вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника (пункт 5); сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції (пункт 13).

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частиною другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, в тому числі, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначені поняття та порядок призначення службового розслідування.

Так, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частини перша-четверта статті 14 Дисциплінарного статуту).

За приписами частин першої та другої статті 15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина четверта статті 16 Дисциплінарного статуту).

На підставі частини сьомої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно з частиною третьою статті 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Пунктом 4 розділу V Порядку №893 визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

За приписами пункту 7 розділу V Порядку №893, розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Отже, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків за письмовим наказом керівника проводиться службове розслідування про дисциплінарний проступок поліцейського.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення зі служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач та його представник посилаються на те, що позивача не було викликано для надання пояснень у передбаченому законом порядку, позивачу взагалі не надсилався виклик для надання пояснень.

Суд зазначає, що рапортом від 14.03.2022 року заступник начальника Бучанського PB Управління поліції охорони в Київській області доповів начальнику Управління поліції охорони в Київській області, підполковнику поліції В. Кравцю про те, що поліцейський взводу охорони об`єктів та публічної безпеки сержант поліції Юрченко М.М., 11, 12 та 13.03.2022 не прибув на службу без поважних причин, про складено відповідні акти.

Цими актами підтверджено факт не виходу на службу поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки сержанта поліції ОСОБА_1 .

Також, факт не виходу позивача на службу підтверджується наданою до суд копією табелю обліку робочого часу за березень 2022 року.

Наказом Управління поліції охорони в Київській області від 15.03.2022 №1190 «Про призначення службового розслідування» наказано комісії за фактом грубого порушення службової дисципліни поліцейським взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Бучанського РВ сержантом поліції ОСОБА_1 провести службове розслідування у формі письмового провадження.

16.03.2022 складений висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни сержантом ОСОБА_1 , а також виданий наказ №1200 «Про факт грубого порушення службової дисципліни сержантом поліції ОСОБА_1 та його покарання», а також наказ №35 о/с від 17.03.2022 «З особового складу», який позивач вважає протиправними в частині реалізації дисциплінарного стягнення.

Таким чином, протягом двох днів, 15.03.2022 та 16.03.2022, посадовими особами відповідача проведено службове розслідування стосовно позивача зі складенням і затвердженням відповідного висновку і виданням оскаржуваного наказу.

Відповідно до вимог частини шостої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Приписами статті 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій (частина перша).

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право (частина 2 статті 18):

1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;

3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «;Про державну таємницю» та іншими законами;

4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови (частина третя).

У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі (частина шоста).

Отже, аналізом норм чинного законодавства встановлено, що службове розслідування має бути проведено із наданням поліцейському, стосовно якого проводиться таке розслідування, права на захист, яке, в тому числі, реалізується шляхом подачі поліцейським пояснень, клопотань, скарг тощо. При цьому, у разі відсутності поліцейського на службі його виклик для надання пояснень повинен бути здійснений комісією шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням на адресу місця проживання, зазначену в особовій справі.

Суд зазначає, що матеріали службового розслідування не містять доказів ознайомлення позивача з наказом від 15.03.2022 №1190 «Про призначення службового розслідування».

Поряд з цим, з 01.03.2022 позивач не виходив на зв`язок, ніяким чином не повідомляв про своє місцеперебування або причини невиходу на службу, на телефонні дзвінки не відповідав.

Таким чином, відповідачем вчинялись дії, направлені на повідомлення позивача щодо проведення відносно нього службового розслідування.

Разом з цим суд зазначає, що факт не повідомлення позивача про проведення службового розслідування, за даних обставин, не може бути самостійною підставою для скасування спірного наказу про звільнення.

Також судом встановлено, що позивач у заявленому позові фактично не заперечує того факту, що з 11.03.2022 він не виходив на службу. Не вихід на роботу він мотивував тим, що з 27.02.2022 по 01.04.2022 було окуповано м. Буча Київської області, тому діяльність Бучанського РВ УПО в Київській області у той період була неможлива і працівники за усним наказом керівництва залишили робочі місця та діяли згідно зі ситуацією та можливостями, що складалися. Позивач 07.03.2022 року зміг виїхати з м. Буча до м. Київ та одразу добровільно (самостійно) звернувся до Військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони з заявою про прийняття його на військову службу і наказом від 08.03.2022 він був зарахований до складу цієї військової частини у якості солдата, про що за телефоном повідомив керівництво Бучанського РВ УПО.

Проте, зарахування позивача до Військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони за наказом від 08.03.2022 року не може бути поважною причиною відсутності на службі в Бучанському РВ, оскільки на той час позивач був працівником поліції і за наявності бажання на звільнення та проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 Сил територіальної оборони він повинен був вчинити передбачені законодавством дії, що необхідні для такого звільнення, зокрема подати відповідний рапорт відносно звільнення або переведення.

Водночас суд зазначає, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05:30 24.02.2022, строком на 30 діб, в Україні введено воєнний стан, а 10.03.2022 видано наказ Національної поліції України №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» відповідно до п. 3 якого слідує, що поліцейські зобов`язані невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби.

Однак поліцейський взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Бучанського РВ сержант поліції ОСОБА_1 , упродовж трьох діб до підрозділу для несення служби не прибував та на телефонні дзвінки не відповідав, а саме 11, 12 та 13.03.2022, про що складено відповідні комісійні акти невиходу на роботу.

Оскільки, відповідно до чинного законодавства, поліція бере участь у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану, посадові особи Управління поліції охорони в Київській області, встановивши факт відсутності поліцейського, який переведено на посилений варіант службової діяльності, у найкоротший проміжок часу вжили заходів аби запобігти можливим негативним наслідкам, як то захоплення ворогом зброї, яка могла бути залишена без нагляду, переходу озброєних поліцейських на бік ворога тощо.

При цьому, станом на час проведення службового розслідування стосовно позивача Дисциплінарний статут та Порядок №893 не встановлювали особливостей проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.

Водночас статтею 63 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України.

До того ж, приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).

За таких обставин суд вважає, що доводи відповідача відносно того, що сержант поліції ОСОБА_1 , з власної недисциплінованості самоусунувся без будь-яких на те поважних причин від охорони прав і свобод людини та честі держави, чим своїми діями допустив дискредитацію високого звання поліцейського, що полягає у вчиненні проступку, який підриває довіру громадськості до поліцейських та авторитету Національної поліції України в цілому та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції, є обґрунтованими.

Разом з цим, як встановлено вище, у зв`язку із переведення співробітників відповідача на посилений варіант службової діяльності позивач мав перебувати в розташуванні управління та дотримуватись наказів та розпоряджень від керівництва управління.

Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів Національної поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт грубого порушення позивачем службової дисципліни у вигляді вчинення прогулу без поважних причин.

За викладених обставин, висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального воєнного стану в державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірний наказ є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення є співмірним із вчиненим проступком.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування спірного наказу відповідача.

Вимоги позивача надати розрахунок грошового забезпечення та компенсації за невикористану відпуску на момент звільнення також задоволенню не підлягають, оскільки на підставі наказу УПO в Київської області від 17.03.2022 № 53 о/с позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 38 діб, доказів оскарження наказу в цій частині суду не надано.

Вимоги прийняти позивача предмети однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, та здійснити перерахунок виплат, що підлягають виплаті у разі звільнення щодо ОСОБА_1 (0022988) поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Бучанського районного відділу з урахуванням повернутих предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, також задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано доказів відмови відповідача прийняти предмети однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до приписів статей 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат, згідно зі ст. 139 КАС України відсутні, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судове рішення складене 18 червня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко