Рішення № 128253736, 17.06.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2025 року Справа№200/2207/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним бездіяльність у відмові в перерахунку позивачу пенсії «Зміна надбавки» згідно зі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема у неврахуванні довідки №14-36/224 від 12.12.2024 р. про пільговий стаж позивача та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №914260823874 від 28.02.2025 року про відмову позивачу в перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії позивачу за її заявою №2411 від 20.02.2025р. із застуванням до пільгового стажу відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи зазначених у довідці №14-36/224 від 12.12.2024р., а саме: з 06.08.1985р. по 01.09.1989р. на посаді лаборанта патологоанатомічного відділення КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради (Центральна міська лікарня м. Краматорська) у подвійному розмірі для обчислення пенсії.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 лютого 2025 року через Веб-портал територіального органу Пенсійного фонду України позивач звернулась з заявою про перерахунок призначеної раніше пенсії згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

28 лютого 2025 року відповідач прийняв рішення, яким відмовив позивачу в перерахунку пенсії «Зміна надбавки» згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зазначивши, що до заяви про перерахунок пенсії Позивачем була додана довідка №14-36/224 від 12.12.2024р. з Міністерства охорони здоров`я комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №3» про пільговий стаж, однак в довідці не зазначено, що посада лаборанта патологічного-анатомічного відділення відноситься до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З такими висновками позивач не згодна, вважає їх помилковими, а її заява про перерахунок пенсії та додані до неї документи давали відповідачу підстави для задоволення заяви та здійснення перерахунку пенсії.

Позивач вважає спірне рішення протиправним та за захистом своїх прав звернулася до суду.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та зазначив, що у наданій довідці не зазначено, що посада лаборанта паталогоанатомічного відділення відноситься до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає пільгове обчислення стажу.

Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.

З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.

Головуючий суддя Христофоров А.Б. у період з 02.06.2025 року по 06.06.2025 року включно перебував на лікарняному.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , з 08.05.2014 року позивачу було призначено пенсію за вислугою років з врахуванням страхового стажу 31р. 6міс. 0днів, в тому числі 28р. 07м. 26 днів прац. охорони здоров`я.

20.02.2025 року через Веб-портал територіального органу Пенсійного фонду України позивач звернулась з заявою про перерахунок призначеної раніше пенсії згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

28.02.2025 року відповідачем прийняте рішення, яким відмовлено позивачу в перерахунку пенсії «Зміна надбавки» згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відмовляючи в перерахунку призначеної пенсії відповідач виходив з наступного.

Згідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законодавством. Загальний порядок обчислення стажу означає, що до страхового стажу включається час фактичної роботи, тобто рік-за рік, місяць-за місяць. Пільгове обчислення стажу передбачені статтями 59, 60 та 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст.60 цього Закону, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладах охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Також у спірному рішенні зазначено, що до заяви про перерахунок пенсії позивачем була додана довідка №14-36/224 від 12.12.2024р. з Міністерства охорони здоров`я комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №3» про пільговий стаж, однак в довідці не зазначено, що посада лаборанта патологічного-анатомічного відділення відноситься до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З цих підстав відповідач вирішив відмовити позивачу в проведені перерахунку пенсії «допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами», оскільки відсутні законні підстави.

Не погодившись із рішенням та діями пенсійного органу, позивач звернулася за захистом власних прав та інтересів з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.24 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до його Преамбули цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За правилами частини 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення", в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

02.08.2002 року Міністерство праці та соціальної політики спрямувало до територіальних управлінь праці та соціального захисту населення спільний лист за вих. №03-2/1751-02-4 Мінпраці, Пенсійного фонду та Міністерства охорони здоров`я щодо зарахування часу роботи у патологоанатомічних відділеннях (бюро), відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів до стажу роботи у подвійному розмірі, для використання у практичній роботі.

У вищезазначеному листі вказано наступне: «...Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується в стаж роботи в подвійному розмірі. З метою подальшого вдосконалення та розвитку патологоанатомічної служби в Україні наказом Міністерства охорони здоров`я від 12.05.92 р. №81 «Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби в Україні» організовані патологоанатомічні бюро, які є закладами охорони здоров`я, із збереженням функціональних повноважень патологоанатомічних відділень. У зв`язку з викладеним, час роботи у патологоанатомічних відділеннях (бюро), відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі...».

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, протягом спірного періоду позивач працювала у закладі охорони здоров`я на посаді лаборантом патологоанатомічного відділення у КНП «Міська лікарня №3 Краматорської міської ради (на час 06.08.1985-01.09.1989рр Центральна міська лікарня міста Краматорська).

Таким чином, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 06.08.1985 по 01.09.1989 на посаді лаборанта патологоанатомічного відділення КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради (на той час Центральна міська лікарня м. Крамторська) підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Враховуючи наведене, суд вважає наявну протиправну бездіяльність у відмові в перерахунку позивачу пенсії «Зміна надбавки» згідно зі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема у неврахуванні довідки №14-36/224 від 12.12.2024 року про пільговий стаж позивача та відповідно наявність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.02.2025 року №914260823874 про відмову позивачу в перерахунку пенсії.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлений у постановах Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №214/3705/17 , від 06.06.2022 по справі № 510/1593/16-а. Також аналогічного висновку щодо необхідності застосування ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні пенсії прийшов Верховний Суд у постановах від 27.04.2023 р. по справі № 160/14078/22, від 20.04.2022 р. по справі №214/3705/17, від 27.02.2020 р. по справі №462/1713/17, від 04.12.2019 р. по справі №689/872/17.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач не навів у своєму рішенні про відмову в перерахунку пенсії обґрунтованих підстав для відмови в перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії.

Слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п. 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благо отримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 13 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Пенсійне забезпечення».

Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - виплатити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України позивач вважає, що дана позиція повинна бути врахована під час розгляду даної справи.

За унормуванням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У п.7 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо передбачено п. 4 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У зв`язку із наведеним, суд вважає дієвим засобом захисту прав позивача саме зобов`язання відповідача здійснити перерахунок у відповідності до раніше наданої заяви, оскільки даний спосіб є більш дієвим та зможе належним чином захистити права позивача.

Таким чином суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за її заявою від 20.02.2025 року із застуванням до пільгового стажу відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи зазначеного у довідці від 12.12.2024 року №14-36/224, а саме період роботи з 06.08.1985 року по 01.09.1989 року на посаді лаборанта патологоанатомічного відділення КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради (Центральна міська лікарня м. Краматорська) у подвійному розмірі для обчислення пенсії.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно вимог ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, враховуючи те, що рішення управління скасовано, а вимога про зобов`язання вчинити певні дії є похідною, суд дійшов висновку щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неврахування довідки від 12.12.2024 року №14-36/224 про пільговий стаж ОСОБА_1 .

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.02.2025 року №914260823874 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії визнати протиправним та скасувати.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за її заявою від 20.02.2025 року із застуванням до пільгового стажу відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи зазначеного у довідці від 12.12.2024 року №14-36/224, а саме період роботи з 06.08.1985 року по 01.09.1989 року на посаді лаборанта патологоанатомічного відділення КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради (Центральна міська лікарня м. Краматорська) у подвійному розмірі для обчислення пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 17 червня 2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров