Ухвала суду № 128249690, 19.06.2025, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1165/22

Провадження № 1-кп/541/35/2025

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

133 м. м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Полив`яне Миргородського району Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, 10.06.2022 близько 16 год. 00 хв. маючи умисел на незаконне зайняття рибним добувним промислом у період нересту, забороненими знаряддями лову,з ціллю вилову риби для своїх потреб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, посягаючи на суспільні відносини у сфері охорони й відтворення навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, вийшовши на дерев`яному човні на водойму «Кар`єр», що є правою притокою р. Хорол, поблизу вул. Козацька в м. Миргороді Полтавської області та виставив п`ять ятерів. Наступного дня, 11.06.2022, о 07.42 год., під час збирання ятерів із виловленою рибою, ОСОБА_4 був викритий начальником дільничних офіцерів поліції Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 , за незаконне зайняття рибним добувним промислом забороненим знаряддями лову - ятерами, в період нересту, чим порушив вимоги п.п.3.1, 3.15. «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1126 від 18.07.1998 року та наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1999 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.1999 за №269/3562,та ст. 27, ст. 52-1, ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ», Наказ Управління Державного агенства меліорації та рибного господарства у Полтавській області від 24.03.2022 №46 «Про встановлення весняно-літньої заборони на лов риби, інших водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах в районі діяльності (контролю) Полтавського рибоохоронного патруля у 2022 році». Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_4 незаконно добув рибу «карась сріблястий», в кількості 179 шт., вартістю 1581 грн., за один екземпляр, чим заподіяв істотну шкоду водним біоресурсам добувши незаконно цінні види риб, згідно Такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 № 1209 на загальну суму 282 999 грн. Згідно висновку експертів №1407/1408 Полтавського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 22.06.2022, з екологічної точки зору внаслідок вилову водних біоресурсів (риби) виду «карась сріблястий» в кількості 179 шт. загальною вагою 2,780 кг, за допомогою заборонених знарядь лову «Ятір» у кількості 5 шт. за наступними характеристиками: ятір №1 - діаметром ЗО см., довжиною 45 см., вічко 12 мм., ятір №2 - діаметром 40 см., довжиною 45 см., вічко 10 мм., ятір №3 - діаметром 40 см., довжиною 50 см., вічко 16 мм., ятір №4 - діаметром 40 см., довжиною 55 см., вічко 12 мм., ятір №5 - діаметром 55 см., довжиною 80 см., вічко 20 мм., що мало місце 11.06.2022 на водоймі «Кар`єр»,яка є правою притокою р. Хорол, поблизу вул. Козацької в м. Миргороді, довкіллю (водному об`єкту) було завдано істотної шкоди за критеріями добування великої кількості водних біоресурсів у період природного відтворення (нересту) на суму 282 999 грн.

В ході судового розгляду в судовому засіданні 19 червня 2025 року захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_7 , звернувся до суду з усним клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 249 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення та закриття кримінального провадження. В обґрунтування клопотання вказав, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 249 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є кримінальним проступком. На теперішній час закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення. З часу його подій які стали підставою для обвинувачення ОСОБА_4 від слідства та суду він не переховувався, перебіг давності не зупинявся та не переривався, відомості про вчинення останнім інших кримінальних правопорушень у матеріалах кримінального провадження відсутні, а тому наявні підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження у зв`язку із цим.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення та закриття кримінального провадження та просив його задовольнити. Обвинувачений в судовому засіданні вказав, що розуміє, що звільнення його від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої ч. 1 ст. 49 КК України, тобто у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження з цієї підстави, є звільненням його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави, він розуміє наслідки закриття кримінального провадження в порядку ст. 49 КК України та бажає це зробити, а тому наявні всі підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності, як це передбачено ч. 1 ст. 49 КК України, та закриття кримінального провадження.

Прокурор у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої ОСОБА_4 у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, так як для цього існують підстави, передбачені чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Розглянувши клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Системний аналіз наведених норм закону вказує на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не зобов`язує суд першої інстанції у випадку заявлення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України дослідити докази в провадженні і лише після цього вирішити таке клопотання.

Натомість, ч. 8 ст. 284 КПК України передбачено, що закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною третьою статті 285 КПК України також передбачено, що досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку лише у разі, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).

Виходячи з вказаних вище правових норм, суд вправі у судовому засіданні до закінчення судового розгляду та дослідження всіх доказів в провадженні розглянути питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 249 КК України у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із цим, оскільки наявне клопотання сторони захисту щодо такого звільнення, а обвинувачений не заперечує проти такого звільнення та згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, тобто зокрема і в судовому засіданні, не з`ясовуючи при цьому обставини, установлені під час кримінального провадження, та не перевіряючи їх доказами у порядку, передбаченому статтями 347-363 КПК України.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, яке було вчинено 10 червня 2022 року.

На час вчинення кримінального правопорушення та на час судового розгляду, частина 1 ст. 249 КК України, це правопорушення відповідно до ст. 12 КК України віднесено до кримінальних проступків, так як санкція передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно з частинами 2-4 статті 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

З аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 статті 49 КК України). Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, тобто у зв`язку із закінченням строків давності, є обов`язком суду, а не його правом. Водночас, закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності також є обов`язком суду.

Судом встановлено, що з дня вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, і до дня розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності минуло 3 роки та 9 днів. Обвинувачений ОСОБА_4 з часу вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, будь-які відомості, які вказували б на ухилення обвинуваченого від досудового слідства або суду відсутні, будь-яких інших підстав для перерви чи зупинення перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого не встановлено.

Враховуючи те, що з дня вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, минуло більше трьох років відповідно, обвинувачений з часу вчинення інкримінованого йому вказаного кримінального правопорушення до кримінальної відповідальності не притягувалася, відсутні будь-які відомості, які вказували б на ухилення обвинуваченого від досудового слідства або суду, тобто відсутні будь-які підстави для перерви чи зупинення перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 в судовому засіданні особисто просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, підтвердив, що розуміє, що звільнення його від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України, тобто у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження з цієї підстави, є звільненням його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави, розуміє наслідки такого закриття кримінального провадження і бажає це зробити, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню та вважає за необхідне звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі п. 2, ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та у зв`язку із цим закрити кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Зі змісту ст. 124 КПК України вбачається, що законодавець виділяє обов`язкові умови та підстави для розподілу процесуальних витрат. Такими є: ухвалення обвинувального вироку та наявність на час його ухвалення або прийняття рішення апеляційним судом процесуального статусу обвинуваченого у особи, з якої стягуються витрати; факт понесення процесуальних витрат потерпілим (документально підтверджені процесуальні витрати); залучення експертів стороною обвинувачення, за дорученням слідчого судді або суду.

Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49КК України, процесуальні витрати потерпілого можуть бути стягнені з такої особи в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 124 КПК України. Таких висновків дійшла об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 686/1699/20. Залишаючи без зміни ухвалу апеляційного суду, об`єднана палата ККС ВС вказала, що процесуальні витрати відшкодовуються, у тому числі, уразі звільнення особи від кримінальної відповідальності. Рішення про стягнення витрат приймається одночасно зрішенням про звільнення її від кримінальної відповідальності. Об`єднана палата ККС ВС вважає, що, крім витрат на залучення експерта стороною захисту, з особи, звільненої від кримінальної відповідальності, можуть бути стягнуті також і витрати, понесені потерпілим у зв`язку з кримінальним провадженням, яке закінчилося звільненням від відповідальності.

Враховуючи те, що в ході досудового розслідування проведено інженерно-екологічна та економічна експертиза, якою визначено розмір збитків (Том.1 а.с.187-201 ), то витрати на проведення цієї експертизи у розмірі 9060,96 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_4 в дохід держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України необхідно скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 червня 2022.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов прокурора прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області поданий в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу на суму 282999 грн. підлягає залишенню без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, п. 2, 3 ч. 1, ч. 2-4 ст. 49, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 369 КК України, ст. 100, ч. 4 ст. 174, п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 284, ч. 1, 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288, ст. ст. 370-372, 395, п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності закрити стосовно нього кримінальне провадження відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2022 за № 12022175550000130.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 9060,96 грн.

Скасувати арештнакладений ухвалоюслідчого суддіМиргородського міськрайонного судуПолтавської області від14червня 2022року на майно,яке булотимчасово вилученепід оглядумісця події11.06.2022,а саме:

- дерев`яний човен довжиною 3,15 м., який зберігатися на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Якова Усика, 34, м. Миргород, Полтавської області, який підлягає поверненню власнику ОСОБА_4

- ятер №1 - діаметром 30 см., довжиною 45 см., вічко 12 мм., ятер №2 - діаметром 40 см., довжиною 45 см., вічко 10 мм., ятер №3 - діаметром 40 см., довжиною 50 см., вічко 16 мм., ятер №4 - діаметром 40 см., довжиною 55 см., вічко 12 мм., ятер №5 - діаметром 55 см., довжиною 80 см., вічко 20 мм., гачок для витягування ятерів, в кількосіт 1 шт. підлягає знищенню.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_1