Рішення № 128249008, 19.06.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1661/24

Провадження № 2/369/1588/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19.06.2025 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

при секретарі судового засідання Осіпова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу №369/1661/24за позовом Приватне підприємство « ЖЕК«ОСЕЛЯ-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року приватне підприємство «ЖЕК«ОСЕЛЯ -2» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що стверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Номер інформаційної довідки 362043191, є співвласником багатоквартирного будинку який обслуговує ПП «ЖЕК « Оселя- 2 ».

Згідно договору №б/н від 13 листопада 2014 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеного між ОСОБА_1 та ПП «ЖЕК «Оселя-2», останній зобов`язався надати послуги згідно договору за визначеним в договорі тарифом та визначає такі тарифи

У свою чергу ОСОБА_1 відповідно договору №б/н від 31 листопада 2014 року зобов`язалась відповідно п. 2.2., 3.2.1. Договору оплачувати дані послуги щомісяця в строк до 15 числа поточного місяці. Але у порушення умов договору такі платежі нею не вносились. За період з липня 2019 року по грудень 2023 року виникла заборгованість в розмірі 19765,66 грн. за утримання будинку. Розмір сплачених послуг за вказаний період складає 900,00 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства «ЖЕК «ОСЕЛЯ-2» заборгованість по сплаті комунальних платежів за період з липня 2019 року по грудень 2023 року суму в розмірі 19765,66 грн. за послуги утримання будинку, судовий збір 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.01.2024 рок відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

Представником позивача через канцелярію суду було подано заяву, в якій він просив суд здійснювати розгляд справи у його відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разінеявки всіхучасників справиу судовезасідання,яким завершуєтьсярозгляд справи,або розглядусправи безповідомлення (виклику)учасників справи,суд підписуєрішення безйого проголошення.Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У судове засідання відповідач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, причини неявки суду не повідомлено.

Ухвалу про відкриття провадження по справі, позовну заяву з додатками відповідачам направлено на адресу зареєстрованого проживання. Конверти повертались з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням. Також виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення на сайті суду.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 євласником квартири АДРЕСА_1 ,що стверджуєтьсяІнформацією зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Номер інформаційної довідки 362043191, є співвласником багатоквартирного будинку який обслуговує ПП «ЖЕК « Оселя- 2 ».

Згідно договору №б/н від 13 листопада 2014 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеного між ОСОБА_1 та ПП «ЖЕК «Оселя-2», останній зобов`язався надати послуги згідно договору за визначеним в договорі тарифом.

П. 1.2. Договору визначає розмір тарифу за надані послуги.

В свою чергу ОСОБА_1 відповідно договору №б/н від 31 листопада 2014 року зобов`язалась відповідно п. 2.2., 3.2.1. Договору оплачувати дані послуги щомісяця в строк до 15 числа поточного місяці.

Відповідно п. 4.2. Договору, Споживач зобов`язаний оплатити отримані послуги в установлений договором строк.

П. 2.4. Договору передбачає що, споживач несе відповідальність за повну та своєчасну сплату платежів за цим Договором.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості, боржник повинен сплатити Підприємству за період з липня 2019 року по грудень 2023 року суму в розмірі 19765,66 грн. за утримання будинку, розмір сплачених послуг за вказаний період складає 900,00 грн.

У результаті цього за власником квартири виникла заборгованість за комунальні послуги з утримання будинку в сумі 19765,66 грн.

За правиламист.526ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

За п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що фактично отримані надані послуги не оплачені відповідачем, а також вимоги частини другоїстатті 530ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з оплати фактично наданих послуг.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1статі 13ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5статті 81 ЦПК України).

Відповідно достатті 76ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач зобов`язана проводити оплату наданих послуг, однак не виконувала належним чином зобов`язання, заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги підлягає стягненню у примусовому порядку.

Вказані в позові обставини відповідачем не спростовані, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В порядку ст. 141 ЦПК України суд присуджує стягнути звідповідачкина користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн, який сплачено позивачем при зверненні з даним позовом до суду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вище викладене, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає можливим стягнути звідповідачкина користь позивача понесені у справі №369/1661/24витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2200,00 грн.

В частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 800,00 грн за участь в судовому засіданні суд відмовляє, оскільки адвокат Денисенко Є.В. участі в судовому засіданні не брав.

Керуючись ст. ст.509,525,526,530,536,625 ЦК України, ст. ст.12,13,19,76-81,141,258-259,223,264-265,354-355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Приватного підприємства «ЖЕК«ОСЕЛЯ-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства «ЖЕК «ОСЕЛЯ-2» заборгованість по сплаті комунальних платежів за період з липня 2019 року по грудень 2023 року суму в розмірі 19765,66 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят пять грн. 66 коп.), судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.) та витрати на правову допомогу в розмірі 2200,00 грн. (дві тисячі двісті грн.).

В решті позовних вимог відмовити.

Інформація про позивача: приватне підприємство «ЖЕК «ОСЕЛЯ-2», ПАТ «Кредобанк» Р/Р НОМЕР_1 МФО 325 365, Код. ЄДРПОУ 37228334,

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справ, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ