Ухвала суду № 128242249, 19.06.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3316/24

Провадження № 1-кп/638/899/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в місті Харкові клопотання прокурора ОСОБА_3 , та клопотання адвоката ОСОБА_4 подані в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221070002376 від 07 вересня 2023 року, про продовження строкузапобіжногозаходуу виглядітриманняпідвартою та про зміну запобіжного заходу на домашній арешт стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва, українки, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей 2011 р.н. та 2019 р.н., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживала за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221070002376 від 07 вересня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Прокурором ОСОБА_3 у судовому засіданні 19 червня 2025 року заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.1,п.3ч.1ст.177 КПК України.

Адвокаткою ОСОБА_4 заявлене клопотання про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Представник потерпілого просив задовольнити клопотання та продовжити строк тримання під вартою, вказав, що обвинувачена обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, може вплдивати на свідків та потерпілого, які ще не допитані у судових засіданнях, тому не має підстав визначати їй як запобіжний захід домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_5 просила суд відмовити у задовленні клопотання про продовження тримання під вартою та задовольнити кдлопотання про заміну запобіжного заходу, зазначила, що домашній арешт забезпечить її явки до суду, вона не має наміру переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Захисниця ОСОБА_4 просила відмовити у задовленні клопотання прокурора, вказала, що прокурор не довів всі необхідні ризики для продовження тримання під вартою. Зазначила, що ОСОБА_5 тривалий час знаходиться за гратами, має дітей, яким потрібна мама. Вказала, що ОСОБА_5 має матір інваліда другої групи, двої дітей, стійкі соціальні з`вязки, тому необхідно змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Прокурор заперечував проти задовлення клопотання адвокатки, просив задовольнити клопотання про продовження строків тримання під вартою.

Суд, розглянувши клопотання прокурора та захисниці, заслухавши думку учасників кримінального провадження, оглянувши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно віднаявностіклопотаньсуд зобов`язанийрозглянутипитаннядоцільності продовженнятриманняобвинуваченогопід вартоюдоспливудвомісячного строкузднянадходження досудуобвинувальногоакта,клопотанняпрозастосування примусовихзаходівмедичногоабо виховногохарактеручиз днязастосуваннясудомдо обвинуваченогозапобіжногозаходуу виглядітриманняпідвартою.Занаслідкамирозгляду питаннясудсвоєювмотивованою ухвалоюскасовує,змінюєзапобіжнийзахід увиглядітриманняпід вартоюабопродовжуєйого діюнастрок,щонеможе перевищуватидвохмісяців.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При вирішенні питання про необхідність ув`язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з вимогами п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченою, покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої обумовлюється відповідними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме тим, що остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливатинапотерпілогота свідківуцьомукримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вагомість наявних доказів, ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення заходів кримінального провадження та запобігання вищевказаним ризикам, а також приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , є достатні підстави вважати, що ризики заявлені при обранні запобіжного заходу стосовно обвинуваченої у виді тримання під вартою на даний час не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання останньої під вартою.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою продовження стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи, та у випадку визнання останньої винною за фактом умисного вбивства, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватись від органів досудового розслідування та суду, про що також викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».

Також,обґрунтованістьцьогоризику полягаєвтому,щоостанняофіційно ніденепрацевлаштована,адресиреєстраціїта фактичногомісцяпроживаннявідрізняються,таможе змінити місце проживання, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від слідства та суду на території України та за її межами, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Крім того, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» де закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Наявність ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину ОСОБА_5 ,у зв`язку з чим, при обранні більш м`якого запобіжного заходу, остання буде мати можливість впливати на свідків з метою спонукання змінити показання, чим перешкоджатиме встановленню всіх обставин кримінального правопорушення.

Наявність ризику, передбаченого пунктом 5 обґрунтовується тим, що враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення (спосіб та засоби), у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 наявні усі підстави вважати, що перебуваючи на свободі обвинувачена може продовжити свою злочинну діяльність, а саме: вчинити інший тяжкий чи особливо тяжкий злочин, відносно інших осіб.

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченій, судом враховується, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Підставою продовженняобвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачена матиме можливість: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити новий злочин, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що передбачені п.п.1,3,5ч.1ст.177 КПК України ризик продовжує існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання винуватою у злочині, у вчиненні якого обвинувачується, дані про особу обвинуваченої, суд вважає, що застосування відносно останньої більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання зазначеним вище ризикам, тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

У відповідності ч. 2 ст. 331, ч. 4 ст. 199 КПК України суд розглядає клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, відповідно до ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Суд, розглянувши клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, оцінивши всі ризики, вважає необхідним не визначати розмір застави.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про про продовження строкузапобіжного заходуу виглядітримання підвартою, натомість з цих підстав суд вважає таким, що не підлягає задоволенню клопотання захисниці ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221070002376 від 07 вересня 2023 року, про продовження строкузапобіжногозаходуу виглядітриманняпідвартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державнійустанові«Харківськійслідчий ізолятор»,обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 17 серпня 2025 рокувключно, без права внесення застави.

Визначити строк дії ухвали в частині продовження строку тримання під вартою до 17 серпня 2025 року 00:00 год., включно.

Клопотання адвоката ОСОБА_4 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою та відмови у зміні запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали складено 19 червня 2025 року.

Головуюча суддя ОСОБА_1