Рішення № 128241366, 11.06.2025, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2347/24

Провадження № 2-а/126/10/2025

"11" червня 2025 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, в якому просить скасувати постанову відповідача серії ЕНА № 2963037 від 02.09.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, провадження в справі закрити.

Позовні вимогиобгрунтовані тим,що 02.09.2025 відносно позивача ОСОБА_1 винесена постанова серії ЕНА №2963037 відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП за те що керуючи т.з. в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 м. Вінниця рухався зі швидкістю 83 км/год при цьому перевищив встановлене обмежена швидкості на 33 км/год, швидкість вимірювалась приладом TRUKAM ТС00303 порт відео реєстратора 467723 467724, чим порушив п.12.4 ПДР порушення швидкісного режиму в населеному пункті. З даною постановою позивач не погоджується, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує його права і не відповідає фактичним обставинам справи. Позивач стверджує, що Правил дорожнього руху не порушував. Результат за приладом відповідача його автомобілю не належить, а належить іншій машині, яка рухалася поряд у іншому ряду, яка здійснювала обгін його автомобіля. Позивач зазначає, що правопорушення було зафіксовано поліцейським на вимірювач швидкості «TRUCAM», є неправомірним, у зв`язку із виключення даного типу засобу вимірювальної техніки із Державного реєстру наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1362 від 02.11.2015. Таким чином, вимірювання швидкості руху автомобіля позивача було проведено за допомогою не сертифікованого технічного засобу, а тому накладення адміністративного стягнення є неправомірним, що грубо порушує його права та інтереси. Крім того відповідач не позначив відповідними дорожніми знаками місце для роботи за приладом з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкості руху. Також позивач вказує на те, що йому інспектором поліції права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України роз`яснено не було, у зв`язку з чим він був позбавлений права на юридичну допомогу.

08.01.2025 за вх.№214 представником відповідача Департаменту патрульної поліції до суду надано відзив, в якому зазначено, що під час несення служби в населеному пункті позначено знаком 5.49 м. Вінниця Вінницької області по вул. Немирівське шосе, 202, 102.09.2024 екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000303) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме водій транспортного засобу Ford Galaxy з номерним знаком НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 83 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункту на 33 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України. Після чого, було подано сигнал про зупинку транспортного засобу на підставі ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». Інспектор підійшов до водія, ким виявився ОСОБА_1 , пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст.. 32 ЗУ «Про національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Поліцейський Андреєв М.Р. виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 340 грн., відповідно до санкції статті. Повідомив, що відеозаписи із нагрудних відео реєстраторів, які були закріплені 02.09.2024 року за працівниками управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП відсутні, оскільки згідно Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису Розділу VIII. Загальний порядок зберігання та видачі відеозаписів «Строк зберігання відеозаписів становить: з портативних та відео реєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, Бпла-30 діб», та у зв`язку із наявною технічною можливістю строк збереження відеорзаписів із нагрудних відеореєстраторів є обмеженим. Зазначив, що у визначених законодавством випадках, допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду, що і зроблено позивачем, тобто, порушень прав позивача не виявлено. Також зазначено, що у відповідача не було підстав для умисного спотворення обставин події. Позивач подавши позов обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження. Обставин викладені у позовній заяві є суб`єктивною думкою позивача та не спростовують факт вчинення позивачем правопорушення. Відповідно до фото та відео вбачається, що правопорушення здійснено саме в населеному пункті, оскільки зазначено широту та довготу, що дає можливість пересвідчитись, що дане місце є населеним пунктом. Зазначив, що використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції пройшли повірку. Відповідно до відомостей Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/29411, виданого ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС000303 є придатним до застосування як у ручному так і в автоматичному режимах. Посилання позивача на те, що дії поліцейських були незаконними, оскільки вимірювання швидкості руху було здійснено приладом із функцією фото- та відео фіксації TruCam, який знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а не був встановлений стаціонарно, що суперечить ст.. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію, спростовуються інформацією ДП «Укрметртестстандарт», тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 в наданих до суду письмових поясненнях наголосив, що в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що працівник поліції роз`яснив йому його процесуальні права, надав можливість скористатися правовою допомогою, ознайомитися з доказами або подати свої клопотання й пояснення. Стверджує, що він заявляв клопотання про надання йому можливості скористатися правовою допомогою та щодо перенесення розгляду справи за його зареєстрованим місцем проживання. Також він заявляв, що свою вину не визнає та надавав обгрунтовані заперечення та пояснення, що підтверджують його невинуватість у перевищені допустимого швидкісного режиму транспортного засобу. Позивач надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а справу розглянути в його відсутність.

Представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутність та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом на підставі частини четвертої статті 229 КАС у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 02.09.2024 поліцейським 2 взводу 2 роти 1 бат. Управління патрульної поліції у Вінницькій області сержантом поліції Андреєвим М.Р. винесено постанову серії ЕНА №2963037 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Із даної постанови вбачається, що 02.09.2025 о 10 год. 22 хв. в м. Вінниця Немирівське шосе 202, водій керуючи транспортним засобом в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 м. Вінниця рухався зі швидкістю 83 км/год при цьому перевищив встановлене обмежена швидкості на 33 км/год, швидкість вимірювалась приладом TRUKAM ТС00303 порт відеореєстратора 467723 467724, чим порушив п.12.4 ПДР порушення швидкісного режиму в населеному пункті, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Транспортний засіб марки «Ford Galaxy» д.н.з. НОМЕР_1 .

Із фотосвітлини, доданої до відзиву судом встановлено, що на фотосвітлині зображено д.н.з. транспортного засобу - НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.

Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.12.4 ПДР.

Згідно з п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до п.п."б" п.12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Згідно з п.3.29 Правил дорожнього руху, таким знаком є "Обмеження максимальної швидкості", згідно якого забороняється рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

Згідно із частиною 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 ст.40 Закону України "Про національну поліцію" містить вимоги щодо встановлення виключно автоматичних фото і відео технічних пристроїв для забезпечення публічної безпеки та порядку.

Як встановлено з матеріалів справи, транспортний засіб, державний номерний знак якого НОМЕР_1 , 02.09.2025 рухався в населеному пункті зі швидкістю 83 км/год.

Дана обставина вбачається з фото- доказів, зафіксованих лазерним вимірювачем швидкості TruCam ТС000303, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м. до 1200 м.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Тобто, фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam ТС000303, є отриманими у встановленому законом порядку доказами того, що позивач перевищив дозволену законом швидкість і, відповідно, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Суд також зазначає, що лазерний вимірювач швидкості "TRUCAM ТС000303" відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Отже, даний прилад фіксує правопорушення в автоматичному режимі, навіть у випадку тримання посадовою особою (інспектором) його в руках.

Щодо застосування TruCam, то можливість використання виробу "TruCAM LTІ 20/20" виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку.

Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Тобто, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

В матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 ТС000303, на якому зафіксовано, що автомобіль, яким керував позивач, рухався зі швидкістю 83 км/год.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати про те, що факт перевищення позивачем максимально допустимої швидкості руху у межах населеного пункту, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо фіксування швидкості в місці не облаштованому знаком про здійснення відеофіксації то суд вважає, що знак 5.76 Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху, є обов`язковим лише при фіксації правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у пункті 5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року №833. Дорожній знак 5.76, передбачає: Інформування учасників дорожнього руху про фіксацію (фотозйомку або відеозапис) фактів адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стаціонарними технічними засобами (приладами контролю) здійснюється не пізніше початку роботи таких технічних засобів (приладів контролю) на визначених місцях (ділянках вулично-дорожньої мережі) шляхом установлення відповідних дорожніх знаків на вулично-дорожній мережі, а також шляхом розміщення відповідних відомостей на офіційних вебсайтах МВС та Національної поліції.

Разом з тим, слід зазначити, що наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 не звільняє водіїв від обов`язку виконувати вимоги ПДР щодо дотримання швидкості руху. За таких підстав і зазначене позивачем (апелянтом) обгрунтування не може слугувати підставою для скасування оскарженого рішення.

Слід також вказати, що перевищення швидкості руху, як й інші правопорушення, характеризується певним ступенем суспільної небезпеки, яка є категорією об`єктивною й існує незалежно від її оцінки кимось. Саме рівень суспільної небезпеки служить тією головною ознакою, за якою класифікуються певні протиправні діяння та визначається їх належність до кримінальних, адміністративних, дисциплінарних чи інших правопорушень, а також встановлюється міра відповідальності за їх вчинення.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.4 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

Відповідно до п.9 розділу ІІІ Інструкції №1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно з п.1, 5 розділу IV Інструкції №1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Суд звертає увагу, що при виявленні адміністративного правопорушення та притягненні особи до адміністративної відповідальності складання процесуального документа повинно відбуватись з дотриманням вимог порядку оформлення постанови, які передбачені нормами КУпАП та Законом України "Про Національну поліцію".

Позивач стверджує, що працівник поліції не роз`яснив йому його процесуальні права, не надав можливість скористатися правовою допомогою, ознайомитися з доказами або податии свої клопотання й пояснення. Наполягає, що він заявляв клопотання про надання йому можливості скористатися правовою допомогою та щодо перенесення розгляду справи за його зареєстрованим місцем проживання, однак вказані клопотання залишені поза увагою.

Відповідач не спростував, обставин щодо недотримання посадовою особою роз`яснення особам, які беруть участь у розгляді справи, їх прав і обов`язків, дотримання інших вимог Інструкції №1395 та КУпАП, що свідчить про протиправність прийнятої постанови.

Суд зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про недотримання посадовою особою відповідача процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно з Інструкцією №1395 та КУпАП, у зв`язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, вирішення питання (справи) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП варто було б спрямувати на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Проте, відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього кодексу.

Положеннями частини другої статті статті 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Отже, оскільки ймовірне порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.4 ПДР України мало місце 02.09.2024, станом на час ухвалення даного рішення минув строк притягнення позивача до відповідальності за вказане порушення, а тому провадження про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь позивача підлягають стягненню, за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області, витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.2,5,9,72,77,122,242,243,244,245,246КАС Україниі напідставі ст.ст.122,251,252,268,280КУпАП,суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову серії ЕНА № 2963037 від 02.09.2024 винесену поліцейським 2взводу 2роти 1бат.Управління патрульноїполіції уВінницькій областісержантом поліціїАндреєвим М.Р.про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. -скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. І. Губко