Ухвала суду № 128239284, 19.06.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про забезпечення позову

19 червня 2025 року Справа № 915/949/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши заяву від 16.06.2025 (вх.№9052/25 від 17.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест», вул.Центральна, буд.1, Березанська ТГ, с.Калинівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57440

представник позивача: Тищенко Федір Олександрович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

представник позивача: Войцехівський Олександр Володимирович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

до відповідача: Приватного підприємства «Анатолівське», вул.Садова, буд.47, с.Анатолівка, Березанський район, Миколаївська область, 57450

електронна пошта: anatolivske@ukr.net

про: стягнення 4 661 616,42 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 16.06.2025 (вх.№9020/25 від 16.06.2025) в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства «Анатолівське» заборгованості у розмірі 4 661 616,42 грн., яка складається з:

- 3 592 521,12 грн. - заборгованість за надані послуги;

- 652 599,92 грн. - пені;

- 347 475,09 грн. - інфляційних втрат;

- 69 020,29 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №20/03ВП про надання сільськогосподарських послуг в частині своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

У подальшому, позивач через систему «Електронний суд» надав заяву про забезпечення позову (вх..№9052/25 від 17.06.2025) в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти та на рухоме/нерухоме майно, що належить Приватному підприємству «Анатолівське» та заборонити вчинення дій, спрямованих на їх відчуження, в межах суми позову 4 661 616,42 грн.

В обґрунтування зазначає, що відповідач має можливість в будь-який момент розпорядитися коштами на своїх рахунках та відчужити своє майно. За інформацією з моніторингових систем YouControl та Vkursi, у власності відповідача наявне рухоме майно, яке у разі незастосування заходів забезпечення позову може бути відчужене. Вказує, що фінансовий скоринг відповідача за методологією Baker Tilly показує "Негативну оцінку" за рентабельністю, де рентабельність валового прибутку знижується, а рентабельність чистого прибутку та рентабельність активів є нестабільними. Зазначає, що хоча ділова активність та фінансове здоров`я мають позитивну оцінку, нестабільність показників рентабельності може свідчити про потенційні проблеми в компанії, що може вплинути на її платоспроможність у майбутньому. Зазначає, що у Реєстрі обтяжень рухомого майна (ДРОРМ) станом на 16.06.2025 виявлено 32 обтяження, з яких 10 є діючими на загальну суму 134 702 839 грн. Ці обтяження включають заставу рухомого майна (майбутній урожай сільськогосподарських культур, комбайн, вантажний автомобіль, ріпаковий стіл) та податкову заставу. Наявність значної кількості обтяжень на майно Відповідача, хоч і не є прямою заборгованістю, може свідчити про його фінансовий стан та вплинути на можливість виконання майбутнього судового рішення. Зазначає, що загальний фінансовий стан відповідача представляє собою неоднозначну картину, хоча спостерігається значне зростання загальних активів та доходу від реалізації продукції у період з 2022 по 2024 рік, детальний аналіз виявляє критичні виклики у сфері прибутковості та короткострокової ліквідності, особливо помітні у 2024 році. Ключові ризики включають різке зниження чистого прибутку у 2024 році, спричинене значним зростанням витрат, а також вкрай напружену короткострокову ліквідність, що підтверджується майже нульовими залишками грошових коштів та коефіцієнтом швидкої ліквідності нижче одиниці. Додатковими факторами ризику є наявність значних активних обтяжень на основні активи відповідача, зокрема на майбутній врожай, та суттєва кількість судових і кримінальних проваджень. Вказує, що залишок грошових коштів та їх еквівалентів відповідача впав до критично низьких 2,1 тис. грн у 2024 році. Крім того, її коефіцієнт швидкої ліквідності послідовно був нижче 1 у 2023 році (0,88) та 2024 році (0,85). Це поєднання вказує на серйозний дефіцит легкодоступних коштів для виконання негайних короткострокових зобов`язань. Застава "майбутнього врожаю сільськогосподарських культур" на значну суму є критичним ризиком для будь-якого контрагента, чий бізнес залежить від сільськогосподарської продукції відповідача. Наявність кримінальних справ, незалежно від того, чи є відповідач прямим обвинуваченим, чи лише згадується, вносить непередбачуваний елемент ризику. Ці справи можуть призвести до значних фінансових штрафів, операційних збоїв (наприклад, заморожування активів, розслідування) або серйозної репутаційної шкоди, що безпосередньо впливає на фінансову стабільність відповідача та її здатність виконувати зобов`язання. З метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі № 915/949/25, захисту майнових прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест", а також зважаючи на фінансові показники ПП "Анатолівське" та наявність значної кількості обтяжень на його майно, вважаємо за необхідне накласти арешту на грошові кошти та майно відповідача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

За положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1, 3 ст.137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК України).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:

- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);

- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Необхідно відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів (пункт 24);

- накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (пункт 30);

- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31).

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт рухомого і нерухомого майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Предметом спору є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів в сумі 4 661 616,42 грн.

Заявник у прохальній частині заяви про забезпечення позову просить суд, зокрема накласти арешт на грошові кошти та рухоме/нерухоме майно, що належать відповідачу в межах суми позову 4 661 616,42 грн.

Суд зазначає, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача (окремо на те, і на інше), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

За умови неможливості встановити достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках у всіх банківських установах, для задоволення вимог про стягнення коштів у розмірі 4 661 616,42 грн., то доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка достатня для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Отже сума арешту, накладеного на майно, обмежується різницею між сумами ціни позову та арештованими грошовими коштами (за їх наявності).

Так, доцільність забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно відповідача забезпечить виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а необхідність полягає в можливості відповідача в будь-який момент розпорядитись коштами або відчужити майно.

Частиною 1 статті 316 Цивільного Кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ГПК України).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, співмірними та справедливими в даному випадку є заходи забезпечення позову щодо накладення арешту в межах ціни позову 4 661 616,42 грн. на грошові кошти та на майно (в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів). В решті заяви слід відмовити.

Такі заходи забезпечення позову не позбавляють Приватне підприємство «Анатолівське» права володіти та користуватися належним йому майном.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вищевказані заходи забезпечення позову відповідають статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Крім того, вжиття вказаних заходів забезпечення даного позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

Суд враховує, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті.

Враховуючи вищевикладене, заява від 16.06.2025 (вх.№9052/25 від 17.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву від 16.06.2025 (вх.№9052/25 від 17.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Накласти арешт в межах ціни позову 4 661 616,42 грн. на грошові кошти та на майно (в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів) Приватного підприємства «Анатолівське» (вул.Садова, буд.47, с.Анатолівка, Березанський район, Миколаївська область, 57450,код ЄДРПОУ 35716703).

3. В решті заяви відмовити.

4. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання 3 (три) роки.

5. Стягувач за даною ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (вул.Центральна, буд.1, Березанська ТГ, с.Калинівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57440, код ЄДРПОУ 41107067).

Боржник за даною ухвалою: Приватне підприємство «Анатолівське» (вул.Садова, буд.47, с.Анатолівка, Березанський район, Миколаївська область, 57450, код ЄДРПОУ 35716703).

Відповідно до ч.1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України,.

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.О. Семенчук