Рішення № 128238074, 11.06.2025, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2025 року Справа № 903/182/25

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,

за участю представників:

від позивача: Денисюк М.М. - підприємець, Пивовар В.В. - адвокат (ордер серії АС №1112055 від 03.10.2024),

від відповідача: Столярук В. В. - адвокат (ордер серії АС № 1106834 від 07.04.2025),

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича, с. Лаврів, Луцького району, Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7", с. Рованці, Луцького району, Волинської області

про визнання недійсним договору оренди торгового місця № 383 від 01.08.2020,

в с т а н о в и в:

17.02.2025 сформовано в системі "Електронний суд", а 18.02.2025 зареєстровано у Господарському суді Волинської області позовну заяву фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича, в якій позивач просить визнати недійсним договір оренди торгового місця №383 від 01.08.2020, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" та Фізичною особою-підприємцем Денисюком Миколою Миколайовичем.

Ухвалою суду від 24.02.2025 було залишено без руху позовну заяву фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича; встановлено фізичній особі-підприємцю Денисюку Миколі Миколайовичу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області впродовж 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали: доказів сплати судового збору.

28.02.2025 сформовано в системі "Електронний суд", а 03.03.2025 зареєстровано в Господарському суді Волинської області заяву фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича від 28.02.2025, в якій на виконання вимог ухвали суду від 24.02.2025 позивач повідомляє, що він є особою з інвалідністю 2-ої групи, що підтверджується посвідченням №061781 від 23.06.2016, копія якого приєднана до заяви від 28.02.2025.

Ухвалою від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09 квітня 2025 року; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 07.04.2025.

24.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позов № 764 від 24.03.2025, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не наведено жодних підстав для визнання договору недійсним.

08.04.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

В судове засідання 09.04.2025 позивач, представник позивача не з`явилися.

Позивача було належним чином повідомлено про дату й час підготовчого засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610238258785 від 24.03.2025.

В судовому засіданні 09.04.2025 представник відповідача не заперечував щодо клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 09.04.2025 було відкладено підготовче засідання 07.05.2025, постановлено позивачу подати суду до 05.05.2025 відповідь на відзив відповідача.

02.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.05.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на позов.

07.05.2025 в судовому засіданні представники позивача та відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 07.05.2025 було закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті на 28 травня 2025 року.

В судове засідання 28.05.2025 позивач не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату й час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610252007850 від 19.05.2025.

28.05.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.05.2025 не заперечував проти клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 28.05.2025 було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 04 червня 2025 року.

В судовому засіданні 04.06.2025 представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

В судовому засіданні 04.06.2025 було оголошено перерву до 11.06.2025.

В судовому засіданні 11.06.2025 представник відповідача позову не визнав, просив у його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-7» є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (а.с. 35).

10 серпня 2007 року ТОВ "Дельта-7" було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 288159 площею 6,0 га для розміщення автостоянки та торгового комплексу, яка знаходиться на території Боратинської сільської ради, Луцького району, Волинської області, на підставі договору купівлі-продажу від 08 серпня 2007 року (а.с. 42).

Державний акт про право власності на земельну ділянку від 10 серпня 2007 року серії ЯД №288159 приєднано позивачем до позовної заяви (а.с.42).

11.11.2007 Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю видала ТзОВ "Дельта-7" дозвіл № 61 на виконання будівельних робіт з будівництва автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради (а.с. 45).

Відповідно до акту готовності об`єкта до експлуатації №1 від 11.09.2009 ТзОВ «Будмонтаж» виконало будівництво туалету, фундаментів під металоконструкції, ТзОВ «Луцькспецбуд» виконало прокладання водопроводу, каналізації (а.с. 46-49).

15.09.2009 ТзОВ "Дельта-7" було видано свідоцтво № 03000392 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (а.с. 50).

25.02.2010 Боратинська сільська рада, Луцького району, Волинської області видала ТзОВ "Дельта-7" дозвіл на торгівлю з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток (а.с. 52).

У відповідь на звернення відповідача про можливість здійснення торгівлі на торговому комплексі «Новий ринок» без отримання статусу ринку, Боратинська сільська рада направила лист № 93/1.10.2 від 19.02.2013, в якому зазначила, що дозвіл на здійснення торгівлі на торговому комплексі видано (а.с. 54).

01.08.2020 між фізичною особою - підприємцем Денисюком Миколою Миколайовичем (надалі - позивач, орендар) та ТОВ «Дельта-7» (надалі - орендодавець, відповідач) було укладено договір оренди торгового місця № 383 (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце в ряду № 7 місце № 1а, площею 10,50 кв.м., яке знаходиться на території торгового комплексу «Новий ринок», який розташований за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна.

Як узгоджено п.п. 1.2.-1.3. договору торговим місцем, що є предметом за цим договором, являється площа, для розміщення металевої конструкції, тимчасової споруди, магазину, (надалі - споруда) і здійснення продажу товарів (надання послуг), надалі - торгове місце. Ескіз споруди підлягає погодженню з орендодавцем. Передача торгового місця, зазначеного у п. п. 1.1. цього договору, здійснена до його підписання, що засвідчується підписами сторін під цим договором.

Згідно із п. 2.1. договору оренди за користування торговим місцем орендар сплачує орендодавцю орендну плату у наступному порядку: з 01.08.2020 року по 30.09.2020 року орендна плата не сплачується; з 01.10.2020 року орендна плата сплачується у розмірі 945,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць.

Відповідно до п. 2.2. договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 15 числа поточного місяця. Якщо 15 число припадає на вихідний чи неробочий день, то останнім днем сплати буде перший робочий день, що слідує за 15 числом місяця.

У розділі 5 договору сторони узгодили, що цей договір починає діяти з 01 серпня 2020 року та діє до 31 грудня 2058 року, а в частині розрахунків у разі невиконання їх орендарем та нанесені збитки орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.

Зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Зміни та доповнення до договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід ємною частиною даного договору.

Договір може бути розірваний за рішенням судових органів у випадках передбачених законодавством України або за згодою сторін.

Дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення терміну дії: дострокового його розірвання; невиконання будь-якого стороною умов цього договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору за один календарний місяць до закінчення його терміну, він вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах.

На виконання взятих на себе зобов`язань відповідач передав, а позивач прийняв торгове місце -площу, для розміщення металевої конструкції, тимчасової споруди, магазину, строком на 38 років, здійснивши підписання договору оренди у відповідності до п. п. 1.3. договору.

Як пояснив позивач в судовому засіданні 11.06.2025, він користувався торговим місцем й платив орендну плату.

В лютому 2025 року позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду про визнання недійсним договору оренди торгового місця № 383 від 01.08.2020.

Позивач, обгрунтовуючи позовну вимогу, розглядає договір оренди торгового місця № 383 від 01.08.2020 з двох точок зору.

З точки зору, що предметом договору є послуга з користування торговим місцем на ринку чи іншому об`єкті з належним правовим статусом.

У такому випадку, як зазначає позивач, торгівельне місце на ринку не є земельною ділянкою у розумінні Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", адже між власником землі (землекористувачем) та користувачем торговельного місця на ринку не виникають правовідносини з землекористування, оскільки ринки надають послуги з передачі в користування саме торговельних місць на своїй території (замощення, площадки, покриття, тощо), відтак, зайняття відповідачем торговельного місця на ринку не є тотожним з зайняттям земельної ділянки. Торговий комплекс "Новий ринок" не має статусу ринку. Доказів, які б підтверджували статус ринку, або іншого об`єкта на (у) якому можна здійснювати торгівлю також відсутні. На момент укладення договору і донині об`єкта на (у) якому відповідач мав право законно надавати послуги по користуванню торговим місцем не існує. Тобто, при укладенні договору та передбачаючи у ньому норми про користування торговим місцем, ТОВ «Дельта 7» порушило вимоги закону.

Згідно з доводами позивача для розміщення тимчасової споруди відповідно до вимог чинного законодавства потрібно було звернутися до органу з питань містобудування та архітектури сільської ради із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки тимчасової споруди. У разі відсутності паспорту прив`язки розміщення тимчасової споруди забороняється. Окрім того, рішення виконавчого комітету Боратинської сільської ради від 25.02.2010 № 13, яким надано дозвіл на розміщення об`єкта торгівлі ,стосується виключно ТзОВ «Дельта7».

При укладенні договору та передбачаючи у ньому норми про користування торговим місцем, ТОВ «Дельта 7» порушило вимоги Закону.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що за адресою вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцький район., Волинська область відсутній зареєстрований торговий комплекс "Новий Ринок", який би належав ТОВ "Дельта-7".

Позивач вважає, що при підписанні договору оренди торгового місця сторонами не було дотримано вимог Правил торгівлі на ринках, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки торговий комплекс "Новий ринок" статусу ринку на момент укладення договору оренди не мав, реєстрація торгового комплексу "Новий ринок" у встановленому законом порядку як суб`єкта господарювання відсутня. Торговий комплекс "Новий ринок" не був введений в експлуатацію, інформація про реєстрацію на нього права власності чи інших речових прав за ТОВ "Дельта-7" відсутня.

З точки зору, що предметом спірного договору є фактично земельна ділянка, яка перебуває у власності відповідача, то в такому випадку вказаний договір не містить істотних умов, необхідних для такої категорії договорів, зокрема, відсутні умови збереження стану об`єкта оренди, план або схема земельної ділянки, що передається в оренду, її кадастровий план та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер, та інші визначені ЗК України та Законом України «Про оренду землі» істотні умови.

Як стверджує позивач, передаючи частину земельної ділянки під виглядом площ для здійснення торгівлі ТОВ "Дельта-7" вправі реалізувати своє право власності щодо земельної ділянки, однак, відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди торгового місця) зобов`язане було здійснити державну реєстрацію відповідного договору оренди.

Докази, які б свідчили б про державну реєстрацію договору оренди (частини земельної ділянки) відсутні.

Позивач вважає, що ТОВ "Дельта-7" порушені фундаментальні засади цивільного права, адже ФОП Денисюк М. М., вступаючи у правовідносини з контрагентом, розраховував (вважав), що ним дотримано вимоги закону при наданні в оренду торгово місця.

При укладенні договору ТОВ «Дельт-7» стверджувало про відповідність статусу об`єкта оренди вимогам чинного законодавства та виказувало готовність до співпраці на взаємовигідних умовах, однак відповідач не враховує права та законні інтереси іншої сторони.

ФОП Денисюк, укладаючи договір про оренду торгового місця вважав, що торговий комплекс «Новий ринок» власне є ринком чи іншим об`єктом, на (у) якому можна здійснювати торгівлю.

Метою укладення договору є надання орендодавцем орендарю за плату торгового місця, що відповідає положенням чинного законодавства, для здійснення продажу товарів (надання послуг).

Позивач посилається на те, що він не може реалізувати своє право на підприємництво з огляду не невідповідність договору вимогам законодавства через недотримання відповідачем необхідних правових процедур у сфері торгівлі.

Вимога позивача про визнання договору оренди торгового місця № 383 від 01.08.2020 недійсним не підлягає до задоволення.

Щодо декількох варіантів обґрунтування позовних вимог позивачем, викладених у позовній заяві, то не можна погодитись з жодною з точок зору позивача з правовою оцінкою ним договору №383 від 01.08.2020.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 383 від 01.08.2020 не є ні договором про надання послуг, ні договором оренди земельної ділянки, а є договором найму (оренди) майна, що випливає зі змісту положень договору.

Відповідно до частини першої статті 759 та статті 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Як передбачено ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Предметом договору оренди № 383 від 01.08.2020 є частина площі на території, яка відведена для торгівельної діяльності, що призначена для встановлення відповідної конструкції як об`єкту оренди в розумінні норм ЦК України (торгова площа, місце №1а, ряд 7 площею 10,50 кв.м.).

Договір містить усі істотні для договорів оренди (найму) умови: предмет договору (торгова площа, місце №1а, ряд 7, торгова площа - 10,50 кв.м.); орендна плата (945 грн. за 1 місяць), права та обов`язків сторін; відповідальність сторін, строк дії, підстави зміни та розірвання договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадку та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Позивач у процесі розгляду справи не довів, що при укладенні спірного договору оренди було порушено норми ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що спірний договір укладався за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, волевиявлення і внутрішньої волі позивача.

Правочин було вчинено у формі, встановленій законом, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме: на користування торговим місцем № 1а в ряді № 7, яке знаходиться за адресою: вул. Європейська, 3 с. Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна.

Факт користування торговим місцем підтвердив й позивач особисто в судовому засіданні 11.06.2025.

Як випливає із змісту п. 3.2. договору оренди орендар має право самостійно здійснювати торгову діяльність, проводити реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, переобладнання торгового місця за письмового дозволу орендодавця.

Договором №383 від 01.082020, укладеним між сторонами у справі, не було передбачено обов`язку відповідача облаштувати торгове місце позивача.

Аналіз умов договору, взятих його сторонами прав та обов`язків, дозволяє дійти висновку про те, що відповідач як орендодавець не брав зобов`язань облаштувати торгове місце позивача як орендаря.

Сторони у справі на власний розсуд, використовуючи принцип свободи договору, уклали договір оренди торгового місця №383 від 01.08.2020 на умовах, узгоджених ними. Узгодженими сторонами умовами договору №383 від 01.08.2020 не передбачено обов`язку відповідача облаштовувати торгове місце позивача.

Отримавши торгове місце, облаштувати це місце для здійснення торговельної діяльності мав позивач.

Позивач у процесі розгляду справи не довів, що він не може використовувати торгове місце, не подав доказів звернення до відповідача з вимогою усунути перешкоди у користуванні торговим місцем.

ТзОВ "Дельта-7" не має статусу ринку, його видом діяльності є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності із пунктами 1, 2 розділу І Правил торгівлі на ринках, ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.

Ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).

На відведеній відповідачу земельній ділянці не було створено і зареєстровано в установленому законом порядку ринок.

ТзОВ "Дельта-7" є власником земельної ділянки площею 6 га на території Боратинської сільської ради, Луцького району, Волинської області для розміщення автостоянки, торгового комплексу, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 10.08.2007 серії ЯД №288159 (а.с. 42).

19.02.2013 Боратинська сільська рада, Луцького району, Волинської області надала відповідь на звернення відповідача щодо можливості здійснення торгівлі на торговому комплексі "Новий ринок" без отримання статусу ринку, в якому зазначила, що на торговому комплексі можливе здійснення торгівлі згідно з дозволом, виданим 25.02.2010, відповідно до рішення виконкому Боратинської сільради № 13 від 25.02.2010 (а.с. 54).

З умов договору оренди №1383 від 01.08.2020 випливає, що його предметом є частина площі на території, яка відведена для торгівельної діяльності, що призначена для встановлення відповідної конструкції як об`єкту оренди в розумінні норм ЦК України, а не послуги з користування торговим місцем на ринку в розумінні "Правил торгівлі на ринках", на порушення яких посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору.

Договір оренди торгового місця № 383 від 01.08.2020 укладався позивачем не з ринком, а із ТОВ "Дельта-7" як орендодавцем щодо надання ним певної площі орендарю на території торгового комплексу для здійснення торгівельної діяльності, , про що позивач був обізнаний під час укладення спірного договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору торговим місцем, що є предметом за цим договором, являється площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки (надалі - споруда) і здійснення продажу товарів, (надання послуг).

Таким чином, отримавши у користування від відповідача певну площу на території торгового комплексу для здійснення торгівельної діяльності, у позивача виникло право розмістити на ній металеву конструкцію, магазин, палатку (споруду) і здійснювати продаж товарів.

За таких обставин, коли встановлено, що на відведеній відповідачу земельній ділянці не було створено і зареєстровано в установленому законом порядку ринку як суб`єкта господарювання, доводи позивача про порушення під час укладення договору Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002 року, які регулюють діяльність ринків, є безпідставними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Отже, не набуття ТОВ "Дельта-7" статусу ринку в силу положень ст. ст. 319, 320 Цивільного кодексу України, не було перешкодою для укладення спірного договору з метою надання їх власником торгового місця, площі в оренду позивачу, не є перешкодою для позивача, щоб здійснювати торговельну діяльність на орендованому торговому місці.

Укладенням договору № 383 від 01.08.2020 було досягнуто мети - надання орендодавцем орендарю торгового місця за плату.

Не відповідають також дійсності доводи позивача про те, що відповідач не сприяє іншій стороні договірних відносин, оскільки не дотримався необхідних правових процедур у сфері торгівлі, зокрема, не ввів торговий комплекс в експлуатацію.

Будівництво торгового комплексу здійснювалось на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 11.11.2007, виданого Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Луцької районної державної адміністрації.

Після завершення будівництва було підготовлено акт готовності об`єкта до експлуатації, в якому зазначено, що згідно з рішенням приймальної комісії вважати закінчений будівництвом об`єкт (автостоянка, торговий комплекс) готовим до експлуатації.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області видала свідоцтво № 03000392 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, яким засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта (окремого пускового комплексу), автостоянка, туалет, торговий комплекс, що по вул. Європейська, 3 в с. Рованці, Луцького району, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтверджує його готовність до експлуатації.

25.02.2010 Виконавчим комітетом Боратинської сільської ради було видано дозвіл на розміщення об`єкта торгівлі на безстроковій основі, згідно з яким на торговому комплексі можливе здійснення торгівлі з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток.

Таким чином, у процесі розгляду справи не підтвердилися доводи позивача про те, що він не може реалізувати своє право на підприємництво через недотримання відповідачем необхідних правових процедур у сфері торгівлі.

Що стосується відомостей, наведених у листі Боратинської сільської ради № 03/10 2024 від 03.10.2024 року про те, що ТзОВ «Дельта-7» не зверталось до сільської ради з метою оформлення паспортів прив`язки для розміщення тимчасових споруд.

Пунктом 1.7. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 передбачено, шо розміщення ТС у межах ринків, інших торговельних об`єктів визначається планувальною документацією їх території або проектною документацією їх споруд.

Згідно з відповіддю відділу містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Луцької районної державної адміністрації Волинської області від 20.02.2012 №128/17/2-11, розміщення та будівництво торгового комплексу "Новий ринок" (Луцький район, с. Рованці, вул. Європейська, 3) здійснювалось відповідно до Робочого проекту "Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області" від 2007 року, а розміщення групи металевих конструкції на торговому комплексі здійснено відповідно до Плану благоустрою території (м1:500) "Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області".

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи ст.203 цього ж кодексу встановлюють, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21 та постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 04.06.2024 у справі № 910/11425/21, від 13.08.2024 у справі № 922/2219/19.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України.

Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову, а відтак у суду немає підстав для задоволення позову.

У процесі розгляду справи № 903/182/25 не встановлено обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину вимог законодавства, а відтак у суду немає підстав для задоволення позову.

Обставини, на які посилається позивач, не є підставою для задоволення позову.

Сторонами було укладено договір найму (оренди) майна, що випливає зі змісту його умов, що відповідає приписам статті 759 та статті 761 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України, у договорі визначено його індивідуальні ознаки, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 760, ст.184 Цивільного кодексу України, договір вчинено у письмовій формі, підписано сторонами, що свідчить про їх волевиявлення на укладення правочину, відповідач передав майно позивачу для здійснення ним торговельної діяльності, тобто для досягнення тієї мети, для досягнення якої й укладався договір, відповідач дотримався необхідних правових процедур у сфері торгівлі, ввівши торговий комплекс в експлуатацію.

А відтак, не можна також погодитись з доводами позивача про те, що укладенням договору №383 від 01.08.2020 відповідач порушив фундаментальні засади цивільного права такі, як справедливість, добросовісність, розумність.

Той факт, що ТОВ "Дельта-7" немає статусу ринку, не є перешкодою для позивача, щоб здійснювати торговельну діяльність на орендованому ним торговому місці.

Оскільки за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 383 від 01.08.2020 є договором найму (оренди) майна, і не є договором оренди земельної ділянки, то він і не повинен містити таких істотних умов, на які посилається позивач, як: умови збереження стану об`єкта оренди, план або схеми земельної ділянки, що передається в оренду, її кадастровий план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер та інші визначені Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» істотні умови.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивач у процесі судового розгляду у встановленому законом порядку не довів наявності підстав для визнання недійсним договору оренди, вимога позивача про визнання недійсним договору оренди торгового місця № 383 від 01.08.2020 не підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи конкретні обставини у цій справі, характер правовідносин, що склалися між сторонами у справі, доводи позивача, заперечення відповідача, на думку суду, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи для того, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідач судових витрат до стягнення не заявляв, то судові витрати по справі не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.06.2025

Суддя І. О. Якушева