Рішення № 128235219, 27.05.2025, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1832/24

2/368/268/25

Рішення

Іменем України

"27" травня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), треті особи - Виконавчий комітет Кагарлицької міської ради як орган опіки та піклування (м.Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні,1), ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що вони з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.02.2017 року по 02.10.2023 рік. Шлюб між мили було розірвано рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 02.10.2023 року у справі №368/892/23.

Позивач і відповідач мають спільну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вищевказаним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 02.10.2023 року у справі №368/892/23 з позивача на користь відповідачки було стягнуто аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину до досягнення нею повноліття.

Втім, дитина фактично проживає з батьком, тобто позивачем, який створює усі необхідні умови для її життя та розвитку. Мати, тобто відповідач, не бере участі у житті доньки, не цікавиться її навчанням, здоров`ям, вихованням, а тому позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно малолітньої дочки.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали і суду пояснили, що дочка проживає разом з позивачем. Відповідачка жодних обов`язків як мати не виконує, життям дитини не цікавиться.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надіслала заяву в якій просить слухати справу у її відсутність, щодо вирішення позову покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради як орган опіки та піклування в судовому засідання проти задоволення позову не заперечувала.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.02.2017 року по 02.10.2023 рік.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають спільну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 02.10.2023 року у справі №368/892/23. Також згідно вказаного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 02.10.2023 року у справі №368/892/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину до досягнення нею повноліття.

Втім, дитина фактично проживає з батьком, тобто з ОСОБА_1 , який створює усі необхідні умови для її життя та розвитку. Мати, тобто ОСОБА_4 , не бере участі у житті доньки, не цікавиться її навчанням, здоров`ям, вихованням.

Згідно з Актом обстеження умов проживання від 12.11.2024 року, квартира, де проживає ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , має усі умови для здорового життя дитини. В квартирі обладнана окрема кімната для ОСОБА_5 , де є усе необхідне для її навчання та розвитку. Дитина має свій планшет, ноутбук. мобільний телефон. Мати з дитиною не спілкується, не цікавиться її життям, стосунки з батьком щирі, люблячі, довірительці. Актом встановлено, що дитина знає і розуміє про розлучення батьків та виявляє бажання проживати з батьком.

На даний час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в Комунальному закладі Кагарлицької міської ради «Кагарлицький ліцей №3» в 2-Б класі, що підтверджується довідкою №01-12/323 від 11.11.2024 року.

Навчанням дитини займається ОСОБА_1 , який забезпечує її усім необхідним, слідкує за рівнем її успіхів та допомагає з усіма питаннями.

ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, має стабільний дохід. Позивач працює в ТОВ «Київська дистрибуційна компанія» на посаді торговельного представника, отримує заробітну плату у розмірі 8060,00 грн., що підтверджується довідкою про доходи, виданою ТОВ «Київська дистрибуційна компанія» від 12.11.2024 року.

Відповідачка надала заяву, посвідчену 06.11.2024 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу, в якій надала свою згоду на позбавлення її батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5 .

Беручи до уваги відсутність інтересу з боку матері ОСОБА_4 щодо спільної дитини, ОСОБА_1 самостійно та одноособово виконує усі батьківські обов`язки щодо доньки ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, Висновком органу опіки і піклування від 18.11.2024 №1373-86, рекомендовано позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний висновок підтримала в судовому засіданні представник органу опіки та піклування Кагарлицької міської ради.

Опитана в судовому засіданні за участю психолога неповнолітня дитина ОСОБА_3 пояснила суду, що мати виїхала з Кагарлика і має другу сім`ю. Вони спілкуються по телефону.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 пояснили суду, що вони являються сусідами і проживають в одному багатоквартирному будинку по АДРЕСА_3 , довгий час знають сім`ю ОСОБА_1 .. Батько ОСОБА_1 близько 2 років самостійно виховує дитину - дочку ОСОБА_5 , водить до школи, гуляє, піклується про неї. Матері близько 2 років вони не бачили.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХХП від 27 лютого 1991 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. і ст. 164 СК України).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.89 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № з "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до ї внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (п. 16 ППВСУ від 30.03.2007 року № 3).

Згідно ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", покладається відповідальність на кожного із батьків щодо виховання, навчання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладаються однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.1 ст. 164 СК України, Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: і) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини: 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789- XII і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дане стверджується копіями паспортів сторін, свідоцтва ро народження, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 02.10.2023 року у справі 368/892/23, акту обстеження умов проживання від 12.11.2024 року, довідки КЗ КМР «Кагарлицький ліцей №3» №01-12/323 від 11.11.2024 року, довідки про доходи ТОВ «Київська дистрибуційна компанія» від 12.11.2024 року, заявою відповідачки від 06.11.2024 року.

Таким чином, діючи виключно в інтересах дитини, а також те, що відповідачка ухиляється від обов`язку щодо виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдає їй сильних моральних переживань та страждань, завдає шкоди психологічному здоров`ю дитини, а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, суд вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої дочки.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 150, 164, 165 Сімейного Кодексу України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, 12 Закону України "Про охорону дитинства", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити .

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст.. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Повний текст рішення виготовлено 28.05.2025 року.

Суддя: Т.Є. Іванюта.