Рішення № 128231551, 16.06.2025, Куликівський районний суд Чернігівської області

Справа № 737/166/25

Проваждення № 2/737/104/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2025 року с-ще Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого суддіКоренькова А.А.секретаря судового засіданняЧередниченка С.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за загальними правилами позовного провадження справу № 737/166/25за позовомОСОБА_1 доОСОБА_2 треті особиСлужба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Куликівської селищної ради пропозбавлення батьківських правучасники справи та представники: представник позивачане з`явилися

в с т а н о в и в :

28 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову вказує, що сторони проживали однією родиною, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 . Після народження сина відповідач почала зловживати алкогольними напоями, внаслідок чого сімейні стосунки між ними були припинені. У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 не піклувалася про сина, не приділяла дитині жодної уваги, постійно ображала та не піклувалась про нематеринської любові позивачем було прийнято рішення про проживання дитини з ним. Вказує, що відповідач не приймає участі у виховані дитини, аліменти на утримання дитини не сплачує, не цікавиться життям, навчанням, розвитком та здоров`ям дитини. Жодних перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною позивач не чинить, однак остання не спілкується з сином.

Після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача на підставі ч. 8 ст. 187 ЦПК України, ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 21.03.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 22.04.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Позивач та третя особа надали заяви про розгляд справи за їх відсутності

Відповідач викликалася в судове засідання в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 187 ЦПК України, в судові засідання, призначені на 22.04.2025, 23.05.2025 та 16.06.2025 не прибула, причини неявки суд не повідомила, у встановлений судом строк відзив на позов не надала, зустрічний позов не пред`явила.

На підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши заяви по суті справи та надані сторонами докази, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 11).

З довідки Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі №2696 від 31.01.2025 вбачається, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №АСВП:71341011 з виконання виконавчого листа №2/737/15/23 від 07.03.2023 виданого Куликівським районним судом Чернігівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.10.2022 і до досягнення дитиною повноліття. Аліменти станом на 31.01.2025 ОСОБА_1 не отримував (а.с.14).

Відповідно до довідки Куликівського ліцею ОСОБА_2 участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 2024 - 2025 року не брала: не цікавилася ні навчанням ні вихованням дитини; жодного разу не брала участі у батьківських зборах; не відвідувала у школі під час занять; не забирала додому дитину після закінчення уроків; не приходила на позакласні виховні заходи. Батько ОСОБА_1 регулярно відвідує школу, спілкується з класним керівником, вчителями, що працюють у даному класі, цікавиться навчанням та вихованням дитини (а.с.24).

Рішенням виконавчого комітету Куликівської селищної ради від 28 січня 2025 року затверджено висновок органу опіки і піклування про те, що ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із змісту висновку слідує, що ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не приймає, матеріально не утримує, не піклується про його здоров`я, моральний та духовний розвиток (а.с. 26-29).

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ч.1-4 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, а тому, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст. 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Згідно пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), та є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що відповідач тривалий час життям дитини не цікавиться, участі у його вихованні не приймає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти, що свідчить про ухилення ним від виконання своїх батьківських обов`язків і виходячи із положень статей 164 - 167 СК є підставою для позбавлення батьківських прав.

Вирішуючи питання яке полягає в тому, наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини ОСОБА_3 і чи немає підстав для попередження відповідача щодо зміни свого відношення до виховання дитини без позбавлення батьківських прав, суд зауважує наступне.

З досліджених судом доказів вбачається, що протягом тривалого часу відповідач не виявила бажання вчинити будь-які дії пов`язані з відновленням свого зв`язку із дитиною. Ухиляється від сплати аліментів на дитину. Відповідач жодним чином не демонструє свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дитиною і в такій ситуації, на думку суду, без бажання відповідача держава позбавлена можливості посприяти їй у виконанні нею своїх батьківських обов`язків і відновленні або зміцненні здатності сім`ї.

Також, при позбавленні батьківських прав відповідача, відносини, які склались між нею і дитиною не зміняться в бік розлучення її з дитиною, яка разом не проживає з нею протягом тривалого часу.

Так само, позбавлення батьківських прав змінить ситуацію в бік поліпшення піклування про малолітню дитину, що як наслідок буде сприяти захисту інших її прав.

Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між матір`ю та дитиною, не призведе до відібрання дитини у матері, оскільки вона з нею не проживає протягом тривалого часу, а також не призведе до ситуації за якої матір в силу об`єктивних причин не зможе бачитись зі своєю дитиною.

Крім того, позбавлення батьківських прав не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК (стаття 169).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї дитини, при цьому перешкоди у спілкуванні з дитиною відсутні, позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки така міра є виправданою з огляду на необхідність захистити інтереси дітей.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована АДРЕСА_3 ) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

2. Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована АДРЕСА_3 ), батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована АДРЕСА_3 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 ) судові витрати в сумі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

8. Повний текст рішення складено 19 червня 2025 року.

Суддя Андрій КОРЕНЬКОВ