Рішення № 128230786, 16.06.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.06.2025

Справа № 334/1532/25

Провадження № 2/334/1496/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Коломаренко К.А., за участі секретаря судового засідання Цілінко А.С., розглянувши в приміщенні суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2025 року до Ленінського районного суду міста Запоріжжя надійшла вказана позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН», сформована представником адвокатом Марч Оленою Вікторівною (діє на підставі Ордеру серії АР №1213389 від 19.12.2024р.) до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 8028,53 гривень та судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 3028,00 гривень та витрат на оплату професійної правничої допомоги у сумі 6000,00 гривень.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2024 у справі № 334/1519/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Судом у справі № 334/1519/24 встановлено, що 08 лютого 2024 року о 14 год. 00 хв. в м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 4Б, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом CHERY TIGGO д. н. з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконалась, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснила наїзд на автомобіль ЗАЗ LANOS д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки, травмованих немає. Також постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2024 у справі № 334/1518/24 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме транспортного засобу CHERY TIGGO д. н. з. НОМЕР_1 , підтвердженням чому є поліс № ЕР-216378621 від 21.08.2023 (строк дії полісу з 21.08.2023 по 20.08.2024). Власник транспортного засобу ЗАЗ LANOS д.н.з. НОМЕР_2 (постраждав у вказаному ДТП 08 лютого 2024 року) ОСОБА_2 03.04.2024 звернувся до страховика ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» з заявою про страхове відшкодування. Згідно з страховим актом ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» № 828/01/50/2024/1 від 05.04.2024 сума виплаченого страхового відшкодування ОСОБА_2 склала 8 028,53 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Райффайзен Банк» № 1338 від 05.04.2024р..

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.02.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників, призначено судове засідання.

На підставі Закону України № 4273-IX від 26.02.2025 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», який набрав чинності 25.04.2025 року, відбулася зміна найменування Ленінського районного суду міста Запоріжжя на Дніпровський районний суд міста Запоріжжя.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 21.04.2025 року подав заяву, сформовану в системі «Електронний суд», в якій просив провести судовий розгляд по справі за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, 16.06.2025 року ОСОБА_1 подала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позов визнає.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з позовної заяви та долучених до неї документів, 08 лютого 2024 року о 14 год. 00 хв. в м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 4Б, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом CHERY TIGGO д. н. з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконалась, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснила наїзд на автомобіль ЗАЗ LANOS д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки, травмованих немає.

Зазначені вище обставини були встановлені постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2024 у справі № 334/1519/24, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Із наведеного слідує, що між неправомірними діями ОСОБА_1 та заподіянням власнику автомобіля ЗАЗ LANOS д.н.з. НОМЕР_2 , матеріальних збитків є причинно-наслідковий зв`язок.

Відповідно до ст.993ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічно згідно з ст.27ЗУ «Прострахування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст.29ЗУ «Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до пп. г) п. 38.1.1. ст.38ЗУ «Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Верховний Суд у постанові від 24.03.2021 року у справі № 523/3212/19 (провадження №61-12680св20) прийшов до правового висновку, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

На підставі зібраних документів та згідно з страховим актом ПрАТ «СК «Еталон» № 828/01/50/2024/1, сума виплаченого страхового відшкодування ОСОБА_2 склала 8028,53 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Райффайзен Банк» № 1338 від 05.04.2024р

З огляду на зазначене вище, суд вважає доведеним, що у зв`язку з проведенням страхової виплати за Полісом № ЕР-216378621 від 21.08.2023 року, та у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 ДТП, за існування факту, передбаченого пп. г) п. 38.1.1. ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до ПрАТ «СК «Еталон» перейшло право регресної вимоги до відповідача на суму 8028,53 грн.

Слід зауважити, що розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування потерпілому стороною відповідача в жодній мірі не оспорювався, на його спростування будь-які докази суду не надані, а навпаки позовні вимоги відповідач визнав в повному обсязі, тому у суду відсутні будь-які правові підстави ставити під сумнів надані на його обґрунтування докази.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Еталон» у порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 8028,53 грн.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст.137ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На виконання вимог ч. 3 ст.137ЦПК України позивачем до позову додано: Договір про надання правової допомоги № б/н від 15.11.2023 року, укладений між АО «Аспект» та ПрАТ «СК «Еталон», згідно якого вартість послуг з надання правничої допомоги у спорах, ціна позову в яких становить до 10 000 грн. складає 6000 грн..

До своєї позовної заяви представник ПрАТ «СК «Еталон» також долучає клопотання про стягнення (розподіл) судових витрат, зі змісту якого слідує, що у вартість послуг з надання правничої допомоги в суді першої інстанції включається: надання консультацій 1 год., підготовка та подання позову 4 год., підготовка та подання відповіді на відзив 2 год., участь в судових засіданнях без обмежень.

Відповідно до ч. 3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. є неспівмірною із ціною позову, складністю справи та виконаними роботами.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що з огляду на складність справи та наявні у ній матеріали (усі докази були в розпорядженні позивача та не потребували додаткового збирання/витребування), зміст та обсяг процесуальних документів, суд вважає завищеними години, заявлені за надання послуг консультації, складення позовної заяви, а відповідь на відзив взагалі не складалась та до суду не надавалась.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання фахівцем в галузі права.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Враховуючи положення, що відповідач беззаперечно визнав позовні вимоги позивача і не заперечує проти задоволення позову, що не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд приймає визнання відповідачем позову і вважає, що є всі законні підстави для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч.1ст.142ЦПК України - передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №1013 від 29.08.2024 року, та враховуючи визнання позову відповідачем, відповідно до ст.ст.141,142 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 50 відсотків судового збору, тобто в розмірі 1514,00 грн.

Щодо решти 50 відсотків судового збору, за вимогами ч.1ст. 142 ЦПК України, суд вважає, що їх слід повернути позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 137, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_3 )на користьПриватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «Еталон»(кодЄДРПОУ:20080515)у порядкурегресу витрати,пов`язаніз виплатоюстрахового відшкодуванняв розмірі 8028,53 (вісім тисяч двадцять вісім) грн. 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ: 20080515) судові витрати по справі, а саме: судовий збір у сумі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ: 20080515) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (платіжна інструкція №1013 від 29.08.2024 року), у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Коломаренко К. А.