Ухвала суду № 128230599, 13.06.2025, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/852/25

Номер провадження 1-кс/298/102/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року с-ще Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника -адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Перечин Перечинського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №42025072030000062 від 13 травня 2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

13.06.2025 слідчий СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням з начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42025072030000062 від 13 травня 2025 року.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025072030000062 від 13 травня 2025 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-1Х від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення кримінального правопорушення. На період введення воєнного стану в Україні на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Під час досудового розслідування з`ясовано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.

ОСОБА_4 розробив злочинну схему, відповідно до якої він підводить до встановленого місця, неподалік державного кордону України з Словацькою Республікою особу або осіб призовного віку віком від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон та за обумовлену грошову винагороду надає поради та вказівки, зокрема, вказує точний напрямок руху через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, після чого особи призовного віку передають йому грошову винагороду.

Так, в березні місяці, більш точної дати та часу не встановлено, громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , приїхав з міста Бориспіль Київської області до м.Ужгород Закарпатської області з метою працевлаштування.

Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що 11 травня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час пересування по місті Ужгороді автомобілем служби таксі «Болт» познайомився з водієм вказаного транспортного засобу на ім`я « ОСОБА_8 ». В ході розмови між ними на тему щодо незаконного переправлення осіб через кордон, водій автомобіля повідомив, що може посприяти в такому переправленні. В подальшому, досудовим розслідуванням встановлено, що водієм автомобіля служби таксі «Болт» являється ОСОБА_4 , який з метою посприяти ОСОБА_7 у його незаконному переправленні через державний кордон України, а саме: здійснити його доставку до державного кордону України, з метою незаконного переправлення через кордон поза пунктом пропуску, згодився допомогти останньому за грошову винагороду в розмірі 6300 Євро.

Надалі, 29.05.2025 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 в додатку «Телеграм», що він має прибути 29.05.2025 о 22.00 годині до автосалону «Тойота», який знаходиться біля торгівельного центру «Дастор» в місті Ужгороді. Так, на виконання наданих йому раніше ОСОБА_4 вказівок 29.05.2025 о 22.00 ОСОБА_7 прибув на визначене місце, де під час зустрічі ОСОБА_4 повідомив останньому, що він має передати грошові кошти в сумі 6300 Євро за своє незаконне переправлення через кордон та особисто він буде виступати в якості «гаранта» у незаконному переправленні. Після цього незаконне переправлення ОСОБА_7 мали б здійснювати інші особи за його вказівками. За наданими ОСОБА_4 інструкціями ОСОБА_7 мають забрати з місця проживання невідомі особи та в подальшому відвести в тил до державного кордону України, де на нього має очікувати особа, яка б переправила його до Словацької Республіки.

Також реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон з корисливих мотивів, виконуючи відведену йому роль організатора, з метою конспірації свого злочинного умислу ОСОБА_4 надавав ОСОБА_7 інструкції про заходи безпеки під час спілкування з ним в мобільному додатку «Телеграм», а саме повідомив, що ОСОБА_7 постійно мав очищувати діалог з ним у зазначеному додатку.

Надалі, 04.06.2025 близько 13.00 год. ОСОБА_7 зателефонував до ОСОБА_4 через додаток «Телеграм» та повідомив, що готовий здійснювати свій незаконний перетин державного кордону України та має для цього необхідну суму грошових коштів в якості винагороди. На виконання попередніх домовленостей між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , між останніми 04.06.2025 близько 21.00 год. знов відбулась повторна зустріч біля торгівельного центру «Дастор» в м. Ужгород. В ході зустрічі ОСОБА_4 зажадав забрати у ОСОБА_7 всю грошову винагороду за незаконне переправлення через кордон в сумі 6300 Євро та повідомив, що лише після того, як він надасть гроші, через дві години приїдуть інші особи, які переправлять ОСОБА_7 до Словацької Республіки, однак останній маючи побоювання бути ошуканим, відмовився віддавати всю суму грошових коштів «Роману», аргументуючи це тим, що йому лячно віддавати майже всі свої накопичення невідомій особі.

У подальшому 10.06.2025 реалізовуючи свій корисливий умисел, спрямований на незаконне збагачення, ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_7 з метою з`ясувати чи не передумав останній незаконно перетнути кордон, в результаті чого ОСОБА_7 погодився на його пропозицію. Так, в ході розмови ОСОБА_4 повідомив, що 10.06.2025 о 21.00 ОСОБА_7 має бути на місці їх минулої зустрічі, а саме: біля автосалону «Тойота», який знаходиться біля ТЦ «Дастор», та віддати всі гроші особі, якій він скаже.

Отже, 10.06.2025 у зазначений час ОСОБА_7 прибув на визначене місце, де надалі в додатку «Телеграм» йому зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що він має покласти грошові кошти молодому хлопцю в рюкзак та не задавати йому ніяких питань. Разом з цим в ході розмови ОСОБА_4 пояснив, що невідомий хлопець має бути одягнений в чорний светр та шорти. Зустрівши особу згідно опису та наданих раніше інструкцій, ОСОБА_7 віддав незнайомій особі грошові кошти в сумі 6300 Євро. Після того ОСОБА_4 написав останньому в додаток «Телеграм», що на сьогодні «роботи» не буде, оскільки щось не складається та повідомив ОСОБА_7 , що його незаконне переправлення через державний кордон України відбудеться 11.06.2025.

Надалі на виконання злочинної схеми 11.06.2025 о 21.30 год. ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_4 через додаток «Телеграм» та повідомив, щоб останній видалив всю переписку з ним та очікував подальших вказівок. Далі ОСОБА_4 попросив останнього, щоб той надіслав йому свій номер телефону, на який за його вказівками йому будуть телефонувати треті особи. 11.06.2025 о 22.04 год. до ОСОБА_7 зателефонував невідомий номер та повідомив, що він від «Роми» і має його забрати. В ході даної телефонної розмови невстановлена особа та ОСОБА_7 домовились про те, що ця невідома особа забере його від вищевказаного автосалону «Тойота», який знаходиться біля ТЦ «Дастор».

Так, 11.06.2025 близько 22.40 годин на виконання попередньо наданих інструкцій, ОСОБА_7 сів у транспортний засіб марки «Ауді» чорного кольору. На той час в транспортному засобі перебували дві невідомі йому особи, віком біля 23-28 років, спортивної тілобудови, які надали ОСОБА_7 інструкції вести себе тихо та задавати менше лишніх питань. Під час руху вищезазначені особи повідомили ОСОБА_7 , що вони неодноразово здійснювали такі довози людей до державного кордону та запевняли мене в тому, що все буде гаразд.

Маршрут руху відбувався наступним чином, а саме: через населені пункти Ужгород - Мукачево - Свалява та невідомі ОСОБА_7 населені пункти. Близько 00.00 ОСОБА_7 , разом з невстановленими на даний час особами, прибули на околицю невідомого населеного пункту, зупинились біля лісового масиву, та особа, яка була пасажиром в транспортному засобі марки «Ауді», наказала ОСОБА_7 в пішому порядку рухатись за ним, що останній і вчинив, в свою чергу водій автомобіля марки «Ауді» вирушив у зворотному напрямку.

Пройшовши в пішому порядку близько 30 хвилин, ОСОБА_7 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, сіли до транспортного засобу марки «Фольксваген» синього кольору, особа, що супроводжувала його лісом, сіла за кермо вищезазначеного транспортного засобу. Після того вони вирушили до околиць населеного пункту Новоселиця Ужгородського району, де на них вже очікувала ще одна невідома йому особа «провідник». Вищезазначена особа повідомила ОСОБА_7 , щоб він рухався за ним, під час руху гірсько-лісистою місцевістю дана особа надавала вказівки щодо руху лісистою місцевістю з метою уникнення затримання. Однак під час руху вони були виявлені представниками ДПС України на напрямку 84-го прикордонного знаку на відстані 800 метрів від державного кордону України, після чого ОСОБА_7 був затриманий, а невідома особа «провідник» вдалася до втечі, зникла в невідомому напрямку.

Слідчий у клопотанні зазначає, що 12.06.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

13.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). З урахуванням викладеного та даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий у клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Внесене клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просив призначити підозрюваному заставу поза межами розмірів визначених ст.183 КПК України, посилаючись на вчинення злочину в період воєнного стану з корисливих мотивів.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні надавати пояснення щодо клопотання відмовився. Разом з цим повідомив про застосування щодо нього фізичного насильства працівниками правоохоронних органів при затриманні, зокрема, те, що його били при затриманні вимагаючи якість гроші, зазначивши, що медичний огляд при поміщенні його в ІТТ був проведений.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання слідчого, посилаючись на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у даному кримінальному провадженні та недоведеність зазначених слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. За наведеного та посилаючись на дані про особу ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є молодим за віком, просила застосувати щодо нього більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, який буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов`язків, а якщо суд дійде висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то визначити мінімальний розмір застави.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що є матір"ю підозрюваного ОСОБА_4 , була присутньою при затриманні сина та при проведенні обшуку в її будинку. Ствердила, що працівники правоохоронних органів, які брали участь у затриманні, спричинили її сину тілесні ушкодження, били його, а гроші, що були знайдені на підвіконні в кімнаті - 300 євро, були підкинуті працівником прикордонної служби ОСОБА_10 .

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025072030000062 від 13 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

12.06.2025 ОСОБА_4 затримано впорядку ст.208КПК України(фактичнийчас затримання-5 год. 49 хв. 12.06.2025) за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

13.06.2025 ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації, пособництві незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

На думкуслідчого судді,наведені вклопотанні обставинита доданідо ньогодокументи,якими слідчийобґрунтовує доводиклопотання,свідчать пронаявність обґрунтованоїпідозри увчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.332КК України.Зокрема такимиє:витяг зЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42025072030000062від 13травня 2025року;повідомлення провиявлення кримінальногоправопорушення від13.05.2025№05.7/232,постанова провизнання речовимидоказами від12.06.2025,протокол затриманняпідозрюваної особивід 12.06.2025,повідомленням пропідозру від12.06.2025,протокол допитусвідка ОСОБА_11 від 12.06.2025;протокол пред`явленняпредмету длявпізнання зафотознімками свідком ОСОБА_11 від 12.06.2025;протокол пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками свідком ОСОБА_11 від 12.06.2025;протокол пред`явленняпредмету длявпізнання зафотознімками свідком ОСОБА_7 від 12.06.2025;протокол пред`явленняпредмету длявпізнання зафотознімками свідком ОСОБА_7 від 12.06.2025;протокол пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками свідком ОСОБА_7 від 12.06.2025;довідка щодоруху транспортногозасобу марки«Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 від 12.06.2025;довідка щодоруху транспортногозасобу марки«Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 від 12.06.2025;довідка щодоруху транспортногозасобу марки«Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 від 12.06.2025;протокол врученнятехнічних засобіввід 29.05.2025;протоколом врученнятехнічних засобіввід 04.06.2025;протокол врученнятехнічних засобіввід 10.06.2025,протокол врученнятехнічних засобіввід 11.06.2025;протокол врученнягрошових коштіввід 11.06.2025,протокол оглядуречей від13.06.2025,протокол обшукувід 12.06.2025, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в організації, пособництві незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а також сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Як зазначено у клопотанні слідчого, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищення, схову або спотворення будь-якої із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Так, про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, а також знищення, схову або спотворення будь-якої із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено основне покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний може умисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.

При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Поряд з цим слідчий суддя вважає недоведеним зазначений у клопотанні слідчим ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки з долучених до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Також слідчий суддя вважає недоведеною слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні можливість продовження ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, оскільки інкриміноване йому кримінальне правопорушення стороною обвинувачення кваліфіковано як закінчений злочин.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними.

Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не ґрунтується на матеріалах справи, інших достовірних відомостях, а тому не може сприйматись судом як об`єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.

За таких обставин, слідчим у поданому клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризику, передбаченого п. п.4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, знищення, схову або спотворення будь-якої із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України слугує підставою для застосування запобіжного заходу.

Отже, з урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Надаючи оцінку наведеним в судовому засіданні захисником доводам на захист підозрюваного ОСОБА_4 про можливість застосування щодо останнього більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що за встановлених в судовому засіданні обставин та ризиків такий запобіжний захід, як і ще менш обтяжливі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати процесуальну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідчим суддею взято до уваги посилання сторони захисту на молодий вік та позитивну характеристику щодо ОСОБА_4 за місцем його реєстрації та фактичного проживання, втім, за наявності прямо передбачених ст. 177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання; відсутність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; відсутність судимостей у підозрюваного.

Будь-яких доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.

Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. У зв`язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення у сфері недоторканості державних кордонів, який має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах:щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у межах, зазначених цим кодексом не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку слідчого судді, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і посилаючись на тяжкість злочину, дані про особу підозрюваного та суму, отриманих коштів за незаконне переправлення осіб через кордон, та нездатність застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином у сфері недоторканності державних кордонів, з такими кваліфікуючими ознаками як вчинення за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, з урахуванням суті та характеру злочину, обстановки, при якій злочин був скоєний, скоєння такого під час введення воєнного стану на всій території України, з урахуванням суспільної небезпеки злочину, що пов`язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України під час уведення в Україні воєнного стану, відтак і злочину, що пов`язаний із ослабленням обороноздатності держави, даних щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вважає, що наведене дає підстави вважати вказаний випадок виключним, застава у зазначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, відтак вважає за необхідне вийти за межі граничного розміру.

Слідчий суддя звертає увагу, що прокурор не обґрунтував розмір застави розрахунками чи міркуваннями, достатніми, щоб вони могли бути повністю враховані, однак погоджується, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а тому з урахуванням встановлених вище обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 160(сташістдесяти)розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб, не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_4 .

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

За таких обставин, клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до ч.6, 7 ст.206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (органі державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Враховуючи,що підчас судовогозасідання підозрюваний ОСОБА_4 заявив прозастосування донього фізичногонасильства збоку працівниківправоохоронних органівта спричиненняйому тілеснихушкоджень під часйого затримання12червня 2025року,слідчий суддявважає занеобхідне зафіксуватитаку заяву,зобов`язатизабезпечити невідкладнепроведення судово-медичногообстеження підозрюваного,а такождоручити керівникуШостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львів, провести дослідження фактів, викладених підозрюваним ОСОБА_4 у судовому засіданні, щодо застосування до нього фізичного насильства та спричинення йому тілесних ушкоджень з боку працівників правоохоронних органів під час його затримання 12 червня 2025 року.

Керуючись ст.ст.177,178,182,183,193,194,196,205,206, 372,395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 5 год. 49 хв. 10 серпня 2025 року.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначенихКПК України, визначити заставу врозмірі 160(сташістдесяти)розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить484480(чотириставісімдесят чотиритисячі чотириставісімдесят)гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/852/25; провадження №1-кс/298/102/25 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 13 червня 2025 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.5ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі населеного пункту м.Перечин Ужгородського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін діїухвали таобов`язків,покладених судом,у разівнесення заставивизначити до 10 серпня 2025 року (включно).

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Зобов`язатиначальникаДержавної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та забезпечити його право на отримання такої медичної допомоги, якої вимагає його стан здоров`я.

Доручити керівнику Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львів, організувати проведення дослідження фактів, викладених в усній заяві підозрюваним ОСОБА_4 в судовому засіданні 13 червня 2025 року щодо застосування до нього фізичного насильства з боку працівників правоохоронних органів під час його затримання 12 червня 2025 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1