Рішення № 128229773, 18.06.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/3703/25

Пров. №2-о/766/377/25

18 червня 2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою у якій просив встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

В обґрунтування заяви вказав, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Павлово Горьковської області (рф, СРСР). У 1979 році разом з батьками переїхав на постійне місце проживання до с. Гладківка Голопристанського району Херсонської області, де закінчив школу, а у 1988 році вступив до ПТУ-6. Непрямим свідченням факту його проживання у Голопристанському районі є реєстрація його батька у 1983 році у с. Таврійське Голопристанського району Херсонської області. 18.08.1988 року після досягнення 16 річного віку він отримав паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_1 . Призовною комісією при Голопристанському РВК Херсонської області він визнаний придатним до стройової служби та 21.06.1990 року призваний на строкову службу, при цьому він здав паспорт та отримав військовий квиток НОМЕР_2 . 30.04.1992 року він був демобілізований в запас і направлений до Голопристанського РВК Херсонської області для постановки на військовий облік. 19.05.1992 року йому був виданий раніше вилучений паспорт із реєстрацією місця проживання на території України. 27.05.1992 року він зареєстрував своє місце проживання у м. Херсоні, працевлаштувався 21.06.1992 року на завод карданних валів, а у 1994 році загубив свій паспорт, 24.12.1994 року отримав тимчасове посвідчення особи громадянина України. 14.05.1994 року зареєстрував шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилась донька. На теперішній час він постійно проживає у м. Херсоні, не маючи при цьому дійсного документу, що посвідчує його особу. Маючи намір отримати паспорт громадянина України він звернувся до УДМС України в Херсонській області та отримав відповідь, з якої встановлено, що вирішення вказаного питання можливе лише у судовому порядку.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.04.2025 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено судовий розгляд.

28.05.2025 року представником УДМС України в Херсонській області через Електронний Суд подано пояснення, у яких вказала, що Проведеною перевіркою УДМС у Херсонській області встановлено, що 07.02.2023 року до Суворовського відділу у м. Херсоні УДМС у Херсонській області звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з питання оформлення паспорта громадянина України у формі картки в зв`язку з втратою паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 оформленого 18.08.1988 Голопристанським ОВС Херсонської області. За результатами розгляду заяви встановлено особу заявника, але не встановлено його належність до громадянства України та тимчасово відмовлено в оформленні паспорта громадянина України на підставі п.п.1 п.100 Постанови КМУ від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». Для вирішення питання по суті заяви ОСОБА_1 рекомендовано пройти процедуру встановлення належності до громадянства України відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України». Зазначила, що з огляду на положення вказаного закону, за наявності документа, що підтверджує, що за станом на 13 листопада 1991 року особа проходила строкову військову службу на території України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має підстави для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону, у позасудовому порядку. За відсутності вищевказаного документа, ОСОБА_1 , має правові підстави набути громадянство України за територіальним походженням відповідно до вимог статті 8 Закону, як особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території України.

29.05.2025 року представником заявника адвокатом Руденко М.М. подано заяву, у якій вказав, що у заяві не ставиться питання не про громадянство ОСОБА_1 , а про встановлення факту його проживання в Україні в певний час, саме представником заінтересованої особи відмовлено у вирішенні вказаного питання у позасудовому порядку. Підтримав заявлені вимоги.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.05.2025 року задоволено клопотання представника заінтересованої особи Чаюк А.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Однак, станом на 14.10 год. всі зали судових засідань обладнані для проведення ВКЗ зайняті, внаслідок чого розгляд справи відкладено на 18.06.2025 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.06.2025 року у задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_1 адвоката Руденка М.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено через технічну неможливість проведення судового засідання в режимі ВКЗ.

В судове засідання сторони не прибули, про причини не явки суд не повідомляли.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Павлово Горьковського району РРФСР, що підтверджено копією свідоцтва про народження виданого повторно серії НОМЕР_3 від 07.06.1988 року.

З копії військового квитка НОМЕР_2 виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 вбачається, що призивною комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби та призваний до військової служби 21.06.1990 року до ВЧ НОМЕР_4 ; 30.04.1992 року звільнений з військової служби та направлений до ІНФОРМАЦІЯ_7 . У вказаному військовому квитку наявна відмітка про видачу паспорта серії НОМЕР_1 19.051992 року.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_5 дата заповнення 18.06.1992 року ОСОБА_1 до вступу на завод карданних валів трудовий стаж складався з 21.06.1990 року по 30.04.1992 року служба в радянській армії; 01.06.1992 року прийнятий на завод карданних валів ремонтником 3 розряду в цех №3. У вказаній трудовій книжці міститься останній запис трудової діяльності 05.02.1997 року звільнений з совхозу по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

З копії тимчасового посвідчення особи громадянина України №416/147 від 24.02.1994 року вбачається, що ОСОБА_1 був з 27.05.1992 року зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 травня 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_3 , що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 14.05.1994 року.

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Херсон, що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 03.11.1994 року.

Посилання представника заявника на те, що непрямим свідченням проживання заявника на території України є реєстрація його батька ОСОБА_5 у с. Таврійське Голопристанського району Херсонської області 01.11.1983 року не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відомостей щодо того, що заявник проживав саме з батьком, а не матір`ю, відомості про місце якої суду не надано, заявником не доведено, а судом не встановлено.

Суворовським відділом у місті Херсоні УДМС України в Херсонській області на звернення ОСОБА_1 щодо втрати паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року повідомлено про відмову у видачі паспорта громадянина України на підставі п.п. 1 п. 100 Постанови КМУ від 25.03.2015 р. №302, оскільки не встановлено приналежність до громадянства України. Роз`яснено спосіб, порядок встановлення та оформлення належності до громадянства України.

Листом Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради №2604/14-04-10 від 02.05.2025 року повідомлено УДМС України в Херсонській області про те, що відповідно до відомостей реєстру територіальної громади (в межах Херсонської міської територіальної громади), інформація про декларування/реєстрацію місця проживання (перебування)/зняття з реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_1 станом на 24.08.1991 року відсутня. Крім того, в реєстрі територіальної громади відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_8 №10/2/1440 від 05.05.2025 року на запит УДМС України в Херсонській області, територія відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_9 тимчасово окупована. Документи військового обліку знищені встановленим порядком. Військовий облік на тимчасово окупованих територіях не ведеться. Відповідно до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 не перебуває.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку).

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Ураховуючи зазначене, необхідно дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20), 02 травня 2022 року у справі № 505/1871/20 (провадження № 61-12106св21).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

В той же час, жодних належних, достатніх та достовірних доказів проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року заявником не надано. Надана копія військового квитка НОМЕР_2 виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 про проходження військової служби в період з 21.06.1990 року по 30.04.1992 року у ВЧ НОМЕР_4 не може бути прийнята судом до уваги з підстав того, що вказаний військовий квиток не містить відомостей про місцезнаходження військової частини. Крім того, заявником не доведено та судом не встановлено, що військову службу ОСОБА_1 проходив на території України або колишньої УРСР. Інші надані заявником докази стосуються періоду з 1992 року.

Заявником не заявлялись клопотання про витребування додаткових доказів або виклик свідків, які б могли підтвердити факт його проживання станом на 24 серпня 1991 року на території України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви в повному обсязі.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 18 червня 2025 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 293-294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (ЄДРПОУ 37839478, місцезнаходження: м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 133А) про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус