Рішення № 128228453, 11.06.2025, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/165/25

Провадження № 2-а/602/6/2025

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

___________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2025 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді - Холява Л.І.,

секретар - Домчук В.І.,

розглянувши в письмовому провадженні у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 СОЗАНСЬКОЇ ТетяниІванівни до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА №4053995 від 11 лютого 2025 року про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 Созанська Т.І. звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управлінняНаціональної поліціїв Тернопільськійобласті проскасування постановисерії ЕНА№4053995від 11лютого 2025року посправі проадміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та закриття справи, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4053995 від 11 лютого 2025 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 510.00 грн. штрафу за те, що він 11 лютого 2025 року о 15 год 29 хв в с.Бодаки по вул.Центральна,10 Кременецького району Тернопільської області, керуючи транспортним засобом марки Opel Astra, н.з. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч.

Зазначену постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки правопорушення позивач не вчиняв, так як 11 лютого 2025 року о 15 год 29 хв ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки Opel Astra, н.з. НОМЕР_1 в с.Бодаки по вул.Центральна,10 Кременецького району Тернопільської рухаючись по головній дорозі, яка не змінює напрямок руху, а має лише вигин лівіше та в цьому місці примикає другорядна дорога. Оскільки позивач під час руху транспортним засобом не змінював напряму руху, а тому покажчик повороту вмикати не мав.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 , представник позивача Созанська Т.І. не з`явилися, хоч належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги просила задоволити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, надіславши на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки 11лютого 2025року о15год 29хв водій ОСОБА_2 в с.Бодакипо вул.Центральна,10Кременецького районуТернопільської області керуючи автомобілем марки Opel Astra, н.з. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку руху при повороті ліворуч, чим порушив п.9.2 «б» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Поліцейським Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області Котульським В.В. було виявлено порушення позивачем даних правил дорожнього руху та винесено постанову серії ЕНА №4053995 від 11 лютого 2025 року за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510.00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.9.2 (б) ПДР, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Тобто під час руху водій зобов`язаний завчасно вмикати сигнал повороту. Це стосується і руху по головній дорозі, особливо в ситуаціях, коли головна дорога змінює напрямок. Якщо головна дорога робить поворот, водій у такому випадку зобов`язаний увімкнути покажчик повороту, щоб інші учасники дорожнього руху зрозуміли подальші дії водія. Це зменшує ризик зіткнення із транспортними засобами, що рухаються другорядною дорогою.

Відповідно до п. 9.4 ПДР України, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру).

Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути незрозумілим для інших учасників руху. Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.

Отже, починаючи рух, водій зобов`язаний проінформувати інших учасників дорожнього руху про початок виконання будь якого маневру, незалежно від місця виконання маневру, плавності виконання маневру і віддаленості інших учасників дорожнього руху. Сигнал лівого повороту подаються перед початком руху від правого краю проїзної частини, перестроюванням на ліву смугу, поворотом ліворуч, розворотом, початком обгону, а також перед зупинкою біля лівого краю проїзної частини. Сигнали правого повороту подаються перед початком руху від лівого краю проїзної частини, перестроюванням на праву смугу, поворотом праворуч, зупинкою біля правого краю проїзної частини, а також при завершенні виконання обгону.

Слід зазначити, що п. 1.3 ПДР України передбачено те, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Підтвердженням порушень вимог ПДР та норм КУпАП є надані поліцейськими відеоматеріали фіксації порушення, так на відеозаписі із відеореєстратора, що розміщений у службовому автомобілі під назвою 11.02.2025 (1) чітко зафіксовано порушення п.п. 9.2. (б) Правил дорожнього руху України позивачем ОСОБА_2 .

Поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискредиційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР України, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Підстав для умисного спотворення обставин події у працівників поліції не було.

Також на відеозаписі під назвою 11.02.2025 (2) з 00:00:00 по 00:01:00 та з 00:05:00 по 00:05:30 відображено те, що працівники поліції повідомили ОСОБА_2 про причину зупинки транспортного засобу відповідно до вимог п.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст. 268 КУпАП позивач ОСОБА_2 не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази, по факту скоєння адміністративного правопорушення, що свідчить про визнання ним своєї вини та згоду з притягненням до адміністративної відповідальності, що відображено на відеозаписах під назвою 11.02.2025 (2).

Позивача ознайомлено із правами відповідно до ст. 268 КУпАП, що підтверджується відповідним підписом в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ст.268 КУпАП позивач ОСОБА_2 не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази, по факту скоєння адміністративного правопорушення, що свідчить про визнання ним своєї вини та згоду з притягненням до адміністративної відповідальності, що відображено на відеозаписах під назвою 11.02.2025 (2).

ОСОБА_2 ознайомлено із правами відповідно до ст. 268 КУпАП, що підтверджується відповідним підписом в оскаржуваній постанові.

Щодо заявленого представником позивача клопотання про стягнення з відповідача витрат пов`язаних з розглядом справи заперечив в зв`язку з тим, що до матеріалів позовної заяви не долучено договору про надання правової допомоги, а також жодних підтверджуючих документів, які б слугували доказом понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. Окрім того, стороною позивача не долучено жодних підтверджень оплати відповідних витрат пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), оскільки судом може бути відшкодовано лише реально понесені витрати. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність вказаних доказів унеможливлює винесення рішення про стягнення з ГУНП витрат на правову допомогу. А також, звертає увагу на не співмірність ціни позову та заявленої суми на оплату послуг адвоката.

Просить справу слухати у відсутності представника відповідача та в задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4053995 від 11 лютого 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної капітаном поліції Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, 11 лютого 2025 року о 15 год 38 хв в с.Бодаки по вул.Центральна,10 Кременецького району Тернопільської області, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки Opel Astra, н.з. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч, чим порушив п.9.2. «б» ПДР Порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом. ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн 00 коп.

Згідно ч.1 ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 КУпАП- доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зп.1.1.ПДР, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух», встановлено єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух»передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДРпередбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно доп.9.2 ПДР, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Тобто у вищевказаномупункті ПДРнаведений вичерпний перелік ситуацій при настанні яких, а точніше до настання яких, водій транспортного засобу зобов`язаний увімкнути відповідний покажчик повороту.

Вказаний попереджувальний сигнал необхідний для інформування інших водіїв про зміну напрямку руху та надання їм можливості скоригувати свої дії (вибрати безпечну швидкість, перестроїтись в іншу смугу руху, тощо) з урахування відповідного маневру водія, який подає попереджувальний сигнал.

Згідно ч.2ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З оглянутого судом відеозапису, долученого представником відповідача до матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 рухався транспортним засобом по ділянці дороги в с.Бодаки Кременецького району Тернопільської області та продовжував рух по головній дорозі, траєкторія якої мала заокруглення в ліву сторону, при цьому при наближенні до вищезазначеного заокруглення дороги будь-які дорожні знаки пріоритету були відсутні. ОСОБА_2 неодноразово заявляв про свою незгоду з постановою працівника поліції та пояснював, що напрямку руху не змінював.

Таким чином, в діях позивача відсутній факт порушення вимог п.9.2 «б»ПДРУкраїни. Надані відповідачем в якості доказу відеофайли правомірності дій відповідача не підтверджують, оскільки не доводять порушення позивачемПравил дорожнього руху.

Згідно пункту 1.10 ПДР України, дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан. Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Відповідно до пункту 9.4. ПДР України, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом (пункт 1.10 ПДР України).

Аналіз наведеного слідує, що заокругленість дороги є одним із елементів дорожніх умов та на відміну від маневрів не залежить від дій водія, оскільки є геометричним параметром дороги.

При цьому,обов`язоквмикати світловийпокажчик поворотувиникає лишеу випадкувчинення водіємманеврів,тобто передпочатком руху,перестроюванням,поворотом праворуччи ліворуч,розворотом,з`їздомз проїзної частини, рухом заднім ходом.

Вказаний попереджувальний сигнал необхідний для інформування інших водіїв про зміну напрямку руху та надання їм можливості скоригувати свої дії (вибрати і безпечну швидкість, перестроїтись в іншу смугу руху, тощо) з урахування відповідного маневру водія, який подає попереджувальний сигнал.

При цьому, такий геометричний параметр дороги як заокругленість, є незмінною та передбачуваною дорожньою умовою, яку водії зобов`язані враховувати в незалежності від дій інших водіїв.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року в справі №537/5071/16-а (провадження №К/9901/23158/18).

Також, суд зазначає, що головна дорога - дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної (п. 1.10 ПДР).

Згідно ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що при притягнені позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги та не були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно вимог ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, про що відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.

В поданому відзиві на позов відповідач вважає позов безпідставним, однак належних та допустимих доказів переконливості своєї позиції щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності суду не надав. Крім того, відсутні будь-які належні та допустимі докази порушення позивачем вимог ч.2 ст.122 КУпАП і такі докази відповідачем суду не подані.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 29 листопада 2018 р. у справі №537/5071/16-а, обов`язок вмикати світловий покажчик повороту виникає лише у випадку вчинення водієм маневрів, тобто перед початком руху, перестроюванням, поворотом праворуч чи ліворуч, розворотом, з`їздом з проїзної частини, рухом заднім ходом. При цьому, такий геометричний параметр дороги як заокругленість, є незмінною та передбачуваною дорожньою умовою, яку водії зобов`язані враховувати в незалежності від дій інших водіїв.

Вищевикладені обставини вказують на відсутність порушень з боку позивача вимог пункту 9.2.б.ПДР, що в свою чергу вказує на відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАП.

Пунктом 1 ст.247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст. 77 КАС України, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, є не доведеним. А всі сумніви, суд трактує в користь позивача.

Згідно ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно ст.247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позов представника позивача ОСОБА_2 Созанської Т.І. до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА № 4053995 від 11 лютого 2025 року є підставним та підлягає до задоволення, шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача сплаченого судового збору в сумі 605.60 грн та 10000.00 грн витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 п.1 ч.3 ст. 132КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 2 - 7ст. 134 КАС Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі № 61-3416св18.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, тобто, такі витрати документально не підтверджені та не доведені. Також, в матеріалах справи відсутній розрахунок таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.132, ст.134 КАС України,враховуючи, що до позовної заяви позивачем додано квитанцію №7883-7222-7236-4607 від 18 лютого 2025 року, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 605,60 грн, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 605.60 грн, а у вимозі щодо стягнення сплачених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 121, 247, 251 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 (місце знаходження АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місце знаходження: 46001 м.Тернопіль вул.Валова,11, ідентифікаційний код юридичної особи 40108720) про скасування постанови серії ЕНА №4053995 від 11 лютого 2025 року про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задовольнити частково.

Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2ст.122 КУпАПу виді штрафу у розмірі 510.00 грн серії ЕНА №4053995 від 11 лютого 2025 року - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місце знаходження: 46001 м.Тернопільвул.Валова,11, ідентифікаційний код юридичної особи 40108720) суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом в суд, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, відповідно до ст.255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст.286 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду (ст.297 КАС).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Лановецький районний суд Тернопільській області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя: Л. І. Холява