Рішення № 128221732, 27.05.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року справа № 580/10717/24 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/10717/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

30.10.2024 вх.№50680/24 представник позивача - адвокат Дзісь Андрій Романович (ордер серії АВ №1162490) у позовній заяві просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за період з 15.01.2015 до 31.07.2021, виходячи із 6 мінімальних пенсій за віком пенсії годувальника;

- стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 320951,66 грн, заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету.

18.02.2025 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), 24.04.2025 здійснив перехід від спрощеного провадження до загального, 05.05.2025 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 12.05.2025, 27.05.2025.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що по 01.07.2021 включно перебував на обліку та отримував пенсію по 3 групі інвалідності, що підтверджується матеріалами справи. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у якій просив відшкодувати матеріальну шкоду, яка виникла внаслідок обмеження максимального розміру виплачуваної пенсії в період з 15.01.2015 до 30.07.2019, виходячи із 6 мінімальних пенсій за віком згідно до рішення Конституційного Суду України від 27.04.2021 №1-p(II)/2021.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області позов не визнав, подав 20.02.2025 за вх.№8804/25 та зазначає, що позивачем не доведений факт шкоди, а також її виникнення унаслідок дій працівників органів Пенсійного фонду України та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та відповідними діями працівників органів Пенсійного фонду України, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити.

Відповідач Державна казначейська служба України позов не визнає, 03.03.2025 за вх.№10880/25 зазначає, що позивач дізнався про порушення свої прав на пенсійне забезпечення 30.07.2019 день коли ним не було отримано шкоду за період з 01.01.2015 до 30.07.2019 унаслідок дії ч. 3 ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII закону в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Право на відшкодування майнової шкоди визначене п. 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021, яке набуло чинності в день його прийняття та опубліковано в Офіційному віснику України 11.05.2021, з 07.04.2021 у Позивача виникли підстави для звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення шкоди, завданої неконституційним актом, тому саме з цієї дати розпочинає перебіг шестимісячний строк звернення до суду. Натомість позовна заява подана до суду першої інстанції 29.10.2024, або більш ніж через 2 роки після спливу 6-місячного терміну звернення до суду.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності, яке пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, 01.07.2021 перебувала на обліку та отримувала пенсію за наявної 3 групи інвалідності, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у якій просить відшкодувати матеріальну шкоду, що виникла унаслідок обмеження максимального розміру виплачуваної пенсії в період з 15.01.2015 до 30.07.2019, виходячи із 6 мінімальних пенсій за віком згідно до рішення Конституційного Суду України від 27.04.2021 №1-p(II)/2021.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1- 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом № 796-ХІІ. За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (№ 1788 - XII).

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, було передбачено таке:

"В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".

28 грудня 2014 року прийнято Закон № 76-VIII, яким статтю 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції: "Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань".

Конституційний Суд України в Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 дійшов висновку, що положення частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII не відповідають Конституції України (є неконституційними) та встановив, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону №76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов`язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.

Вищезазначене Рішення Конституційного Суду України не містить положень, які б визначали порядок виконання п. 4 щодо відшкодування такої шкоди громадянам України

Згідно з частинами першою та другою статті 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Визнана Конституційним Судом України неконституційною норма закону втрачає чинність лише з дня ухвалення відповідного рішення або пізніше (про що зазначається у рішенні Конституційного Суду України). Вказане свідчить про те, що Рішення Конституційного Суду України мають лише пряму (перспективну) дію в часі , змінюючи замість Верховної Ради України конкретні норми закону, гарантуючи, при цьому, конституційний принцип розподілу державної влади, стабільність суспільно-управлінських відносин в Україні та неможливість настання непередбачуваних наслідків, зокрема, для правової та бюджетної системи.

Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 не поширює свою дію на правовідносини, які виникли до дати втрати чинності нормативно-правого акту, визнаного неконституційним, тобто до 07.07.2021 включно.

Норми ч. 3 статті 152 Конституції України мають відсильний характер, що передбачає наявність законодавчо врегульованого порядку та механізму, який би регулював відносини щодо відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. Проте, закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на даний час не прийнятий.

Цивільний кодекс України містить подібну за змістом із частиною 3 статті 152 Конституції України правову норму, що викладена у статті 1175, відповідно до якої, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Правові норми цієї статті також не визначають порядку відшкодування майнової шкоди, яка завдана актом, який визнаний неконституційним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з частиною 3 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII була визнана Конституційним Судому України такою, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційною. Конституційний Суд України не визнавав такі положення нормативно-правового акту незаконними, оскільки це не входить до повноважень Конституційного Суду України.

Згідно з положенням ст. 1173 ЦК України підлягають до застосування у випадку визнання судом незаконного рішення (дії, бездіяльності) органу державної влади, а не визнання Конституційним Судом України таких рішень такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Визнання Конституційним Судом України окремих положень закону неконституційними не вважається тотожним визнанню рішення незаконним. Визнання закону неконституційним не передбачає його скасування, а зумовлює втрату чинності з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про його неконституційність або з дати втрати чинності нормативно-правого акту, визнаного неконституційним, якщо це передбачено у самому рішенні.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України містить загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Матеріали справи не містять доказів у контексті вирішення публічно-правового спору, що шкода завдана саме органом ПФУ, який застосовує законодавство чинне на час здійснення розрахунку пенсії.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а). Верховний Суд у справі №640/16224/19 зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для настання відповідальності щодо відшкодування шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, необхідно, що би незаконність рішень, дій чи бездіяльності відповідача/ів була доведена в порядку адміністративного судочинства, що в даному спорі відсутні.

Позивачка звернулась з позовом до Держави в особі Головного управління ПФУ , яке є самостійною юридичною особою та не відповідає за зобов`язаннями держави, що виникають під час прийняття закону, що у подальшому визнаний неконституційним. Конституція України визначає що відповідати за відшкодування шкоди, завданої неконституційними актами, має держава, а не конкретний суб`єкт владних повноважень і шкода завдається не бездіяльністю суб`єкта, який державу представляє, а самим неконституційним актом, під час його дії та застосування до особи. ГУ ПФУ не уповноважений виступати у цих відносинах про відшкодування шкоди, яка завдана неконституційним актом, від імені та в інтересах держави.

Про порушення прав чи законних інтересів саме Державною казначейською службою України позивачка не вказує, хоч визначає другим відповідачем. Казначейська служба України та її територіальні органи дійснює безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішення суду, що набрало законної сили. Тобто, коли вже є рішення суду, яким встановлено зобов`язання держави щодо виплати коштів особі та визначена сума таких коштів, у конкретному, передбаченому приписами нормативно-правових актів випадку.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи і вправі обрати найбільш ефективний спосіб захисту такого права, який відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи, однак, перебирання непритаманних суду повноважень суб`єкта владних повноважень неможливе за відсутності всіх умов, необхідних для втручання у дискреційні повноваження відповідного суб`єкта. Рішення, яке приймається суб`єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає усім критеріям, що визначені частиною другою статті 2 КАС України (висновки ВС у справі №380/13558/21).

У позивачки на момент отримання пенсійних виплат з 15.01.2015 до 31.07.2021, не було законних сподівань на отримання пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, оскільки на цей момент діяли правові норми ч. 3 статті 54 Закону № 796 в редакції Закону №76-Ш , які визначали право позивачки на отримання пенсії в розмірах, встановлених актами КМУ, що виконував орган ПФУ.

Право на компенсацію шкоди, заподіяної внаслідок прийняття акта, який визнаний неконституційним, не може виникнути на підставі частини 3 статті 152 Конституції України, без відповідного закону, що визначає порядок реалізації цього права.

Позивачами у справах про відшкодування шкоди, завданої актами та діями, що визнані неконституційними, є фізичні або юридичні особи, яким така шкода завдана. Відповідно до статті 152 Конституції України така шкода відшкодовується державою. У зв`язку з особливою формою представництва держави у вигляді множинності осіб, які виступають від її імені, заходи щодо стягнення шкоди повинні бути спрямовані на конкретний державний орган, уповноважений виступати у цих відносинах від імені та в інтересах держави, але конкретного порядку та органу уповноваженого на відшкодування шкоди за частиною третьої статті 152 Конституції України на законодавчому рівні не закріплено.

Відповідач у межах встановлених обставин діяв з дотриманням встановленого зазначеними нормами права порядку та способу дій, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не належать.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Враховуючи ст. 139 КАС України підстави для розподілу витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст. 2, 5-16, 90, 139, 242-246, 255, 258, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати не належать розподілу.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Копію рішення направити учасникам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538], Державна казначейська служба України [вул. Бастіонна 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646].

Рішення суду складене 17.06.2025 (протягом 10 робочих днів з урахуванням відпустки та відрядження).

Суддя Лариса ТРОФІМОВА