Рішення № 128221451, 18.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року, м. Харків справа № 520/35803/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з усього майна, що належить позивачу на праві власності, накладений постановою ВДВС Чугуївського МРУЮ по виконавчому провадженню № 12011924 від 25.03.2009 та зобов`язати відповідача зняти арешт з усього майна, що належить позивачу на праві власності, накладений постановою ВДВС Чугуївського МРУЮ по виконавчому провадженню № 12011924 від 25.03.2009.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06.01.2025 відмовлено у відкритті провадження.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду.

Справа № 520/35803/24 надійшла до Харківського окружного адміністративного суду та її передано судді Ширант А.А. 25.04.2025 відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Ухвалою суду 06.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.05.2025. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та витребувано у нього копії матеріалів виконавчого провадження.

Вказану ухвалу надіслано сторонам на їх електронну адресу, що підтверджено матеріалами справи (Т.1, а.с. 17).

Представник позивача 19.05.2025 через систему «Електронний суд» подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 20.05.2025 задоволено.

Позивачем 21.05.2025 через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання 21.05.2025 сторони не з`явились, позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідач не з`явився, хоча був належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення. Судове засідання відкладено через неявку відповідача, з урахуванням витребування матеріалів виконавчого провадження, у зв`язку з чим сторони були викликані до суду на 17:00 18.06.2025.

Ухвалою суду від 21.05.20205 повторно витребувано у Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 12011924.

Представник відповідача 09.06.2025 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, а також заяву про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 21.05.2025 сторони не з`явились, представник позивача та відповідач подали заяву про розгляд справи без їх участі.

У п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.11.2024 в розділі з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зазначено про арешт усього нерухомого майна.

Підставою обтяження стала постанова відповідача від 25.03.2009 по виконавчому провадженню №12011924.

Позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою від 07.11.2024, в якій просив надіслати реквізити для сплати боргу, суму, яку належить сплатити та копію постанови про арешт майна в зазначеному виконавчому провадженні. Також у зазначеній заяві позивач просив скасувати арешт на усе рухоме та нерухоме майно відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999.

Проте, листом відповідача від 17.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача та повідомлено про відсутність підстав для скасування постанови про арешт належного позивачу майна.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив позов та зазначив, що дії відповідача повністю відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначає, що за інформацією виконавче провадження №12011924, яке було відкрито на підставі судового наказу від 18.11.2008, пов`язане з примусовим стягненням заборгованості. Наразі, незважаючи на повернення виконавчого документа через відсутність майна, арешт з мережі активів позивача не скасовується, оскільки дана процедура передбачає судове рішення щодо зняття заходу. Відповідач наголошує, що повернення документа стягувачу без виконання судового рішення не є підставою для скасування арешту.

Ключовим аргументом відповідача є те, що рішення суду, яке встановлювало примусове виконання, не було виконане позивачем. Невиконання цього рішення створює додаткову підставу для збереження арешту зняття заходу на даному етапі могло б поставити під загрозу права стягувача, оскільки боржником не були виконані встановлені судом зобов`язання.

Відповідач підкреслює, що виконавчі дії мають здійснюватися виключно в межах відкритого виконавчого провадження. Будь-які спроби зняти арешт поза цими межами вважаються неправомірними, адже вони суперечать встановленому законом порядку примусового виконання рішень суду.

Обставини встановлені судом

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 402538323 від 06.11.2024 на майно позивача накладено арешт (реєстраційний номер обтяження № 8641460) на підставі постанови ВП № 12011924 від 25.03.2009 ВДВС Чугуївського МРУЮ, Т.1, а.с.7-9.

Позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою від 07.11.2024, в якій просив надіслати реквізити для сплати боргу, суму, яку належить сплатити та копію постанови про арешт майна в зазначеному виконавчому провадженні. Також у зазначеній заяві позивач просив скасувати арешт на усе рухоме та нерухоме майно відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, Т.1, а.с. 10.

Відповідачем на адресу представника позивача надано відповідь від 17.12.2024 та повідомлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 12011924 з примусового виконання судового наказу від 18.11.2008 № 2-н-3316, виданого Орджонікідзевським районним судом м.Харкова про стягнення з позивача на користь ЗАТ «Український мобільний зв`язок» боргу в сумі 967.61 гри. та судові витрати у сумі 40.50 гри.

У вказаному листі відповідач вказує, що виходом державного виконавця за адресою ( АДРЕСА_1 ) 30.07.2009 встановлено, що майно належного боржнику на яке можливо звернути стягнення виявлено не було. Згідно перевірки бази ДАІ БД "АМТ" за боржником рухоме майно не зареєстровано, ураховуючи вищезазначене винесена постанова про повернення виконавчого документа. Також зазначено, що вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна передбачений ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», а також, що у відповідача відсутні законні підстави для скасування постанови про арешт майна та коштів боржника, Т.1, а.с. 11-12.

Зміст спірних правовідносин

Спір між сторонами виник щодо правомірності бездіяльності відповідача, яка полягає у незнятті арешту з майна позивача, в рамках виконавчого провадження, по якому повернуто виконавчий документ стягувачу.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення

У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Норми права, які застосовує суд: Конституція та закони, висновки суду

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

У ст. 391 ЦК України, зазначено, що власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Суд зазначає, що невизначеність та відсутність інформації щодо накладення арешту на нерухоме майно позивача позбавляє його права розпоряджатися власним майном.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

За змістом ст. 25 Закону № 606-XIV (який діяв на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - відповідно до ст. 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - відповідно до ст. 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, відповідно до ст. 40-1 цього Закону.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у ч.1 ст.42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.

У ч 5 цієї статті передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених п.п. 2-6 ч. 1 цієї статті, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст. 21 цього Закону.

Положеннями ст. 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 і 5 ст. 60 Закону № 606-XIV з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст.50 Закону № 606-XIV).

У ч. 2 ст. 50 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

За правилами ст. 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із ст. 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із ст.40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із ст.40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону № 606-XIV, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Разом із тим, відповідно до ч.4 ст.59 Закону № 1404-ХІІ, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках, як передбачено у ч.5 ст.59 зазначеного вище Закону, арешт може бути знятий за рішенням суду.

За правилами ст.40 Закону № 1404-Х-ІІ, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. В свою чергу, за вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Аналіз викладених норм дає суду підстави вважати, що наслідки завершення виконавчого провадження, у тому числі зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані державним виконавцем лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав за певних умов.

Аналогічна правова оцінка викладена Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 у справі № 826/20120/14.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не надано до суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту, отже відповідачем не дотримані вимоги ст. 2 КАС України (відповідач діяв не обґрунтовано - без врахування всіх обставин, що мають значення для справи та не пропорційно - оскільки продовження арешту майна позивача з 2009 року без наявності виконавчого провадження є очевидно несприятливим наслідком для позивача).

З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини, позов є обґрунтованим.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір, який сплачено позивачем у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 14, 72-80, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області (вул. Леонова, буд.4-А, м.Чугуїв, Харківська обл., 63503, код ЄДРПОУ 41430463) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області, щодо не зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, накладений постановою ВДВС Чугуївського МРУЮ по виконавчому провадженню № 12011924 від 25.03.2009.

3. Зобов`язати Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, накладений постановою ВДВС Чугуївського МРУЮ по виконавчому провадженню № 12011924 від 25.03.2009.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України (протягом 10 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант