Рішення № 128221418, 17.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2025 р. № 640/22132/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0358456-1310-2655/Р, яким донараховано суму податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за 2017 рік на суму 2781,60 грн, за 2016 рік на суму 1597,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийняте без відповідних на те повноважень, з порушенням строку та процедури його прийняття, а його зміст суперечить нормам Податкового кодексуу України. Так, позивач зазначив, що рішення прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві, яке перебувало в стані припинення та втратило відповідні повноваження, бо згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві, яке в свою чергу на той час вже було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань. Крім того, рішення підписане не керівником (заступником керівника), а головним державним ревізором-інспектором Неджижимовою Н., що суперечить пункту 1 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254; далі Порядок №1204). Також позивач зазначив, що в порушення пункту 58.1 статті 58, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення складено з порушенням строку прийняття та відповідачем не визначено адресу оподаткованого майна. У зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про скасуванн вказаного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідаці Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 справу №640/22132/19 передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 справу передано на розгляд судді Ользі Горшковій.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2025 дану справу прийнято до провадження судді Ольги Горшкової та призначеної її розгляд за правилами спрощеного провадження.

Відповідач надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме манно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи - власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. При цьому податок обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме манно. До платників податку належить і позивач, який згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме манно та Реєстру власності на нерухоме майно є власником нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 115,90 кв.м. Надіслання податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов`язання після строку, встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, є лише підставою для звільнення фізичної особи від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, а не від сплати податку. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до наказу Державної фіскальної служби України (ДФС України) від 22 березня 2018 року №4457 «Про надання повноважень» Неджижимова Н.В. є уповноваженою особою на винесення податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов`язань, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що відповідає пункту 1 розділу ІІІ Порядку №1204. На час винесення 12 серпня 2019 року податкового повідомлення-рішення Головне управління ДФС у м. Києві не було ліквідовано, тому таке рішення правомірно прийнято ним як контролюючим органом; натомість Головне управління ДПС у м. Києві розпочато повноваження згідно з наказом Державної податкової служби України від 29 серпня 2019 року №43. У зв`язку із чим відповідач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, відповідно до повноважень та у спосіб, визначених законом, та підстави для його скасування відсутні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

У період з 17.04.2025 по 02.05.2025 суддя Ольга Горшкова перебувала у відпустці, з 26.05.2025 по 13.06.2025 - на лікарняному, відтак розгляд справи відбувається в перші робочі дні.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нежилі приміщення з №1 по №16 (групи приміщень №37) в літ.А загальною площею 115,90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Головним управлінням ДФС у м. Києві 12 серпня 2019 року складено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0358456-1310-2655/Р, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами - власниками нежитлової нерухомості, за 2017 рік у сумі 2781,60 грн та за 2016 рік у сумі 1597,110 грн.

З розрахунку податку видно, що податкове зобов`язання визначено за 12 місяців 2016 року із площі об`єкта нерухомості (місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, 3) 115,90 кв.м; ставка податку становить 13,78 грн.

З розрахунку податку видно, що податкове зобов`язання визначено за 12 місяців 2017 року із площі об`єкта нерухомості (місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, 3) 115,90 кв.м; ставка податку становить 24,00 грн.

ОСОБА_1 оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення до ДПС України, проте, рішенням від 23 жовтня 2019 року №11118/Ч/99-00-08-05-04-14 податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2019 року 12 серпня 2019 року № 0358456-1310-2655/Р без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (зі змінами, чинним на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Як установлено підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюється статтею 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3, підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 цього Кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

За правилами підпунктів 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

З аналізу наведених норм слідує, що фізичні особи - власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової/ нежитлової нерухомості. У свою чергу обчислення податку здійснюють контролюючі органи на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за базовий податковий (звітний) рік (дорівнює календарному року), виходячи із загальної площі об`єкта нерухомості та відповідної ставки податку, у спосіб прийняття податкового повідомлення-рішення про сплату суми податку з наступним його надсиланням (врученням) платнику податку до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Повноваження контролюючого органу полягають виключно у розрахунку, формуванні та надсиланні податкових повідомлень-рішень платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

За змістом пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення повинне містити підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; граничні строки сплати грошового зобов`язання та попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання, строки для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, судом встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 12 серпня 2019 року №0358456-1310-2655/Р ОСОБА_1 визначене податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у сумі 1597,10 грн (115,90 кв.м х 13,78 грн, де 115,90 кв.м. загальна площа нежитлових приміщень (база оподаткування), а 13,78 грн ставка податку) та за 2017 рік у сумі 2781,60 грн (115,90 кв.м х 24,00 грн, де 115,90 кв.м. загальна площа нежитлових приміщень (база оподаткування), а 24,00 грн ставка податку), що встановлено з розрахунку податку, правові підстави для визначення податкового зобов`язання - підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України), строки сплати, наслідки несплати у визначений строк та строки оскарження рішення в адміністративному або у судовому порядку.

Перевіряючи доводи сторін щодо протиправності/правомірності цього податкового повідомлення-рішення, суд зазначає про таке.

За визначенням, наведеним у пункті 44.1 статті 44 Подткового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Спірне рішення прийняте ГУ ДФС у м. Києві, яке є територіальним органом ДФС України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Поряд з тим постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1 (у т.ч. ГУ ДПС у м. Києві). Реорганізовано деякі територіальні органи ДФС шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС за переліком згідно з додатком 2 (зокрема, реорганізується ГУ ДФС у м. Києві, яке приєднується до створеного ГУ ДПС у м. Києві). Установлено, що територіальні органи ДФС, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам ДПС.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р «Питання Державної податкової служби» Уряд погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення ДПС України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень ДФС України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01 серпня 2019 року внесено дані про перебування юридичної особи ГУ ДФС у м. Києві (код юридичної особи 39439980) в стані припинення.

Відповідно до наказу ДПС України від 28 серпня 2019 року №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України» розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється.

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 29 серпня 2019 року №43 «Про початок діяльності Головного управління ДПС у м. Києві» розпочато виконання ГУ ДПС у м. Києві кладених на нього Положенням про ГУ ДПС функцій і повноважень ГУ ДФС у м. Києві, яке реорганізовується шляхом приєднання до ГУ ДПС (пункт 1).

Отже, на час винесення податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2019 року №0358456-1310-2655/Р ГУ ДФС у м. Києві не припинено як юридична особа. У свою чергу ГУ ДПС у м. Києві, яке зареєстроване як юридична особа 31 липня 2019 року, розпочало виконання функцій і повноважень з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування тільки з 29 серпня 2019 року.

Таким чином, станом на 12 серпня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві здійснювало повноваження і функції як контролюючий орган, тож мало повноваження на формування податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №1204 передбачено, що структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконуючому його обов`язки, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.

Судом встановлено, що рішення ГУ ДФС України підписане Неджижимовою Н.

Відповідно до наказу ДФС України від 22 березня 2018 року №4457 «Про надання повноважень» уповноважено головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та транспортного податку управління податків і зборів з фізичних осіб Неджижимову Н.В. на винесення податкових повідомлень-рішень, рішень про визначення податкових зобов`язань відповідно до вимог Податкового кодексу України, а саме підпункту 266.7 статті 266 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»; пункту 267.6 статті 267 «Транспортний податок» (пункт 8).

Наведене спростовує доводи позивача про те, що податкове повідомлення-рішення підписане не уповноваженою особою та що ГУ ДФС у м. Києві як контролюючий орган припинене й не мало повноважень на прийняття податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2019 року №0358456-1310-2655/Р.

При складанні податкових повідомлень-рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: «Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення (пункт 9 розділу ІІ цього Порядку).

Податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2019 року №0358456-1310-2655/Р форми «Ф» відповідає за змістом затвердженій у додатку 1 до Порядку №1204 формі та містить передбачену у ній інформацію.

Розрахунках податкового зобов`язання містить інформацію про базу оподаткування (об`єкт нерухомості), площу, ставку податку, базовий податковий (звітний) період; сума обчисленого податкового зобов`язання відповідає сумі та періоду, вказаному у спірному рішенні.

У розрахунку вказано, що податкове зобов`язання розраховане за об`єктом нерухомого майна площею 115,90 кв.м та зазначено адресу: АДРЕСА_1 .

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що відповідач не визначив об`єкт оподаткування, оскільки у податковому повідомленні-рішенні не вказано адресу об`єкта, оскільки вказана вимога до податкового повідомлення-рішення не передбачена Порядком №1204 та у розрахунках до податкового повідомлення-рішення вказана адреса об`єкта нерухомого майна - АДРЕСА_1 .

Крім того, вказані твердження позивача не спростовують того факту, що ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, адже інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджено, що позивачу належить нежиле приміщення площею 115,90 кв.м, тому таке майно - об`єкт нежитлової нерухомості по АДРЕСА_1 - є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Необхідно зазначити, що у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі №808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, від 11 лютого 2021 року у справі №160/4023/19, від 18 лютого 2021 року у справі №826/25700/15, від 23 листопада 2023 року у справі №815/3358/15 Верховний Суд вказував, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач не спростував тієї обставини, що у 2016-2017 роках він належав до платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та що у нього був відсутній об`єкт оподаткування площею 115,90 кв.м у цьому податковому (звітному) періоді.

Щодо посилань позивача на протиправність податкового повідомлення--рішення у зв`язку із його прийняттям після 1 липня року, суд зазначає, що відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України також обумовлено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Наведені норми Податкового кодексу України означають, що у разі отримання податкового повідомлення-рішення з нарахованим податковим зобов`язанням після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), платник податку звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату таких зобов`язань, а не від їх сплати в цілому на цій підставі.

Отже, направлення податкового повідомлення-рішення з визначеним податковим зобов`язанням з податку на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки, після 01 липня само по собі не відміняє обов`язку сплати податкового зобов`язання та не утворює підстав для визнання протиправним оспорюваного акта індивідуальної дії, що відповідає висновку Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі №817/1061/17, від 14 березня 2019 року у справі №826/12543/17.

Поряд із тим, щодо строків прийняття податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2. п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України).

Як слідує з пп. 266.6.1. п.266.6.1 ст.266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 266.10.1 статті 260.10 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий орган мав нарахувати та направити ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення на податок за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік до 01 липня 2017 року та відповідно за 2017 рік - до 01 липня 2018 року.

Втім, поза увагою податкового органу залишились визначені вище строки нарахування, оскільки ГУ ДПС у м. Києві 12 серпня 2019 року нарахував у податковому повідомленні-рішенні №0358456-1310-2655/Р суму податкових зобов`язань за 2016 та 2017 роки.

Законом України від 07.12.2017 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» було доповнено пункт 266.10 статті 266 Податкового кодексу України підпунктом 266.10.3, відповідно до якого податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п.102.1 ст.102 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Норма, встановлена підпунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України набула чинності з 01.01.2018.

Так, статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, частини 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно правила «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акту, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Оскільки приписи підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України набули чинності з 01.01.2018, тому вказана норма може бути застосовано до правовідносин, що виникли тільки на момент її дії.

А отже, їх неможливо застосувати до правовідносин, які виникли до набрання чинності новими правилами оподаткування.

Таким чином, до спірного податкового повідомлення-рішення за податковий період 2016 - 2017 роки неможливо застосувати приписи пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, оскільки приписи підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України набули чинності з 01.01.2018, тобто вже після виникнення правовідносин податкового періоду 2016-2017 роки.

З вищевикладеного вбачається, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2019 року №0358456-1310-2655/Р, у податкового органу були відсутні законні підстави для здійснення відповідного нарахування за 2016 та 2017 роки після закінчення встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України строку, оскільки підпункт 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України не має зворотної дії в часі.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинтсва України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного вище, з урахуванням зазначених вище висновків, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0358456-1310-2655/Р, яким донараховано суму податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за 2017 рік на суму 2781,60 грн, за 2016 рік на суму 1597,10 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0358456-1310-2655/Р, яким донараховано суму податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за 2017 рік на суму 2781,60 грн, за 2016 рік на суму 1597,10 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 741,20 грн (сімсот сорок дві гривні 20 копійки).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА