Ухвала суду № 128221405, 18.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

18 червня 2025 року Справа № 520/1094/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому порядку в м. Харкові у приміщенні суду заяву позивача про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в :

у провадженні суду перебуває вищевказана справа.

Ухвалою суду від 26.05.2025 адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про зобов`язання вчинити певні дії прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

З метою виконання вимог, передбачених ст. 173 КАС України, підготовче засідання призначено на 18 червня 2025 року о 10 год. 45 хв.

18 червня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав заяву про відвід судді Садової М.І. у адміністративній справі № 520/1094/24 (надійшла до суду 18.06.2025 о 08.22 год). У заяві позивач просить відвести суддю, посилаючись на її упередженість та особисту зацікавленість у справі, з причин, які наведені у заяві, які є підставою для відводу судді у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 38 КАС України. Передати справу на розгляд іншому судді з подальшим розглядом у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін. Зважаючи на викладене, просить заяву про відвід судді задовольнити.

Розгляд заяви про відвід судді здійснюється без повідомлення учасників справи у відповідності до ч. 8 ст. 40 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 40 КАС України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Заява про відвід судді подано позивачем 18.06.2025, яка надійшла до суду о 08.22 год., за допомогою підсистеми Електронний суд, тобто пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, а відтак така заява не підлягає передачі іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу у відповідності до ч. 4 ст. 40 КАС України.

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід (самовідвід) судді, передбачений ст. ст. 36, 37 КАС України.

Позивач наводить підстави для застування положень п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 38 КАС України (підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача).

Відтак суд не застосовує дані положення до заяви про відвід судді, адже підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені ст. 36 КАС України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст. 39 КАС України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід та може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Отже, за умовами ст. 39 КАС України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Караченцев Ігор Володимирович наводить аргументи про те, що суддя Садова М.І. демонструє упередженість і має особисту зацікавленість у справі, посилаючись на її дії у цій та інших справах. Зокрема, у справі 520/24048/24 суддею не повернуто судовий збір сплачений за подання Караченцевим І. В. адміністративного позову до суду. Розгляд даної справи провадився у порядку спрощеного позовного провадження, однак після повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції суд постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Виклик позивача здійснено за допомогою судової повістки, а не повістки повідомлення, хоч явка позивача обов`язковою не визнавалась. Не постановлення ухвали про проведення підготовчого засідання у режимі відеоконференції, що порушила право позивача на ефективний засіб юридичного захисту. Звернення із дисциплінарного скаргою до ВРП у адміністративній справі № 520/24048/24 відносно судді Садової М. І., а відтак остання є стороною у дисциплінарного провадження відносно позивача, у зв`язку із чим суддя повинна заявити самовідвід.

Щодо обставини неповернення судового збору за подання адміністративного позову у справі № 520/24048/24, суд зазначає.

Ухвалою суду від 19.09.2024 у справі № 520/24048/24 заяву позивача ОСОБА_1 про повернення судового збору у справі №520/24048/24 задоволено. Повернуто ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн, згідно з квитанції від 25.08.2024 №5312-8400-9314-2726.

Крім того, частиною четвертою ст. 36 КАС України передбачено, що рішення або окрема думка судді в інших справах не може бути підставою для відводу.

Щодо доводів позивача про те, що суддею прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 3 ст. 12 КАС України).

Суд зазначає, що підготовче засідання у цій справі призначено з метою з`ясування питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу з урахуванням висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.04.2025.

Необхідності проведення підготовчого засідання також підтверджується поданою заявою про відвід. Позивач наводить обставини про те, що до стажу роботи судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, має зараховуватись час роботи на посаді стажиста помічника прокурора. Натомість, у адміністративному позові наводить обставини щодо зарахування стажу роботи на посаді стажиста помічника прокурора до стажу державної служби та такий визнати стажем державної служби.

Суд відмічає, що у відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС Україна суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Відтак, такі доводи позивача свідчать про наявність інших обставини у цій справі, що унеможливлюються розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, адже дійсно необхідно з`ясувати вищевказані питання.

Щодо виклику позивача за допомогою судової повістки, а не повістки повідомлення, хоч явка позивача обов`язковою не визнавалась, суд прийшов наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КАС України повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Отже, судовий виклик позивача здійснено судом, адже ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції (ч. 3 ст. 6 КАСУ).

Відносно не постановлення ухвали про проведення підготовчого засідання у режимі відеоконференції, що порушило право позивача на ефективний засіб юридичного захисту, суд зазначає наступне.

13.06.2025 позивачем подано до суду заяву у якій останній просив забезпечити його явку у судове засідання в режимі відеоконференції.

Для постановлення ухвали з цього питання, передуватиме ряд чинників, зокрема технічна можливість проведення засідання в режимі відеоконференції та у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України забезпечення особистої безпеки сторін у справі та інших учасників судового процесу.

Суд відмічає, що випадки, у яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції не визначені у законі. Проте, необхідність здійснення відеоконференції, на думку суду, визначається з врахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень учасників справи, які з поважних та незалежних від цих осіб причин не можуть бути присутніми у засіданні суду.

18.06.2025 судом постановлено ухвалу про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференція, у зв`язку наявністю технічної можливість провести підготовче засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення та можливості забезпечення особистої безпеки інших учасників судового процесу, у зв`язку із відсутністю повітряної тривоги у місті Харкові.

Щодо доводів позивача про те, що звернення із дисциплінарного скаргою до ВРП у адміністративній справі № 520/24048/24 відносно судді Садової М. І., а відтак остання є стороною у дисциплінарного провадження відносно позивача, у зв`язку із чим суддя повинна заявити самовідвід, суд зазначає.

Відповідно до п. 2 рішення Ради суддів України № 34 від 08.06.2017, наявність скарги щодо судді у провадженні ВРП не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи.

Відтак, суд не вбачає підстав для самовідводу, з підстав подання дисциплінарної скарги на дії судді у ВРП, адже таке подання не може бути безумовною підставою для самовідводу судді.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 Про незалежність судової влади суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року

№ 2006/23).

На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб`єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об`єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об`єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.

Закон не покладає на суддю обов`язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

У рішенні у справі Castillo Algaro v. Spain (постанова від 28 жовтня

1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв.

Згідно з усталеною практикою ЕСПЛ існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі "Олександр Волков проти України", заява №21722/11).

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.

Разом з цим, суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 380/2696/21.

Проаналізувавши аргументи, якими позивач обґрунтовує заявлений відвід судді, вважаю, що доводи про необ`єктивність та/або упередженість судді є безпідставними, адже в заяві не наведено, а судом не встановлено фактів прояву суддею прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті розгляду цієї справи. Не встановлено й інших підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді цієї справи судді та викликали б необхідність у її відводі.

Суд наголошує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Разом із тим, процесуальні дії суду (судді) та судові рішення підлягають оскарженню в передбаченому процесуальним законодавством порядку. Наявність у осіб, які приймають участь у справі, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи не можуть бути підставою для відводу судді, і всі заперечення можуть бути викладені в апеляційній скарзі у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням у справі.

Проаналізувавши доводи, наведені у заяві про відвід судді, вважаю, що ця заява не містить будь-яких об`єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді, пряму чи опосередковану зацікавленості судді в результаті розгляду справи, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цієї судді як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію".

Враховуючи наведене вище, обставини, які наведені позивачем у заяві про відвід судді не підтверджують наявність підстави передбаченої п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, а тому суд прийшов висновку про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність заявленого відводу судді, а відтак у такому необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 243 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

у заяві ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Садовій М. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 18.06.2025.

Суддя М. І. Садова