Рішення № 128221320, 18.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2025 року № 520/11673/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 №204450021615 від 20.12.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 11.03.2025 року №204450021615;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983 року: з 24.07.1983 по 21.07.1985; з 15.11.1988 по 19.12.1994; з 27.03.1995 по 05.06.1995; з 16.06.1995 по 05.09.1995; з 01.11.1995 по 04.01.2002 року та періодів навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983 рік,; з 01.09.1985 по 01.03.1987 рік, та період догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку з 03.06.1987 по 14.11.1988 р. та призначити пенсію за віком Позивачці з 11.01.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ГУ ПФ України в Запорізькій області, ГУ ПФ України в Харківській області прийнято протиправні рішення про відмову їй в призначенні пенсії за віком. Позивачка вважає свої права порушеними, тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 19.05.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Витребувано у ГУ ПФ України в Харківській області документи, які подавались позивачкою та враховувались при прийнятті оскаржуваного рішення від 11.03.2025 №204450021615. Витребувано у ГУ ПФ України в Запорізькій області документи, які подавались позивачкою та враховувались при прийнятті оскаржуваного рішення від №204450021615 від 20.12.2024.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачам до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Перший відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що ГУ ПФ України в Харківській області прийняло правомірне рішення про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, страховий стаж позивачки становив 18 років 02 місяці 26 днів (при необхідних не менше 32 років). Відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Другий відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що ГУ ПФ України в Харківській області прийняло правомірне рішення про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивачка 16.12.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.

У результаті розгляду заяви позивачки за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 20.12.2024 № 204450021615, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу 31 рік. Вік заявника 59 років 11 місяців 4 дні, страховий стаж - 21 рік 01 місяць 26 днів.

У рішенні зазначено, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983 року (зараховано частково з 03.06.1987 року по 02.06.1990 рік догляд за дитиною до трьох років ІНФОРМАЦІЯ_1 та період роботи з 01.05.2004 року згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування), оскільки на титульній сторінці трудової книжки завірення виправлення зміни прізвища позивачки після одруження здійснено з порушенням п. 2.13. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.07.1993 року;

- період навчання з 01.09.1985 року по 24.02.1987 рік згідно диплому № НОМЕР_2 від 24.02.1987 року, період навчання з 01.09.1982 року по 25.07.1983 рік згідно диплому НОМЕР_3 від 25.07.1983 року, оскільки відсутнє підтвердження зміни прізвища заявниці з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 . До заяви про призначення пенсії додано свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 від 20.12.1986 року, де прізвище заявниці після реєстрації шлюбу на російській мові не відповідає паспортним даним та наявне виправлення в даті народження.

03.03.2025, позивачка повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.

У результаті розгляду заяви позивачки за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 11.03.2025 № 204450021615, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж становить 32 роки, натомість страховий стаж заявниці становить 18 років 02 місяці 26 днів.

У рішенні зазначено, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви:

- до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983, оскільки на титульній сторінці дописано дату народження заявниці « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка не відповідає даним ІD-картки НОМЕР_5 та неможливо підтвердити зміну прізвища « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_5 »;

- не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 25.07.1983 згідно диплома НОМЕР_3 від 25.07.1983, оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища заявниці « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 »;

- не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 21.07.1983 згідно довідки №60 від 16.01.2025, оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища заявниці « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 »;

- не зараховано період навчання з 01.09.1985 по 24.02.1987 згідно диплома № НОМЕР_2 від 24.02.1987, оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища заявниці « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 »;

- не зараховано період навчання з 01.09.1985 по 27.02.1987 згідно довідки №62 від 16.01.2025, оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища заявниці « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 »;

- не зараховано період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею 3-х річного віку згідно наданого свідоцтва про народження, оскільки неможливо визначити написання прізвища заявниці російською мовою (у наданому свідоцтві про народження прізвище матері « ОСОБА_5 », що не відповідає прізвищу « ОСОБА_6 » згідно наданого свідоцтва про шлюб;

Позивачка, не погодившись з рішеннями ГУ ПФ України в Запорізькій області № 204450021615 від 20.12.2024, ГУ ПФ України в Харківській області від 11.03.2025 № 204450021615 про відмову їй у призначенні пенсії за віком, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу , зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ГУ ПФ України в Запорізькій області рішенням від 20.12.2024 відмовлено у призначенні позивачці пенсії за віком.

Разом з тим, рішенням від 11.03.2025 ГУ ПФ України в Харківській області також відмовило у призначенні позивачці пенсії за віком.

Згідно спірних рішень, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983, оскільки зміна прізвища, на титульній сторінці, після одруження здійснена з порушенням законодавства, дата народження заявниці не відповідає паспортним даним, та неможливо підтвердити зміну прізвища « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_5 »;

- не зараховані періоди навчання позивачки, оскільки відсутнє підтвердження зміни прізвища заявниці з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 . У свідоцтві про шлюб НОМЕР_4 прізвище заявниці після реєстрації шлюбу на російській мові не відповідає паспортним даним та наявне виправлення в даті народження;

- не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку згідно наданого свідоцтва про народження, оскільки неможливо визначити написання прізвища заявниці російською мовою (у свідоцтві про народження прізвище матері « ОСОБА_5 », не відповідає прізвищу « ОСОБА_6 » згідно наданого свідоцтва про шлюб.

Перевіряючи обгрунтованість спірних рішень суд зазначає наступне.

Щодо незарахування періодів роботи згідно трудової книжки, у зв`язку з неможливістю підтвердження зміни прізвища « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_5 ».

Судом встановлено, що ОСОБА_7 (переклад на українську мову, згідно з нотаріально засвідченим перекладом свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (а.с.23-25)) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 . (а.с.22)

В подальшому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одружилась з ОСОБА_8 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 » (переклад на українську мову, згідно з нотаріально засвідченим перекладом свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 (а.с.28-30)), що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 (а.с.27).

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується зміна дівочого прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_5 ».

Таким чином, суд доходить висновку, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 27.07.1983 дійсно заповнена відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з викладеним, вказана підстава для незарахування до страхового стажу періодів роботи позивачки є необґрунтованою та безпідставною.

Щодо незарахування періодів роботи згідно трудової книжки, у зв`язку з наявними виправленнями на титульній сторінці, зокрема, зміна прізвища та виправлення у даті народження.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1 -2 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, абз. 1 пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 за № 22-1(далі - Порядок № 22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637 (далі Порядок № 637).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі -Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.

Відповідно до пп. 2.11 п. 2 Інструкції № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

За приписами пп. 2.12 п. 2 Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пп. 2.4. п.2 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Аналіз вищенаведених положень дозволяє дійти висновку, що відповідальним за заповнення трудової книжки, у тому числі внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.

Суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

У постанові від 30.09.2021р. по справі №300/860/17 Верховний Суд дійшов висновку, що загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.10.2019 року у справі №234/4585/17, від 25.04.2019 року у справі №159/4178/16-а.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Разом із тим, на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.

Верховний Суд у іншій постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивачки його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Судом встановлено, що надана позивачкою трудова книжка серії НОМЕР_1 від 27.07.1983 року, містить записи щодо роботи ОСОБА_1 .

Вказані записи в повній мірі підтверджують період роботи позивачки, а зазначені пенсійним органом недоліки ведення трудової книжки не є підставою для позбавлення позивачки права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу, оскільки записи йдуть послідовно, без виправлень.

Наявність виправлення в даті народження а також зміна прізвища, на титульній сторінці, з порушенням законодавства, можуть свідчити про описку та неналежну організацію кадрової роботи на підприємствах та не свідчить про наявність вини позивачки.

Щодо незарахування періодів навчання, оскільки відсутнє підтвердження зміни прізвища заявниці з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 .

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-V унормовано, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, відповідно до пункту «д» ст. 56 Закону України № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, час навчання підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії.

Як вже зазначалось, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Окрім цього, згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційнокомунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 8 Порядку №637 встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Трудова книжка позивачки НОМЕР_1 від 27.07.1983 року містить записи (а.с.32):

- «Учеба в ТУ №8 г. Сумы с 01.09.1982 по 23.07.1983»(мовою оригіналу). Даний запис не містить виправленнь. Вказане також підтверджується копією диплома серії НОМЕР_3 від 25.07.1983, який виданий ОСОБА_7 в тому, що вона 01.09.1982 року вступила в Сумське технічне училище №8 і 25.07.1983 року закінчила повний курс технічного училища (а.с.11).

- запис №4-5 «Сумское СПТУ №18 зачислена учащийся училища» (мовою оригіналу). Даний запис не містить виправлень. Вказане також підтверджується копією диплома № НОМЕР_2 від 24.02.1987, який виданий ОСОБА_7 в тому, що вона 01.09.1985 року вступила до середнього профтех-училища №18 і 24.02.1987 року закінчила повний курс середнього професійно-технічного училища (а.с.12).

Вказані обставини також підтверджуються листами Державного професійно-технічного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва і дизайну»:

- від 16.01.2025 №60, згідно якого, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно навчалася в ТУ №8 м. Суми з 01.09.1982 (наказ від 15.09.1982 №4-к) по 21.07.1983 (наказ від 15.07.1983 №10-к) (а.с.14);

- від 16.01.2025 №62, згідно якого, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно навчалася в Середньому професійно-технічному училищі №18 м. Суми з 01.09.1985 (наказ від 05.09.1985 №20-к) по 27.02.1987 (наказ від 27.02.1987 №7-к) (а.с.15).

Таким чином, вказана підстава для незарахування періодів навчання до страхового стажу позивачки є необґрунтованою та безпідставною.

Щодо незарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, суд зазначає наступне.

Положення статті 56 Закону №1788-XII, які передбачають можливість зарахування до страхового стажу часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, та пункт 11 Порядку №637, який визначає, що підставою для врахування цього стажу є свідоцтва про народження дітей.

ГУ ПФ України в Харківській області не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, оскільки в свідоцтві про народження дитини прізвище позивачки - « ОСОБА_5 » тоді як в свідоцтві про шлюб такі відомості вказані як - « ОСОБА_6 ».

З цього приводу, суд зазначає, що вищезазначені розбіжності в написанні прізвища позивачки не можуть бути підставою неврахування періоду догляду за дитиною, оскільки позивачка не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві, установі, організації, а відповідач надто формально підійшов до таких недоліків.

До того ж, згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 20.12.1986, чоловіком ОСОБА_1 є ОСОБА_8 .

Разом з тим, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , зауваження до якого виникло у пенсійного органу, батьками ОСОБА_10 є ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , що також підтверджує, що саме позивач є матір`ю ОСОБА_10 .

Отже, за викладених обставин судом встановлено, що відповідачами не надано належної оцінки заявам позивачки про призначення пенсії та доданими до них документам.

Суд також зазначає, що пенсійним органом не надавалось жодної оцінки безпосередньо періодам роботи та навчання позивачки. Натомість, відповідачі обмежились лише зазначенням про порушення в оформленні поданих позивачкою документів.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що рішення ГУ ПФ України в Запорізькій області від 20.12.2024 № 204450021615 та рішення ГУ ПФ України в Харківській області від 11.03.2025 №204450021615 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частини третьої-четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм вбачається, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з урахуванням обставин цієї справи та враховуючи ненадання відповідачами належної оцінки заяві та документам позивача, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язання пенсійного органу (ГУ ПФУ в Харківській області, як органу який повторно розглядав заяву позивачки про призначення пенсії) повторно розглянути заяву позивачки від 03.03.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Оскільки відповідачем при перевірці документів позивачки не було надано належну оцінку її періодам роботи, навчання та догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, що мають бути зараховані до страхового стажу позивачки, то вимоги про зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивачки є передчасними та питання щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу позивачки має вирішуватися ГУ ПФ України в Харківській області при повторному розгляді заяви позивачки про призначення пенсії за віком від 03.03.2025.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 №204450021615 від 20.12.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 11.03.2025 року №204450021615.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.03.2025 щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн. (триста дві гривні 80 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн. (триста дві гривні 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН