Рішення № 128211937, 18.06.2025, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/228/25 Провадження № 2/478/166/2025

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2025 року с-ще Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого - судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря Григоренко Н.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань в с-щі Казанка цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», через свого представника адвоката Колинько А.В., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , де просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 40 635,00 грн, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 112463238 у формі електронного документа, за яким відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 13500,00 грн під зобов`язання повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування.

В порушення умов вказаного договору, відповідач не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 40 635,00 грн, з яких: заборгованість по кредиту складає 13500,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом складає 27135,00 грн.

08.10.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу №МВ-ТП/3, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.

Таким чином, на підставі договору факторингу, до позивача ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 112463238 від 17.08.2024 року на загальну суму 40 635,00 грн.

З огляду на викладені обставини ТОВ «Таліон Плюс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 40 635,00 грн, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.03.2025 року провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання.

04 квітня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що позивачем не надано доказів про повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та недоведеності отримання права такої вимоги до відповідача. Крім цього, відповідач зазначає про неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування, а також зауважує на необхідності списання нарахованих відсотків на підставі пункту 18 «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України та розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Також відповідач заперечує проти розміру заявлених витрат на правову допомогу, вказуючи на її нерозумність, несправедливість та не співмірність складності справи.

15 квітня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач заперечив проти обставин, наведених у відзиві на позовну заяву позивачем.

Так, позивач зазначає, що право вимоги до позивача ним було отримано на підставі укладеного договору факторингу із Первинним кредитором ОСОБА_1 , а повідомлення відповідача про зміну кредитора було надіслано на адресу його електронної пошти.

Крім цього, позивач заперечив ту обставину, що відповідачу було нараховано відсотки не в межах строку кредитування, оскільки кредитнй договір було укладено строком на 5 років.

Також позивач зазначив, що за змістом пункту 18 «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України та розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» підлягають списанню лише нараховані штрафи чи пені.

06 травня 2025 року позивачем було надано додаткові пояснення по справі із наданням підтвердження (візуальних зображень) укладання кредитного договору між Первинним кредитором та ОСОБА_1 із наданням методології розрахунку заборгованості за Договором.

Ухвалою суду від 07.05.2025 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явились. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, в заяві від 17.04.2025 року просив справу розглядати без його участі.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2024 року ОСОБА_1 було подано електронну заявку на адресу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на отримання грошових коштів в кредит (а.с. 16 на звороті) до договору (оферта) № 112463238. Зі змісту вказаної заявки вбачається, що ОСОБА_1 просив надати кредит в розмірі 13500,00 грн (сума першого Траншу 5 470,00 грн) загальним строком кредитування у 1826 дні, з яких: початковий строк Дисконтного періоду кредитування складає 15 дні. В заяві ОСОБА_1 було вказано реквізити банківської картки для перерахування грошових коштів, за № НОМЕР_1 .

З дослідженого судом Паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 112463238 від 17.08.2024 року (а.с. 17 - 18) вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився із умовами кредитування, зокрема: строком кредитування до 1826 днів з Дисконтним періодом у 15 днів; базовою процентною ставкою в розмірі 547,50%, загальними витратами за кредитом (першим Траншем) за весь строк користування кредитом, які склали 6 700,75 грн, реальною річною процентною ставкою в розмірі 13852,27 %.

За умовами майбутнього кредитування, у пункті 5 Паспорту споживчого кредиту також було передбачено, що основна сума кредиту повертається протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії Договору чи його дострокового припинення. Проценти за користування Кредитом виплачуються в кінці Дисконтного періоду, а у разі користування Кредитом понад встановлений строк Дисконтного періоду,кожного дня користування Кредитом.

Паспорт підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором № 6525, 17.08.2024 року о 21:52:22.

17 серпня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 112463238 (а.с. 19-30). Як вбачається з підпункту 2.1 пункту 2 Договору. Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику у вигляді Кредитної лінії грошові кошти у розмірі 13500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом.

За умовами підпунктів 2.3 та 2.4 Договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 5 470,00 грн 17.08.2024 року. Другий та решта Траншів за Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування.

У пункті 3 Договору сторони обумовили Дисконтний період кредитування. Так, у підпункті 3.1 пункту 3 Договору встановлено, що Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. Строк Дисконтного періоду користування складає 15 днів від дати отримання першого Траншу.

У відповідності до підпунктів 3.2 та 3.3 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав, за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 15 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 467,70 грн. У разі якщо строк Дисконтного періоду закінчився, Позичальник має можливість повернутися в Дисконтний період, якщо протягом 30 календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Після поновлення Дисконтного періоду, його тривалість складає 30 календарних днів та застосовуються умови його Пролонгації Дисконтного періоду.

Підпунктом 4.1 пункту 4 Договору сторони передбачили порядок укладення договору та створення електронного підпису сторонами, зокрема, з метою укладення Договору Позичальник заповнює заявку, вказавши всі дані, визначені в заявці як обов`язкові. При подачі заявки, Позичальник вказує суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення Договору (перший Транш) та строк оплати обов`язкового платежу по процентам за користування кредитом. Протягом обраного строку застосовуються спеціальні умови користування кредитом - Дисконтний період. Максимально доступна сума кредиту, яка доступна Позичальнику і яку Позичальник може отримати шляхом ініціювання другого та наступних Траншів вказана в п. 2.1 Договору (13 5000 грн) як сума Кредитного ліміту.

За результатами заповнення заявки Позичальник вказує реквізити Платіжної картки, яка випущена для управління відкритого на його ім`я рахунком, на який він бажає отримати кредит (п.п. 4.5 п. 4 Договору). На підставі даних, зазначених в заявці, інформаційно - комунікаційна система Кредитодавця здійснює ідентифікацію Позичальника та формує його Особистий кабінет (п.п. 4.6 п. 4 Договору)

За умовами підпунктів 4.10 - 4.11 пункту 4 Договору вбачається, що його було укладено в наступному порядку, зокрема: Позичальником подано заявку на отримання кредиту через ІКС Кредитодавця; Кредитодавцем прийнято рішення про надання Позичальнику суми кредиту першим Траншем та про встановлення йому Кредитного ліміту; ІКС Кредитодавця згенеровано Оферту, яка містила всі істотні умови; Позичальник повідомляється про рішення по поданій ним заявці на номер телефону або електронним листом на електронну пошту, вказані ним в заявці, в Особистому кабінеті знайомиться з Офертою, яка містить Паспорт кредиту та Проект договору; одночасно ІКС згенеруються одноразові ідентифікатори для підтвердження Позичальником факту ознайомлення з Паспортом кредиту та для акцептування умов Договору, які Позичальник вводить у спеціальному полі під офертою в Особистому кабінеті.

За умовами підпункту 5.1 пункту 5 Договору визначено, що Позичальнику ініціюється кредитовий переказ грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5168-74ХХ-ХХХХ-4708.

У відповідності до підпунктів 7.1 та 7.3 пункту 7 Договору рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 01.09.2024 року, але у разі пролонгації Дисконтного періоду рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду. Кінцева дата повернення кредиту - 16.09.2029 року.

З огляду на пункт 8 Договору, сторони визначили, що за користування кредитом Позичальник зобов`язується сплачувати Кредитодавцю проценти. Інших витрат Позичальника не передбачено (п.п. 8.1). На момент укладення Договору та отримання першого Траншу Базова процентна ставка складає 1,5% в день від суми залишку кредиту, що становить 547,50 відсотків річних (п.п. 8.3). Для суми кредиту отриманої за першим Траншем за перші 15 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтована вартість кредиту складає 6700,75 грн, з яких: 1230,75 грн - проценти, 5470,00 грн сума кредиту (п.п. 8.4), а за весь строк кредитування орієнтовна вартість кредиту складатиме 149 823,30 грн.

У підпункті 8.5 Договору пункту 8 Договору сторони обумовили, що протягом Дисконтного періоду (до 01.09.2024 року) процентна ставка складає 0,57% від суми кредиту, тобто 208,05 відсотків річних, але з огляду на підпункт 8.9 пункту 8 Договору сторони передбачили право Кредитодавця перераховувати зобов`язання Позичальника за процентами під базову процентну ставку, в разі користування Позичальником кредитом після 6 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

У підпункті 11.1 пункту 11 Договору сторони узгодили строк дії договору протягом 5 років.

Договір підписано електронними підписами сторін, зокрема одноразовий ідентифікатором відповідача: SCFY, введений 17.08.2024 року о 21:52:41.

Алгоритм дій відповідача щодо отримання кредиту, детально описано у письмових поясненнях позивача (а.с. 116-131) та відображається в доданих до таких пояснень візуальних зображеннях.

Факт укладання Договору відповідачем не заперечується у наданому ним відзиву на позовну заяву.

З огляду на довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 17.02.2025 року № 112463238/17022025/Э Кредитодавецем було ініційовано платіжну операцію на рахунок отримувача коштів ОСОБА_1 за платіжною карткою 5168-74ХХ-ХХХХ-4708 на суму 5 470,00 грн (а.с. 35), а з огляду на лист підтвердження ТОВ «Профітгід» від б/д та б/н (а.с. 142) вбачається проведення відповідної фінансової операції з переказу коштів на рахунок відповідача.

Як також вбачається з матеріалів справи, 17.08.2024 року сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору № 112463238 від 17.08.2024 року (а.с. 35-36), за умовами якої сторони дійшли згоди про надання Кредитодавцем Позичальнику другого Траншу в сумі 8 030,00 грн шляхом переказу коштів на платіжну картку Позичальника 5168-74ХХ-ХХХХ-4708.

З огляду на підпункт 1.4 пункту 1 Додаткової угоди, сторони визначили, що з моменту отримання Траншу в розмірі 8 030,00 грн, ставка за Договором буде складати 1,5% в день від суми залишку кредиту, за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних.

З підпункту 1.5 Договору вбачається, що сторони узгодили денну процентну ставку за користування всією сумою кредиту в загальному розмірі 13 500,00 грн (перший Транш в розмірі 5 470,00 грн + другий Транш в розмірі 8030,00 грн) на рівні 1,5% в день від суми залишку кредиту, що становить 547,50 відсотків річних, а до закінчення строку кредитування орієнтовна вартість кредиту складе 369 765,00 грн.

Додаткову угоду підписано електронними підписами сторін, зокрема за одноразовим ідентифікатором відповідача: 5046, введений 17.08.2024 року о 22:15:09.

Факт укладання Додаткової угоди відповідачем не заперечується у наданому ним відзиву на позовну заяву.

З огляду на платіжне доручення від 17.08.2024 року (а.с. 141) вбачається проведення платіжної операції на рахунок отримувача коштів ОСОБА_1 за платіжною карткою 5168-74ХХ-ХХХХ-4708 на суму 8 030,00 грн.

Факт отримання кредиту відповідачем не заперечується у наданому ним відзиву на позовну заяву.

Таким чином, судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на підставі укладених Договору та Додаткової угоди до нього, склалися правовідносини, за якими відповідач отримав грошові кошти у загальному розмірі 13 500,00 грн (перший Транш в розмірі 5 470,00 грн + другий Транш в розмірі 8 030,00 грн). Строк кредитування встановлений Договором складає 1826 днів (5 років), з яких 15 днів складає Дисконтний період, протягом якого у разі дострокового повернення кредиту Позичальником орієнтовна вартість кредиту (за першим Траншем) складе 6 700,75 грн, а за весь строк кредитування - 149 823,30 грн. З урахуванням двох Траншів, сторонами було узгоджено орієнтовну вартість кредиту в розмірі 369 765,00 грн. Базова процентна ставка за Договором складає 1,5% в день від суми залишку кредиту, що становить 547,50 відсотків річних.

З матеріалів справи не вбачається пролонгації Дисконтного періоду користування кредитом, у зв`язку з чим відповідачу було перераховано дисконтну процентну ставку та базову процентну ставку за користування кредитом.

З дослідженої судом Методології до розрахунку заборгованості за Договором кредитної лінії № 112463238 від 17.08.2024 року (а.с. 132) встановлено, що проценти за користування кредитом були нараховані відповідачу за базовою процентною ставкою в розмірі 1,5% в день від суми залишку кредиту. Відповідач не здійснював погашення кредиту та відсотків за його користування у зв`язку з чим розмір нарахованих відсотків за 134 дні (з 17.08.2024 року по 30.12.2024 року) склав 27 135,00 грн (13 500,00 грн * 1,5% = 202,50 грн * 134 дні).

Відсотки за користування кредитом було нараховано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 17.08.2024 року по 08.10.2024 року, що вбачається із наданого суду розрахунку заборгованості станом на 08.10.2024 року на суму відсотків в розмірі 10 530,00 грн (а.с. 14) складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а за період з 08.10.2024 року по 29.12.2024 рік, відсотки були нараховані ТОВ «Таліон Плюс» на суму 16 605,00 грн, що вбачається із розрахунку заборгованості станом на 29.12.2024 року (а.с. 15).

30 грудня 2024 року позивачем було направлено на адресу електронної пошти відповідача повідомлення про розірвання Договору, де окрім іншого, позивач повідомив про отримання права вимоги до відповідача, про розмір заборгованості за Договором у сумі 47 385,00 грн, який необхідно сплатити та про розірвання Договору.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

З матеріалів справи встановлено, що за договором факторингу від 08.10.2024 року № МВ-ТП/3 (а.с. 8-11) укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язався відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з реєстром прав вимог (а.с. 133-139) позивачу було передано 1471 боржника на загальну суму фінансування в розмірі 4 150 804,08 грн, яку було сплачено позивачем згідно Платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 807 від 16.10.2024 року (а.с.140).

На виконання умов вказаного договору позивачу було передано реєстр прав вимоги (а.с. 12, 133-139) до боржників, в тому числі за договором 112463238 від 17.08.2024 року на суму заборгованості в розмірі 30 780,00 грн.

Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.

У відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частин першої статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин першої та другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 року визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст. ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту першого частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Щодо заперечень відповідача.

За результатами судового розгляду судом встановлено, що відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 112463238 від 18.07.2024 року та Додаткову угоду до вказаного договору від 17.08.2024 року, на виконання умов якого відповідач отримав від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредит, у виді двох Траншів на загальну суму 13 500,00 грн під зобов`язання його повернення та сплатити відсотки за користування кредитом. Договори було укладено в електронній формі із застосуванням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором відповідача. Строк дії основного договору складає 1826 дні. У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за Договором, станом на 08.10.2024 року, у відповідача виникла заборгованість за кредитом та нарахованими на кредит відсотками а саме: 13 500,00 грн заборгованість по кредиту та 10 530,00 грн заборгованість по процентам за користування кредитом. 08 жовтня 2024 року первинний кредитор відповідача передав на підставі договору факторингу право вимоги за кредитним договором до відповідача позивачу, яким з 08.10.2024 року було нараховано відсотки на кредит в розмірі 16 605,00 грн. у зв`язку з чим, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором склав 40 635,00 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 13500,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 27135,00 грн.

Факт укладення Договору та Додаткової угоди до нього підтверджується електронними підписами сторін, зокрема одноразовим ідентифікатором відповідача: SCFY. Сам факт укладення Договору та Додаткової угоди до нього відповідачем не оспорюється у відзиві на позовну заяву. Отримання кредиту відповідачем, підтверджується дослідженими судом довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 17.02.2025 року № 112463238/17022025/Э, листом підтвердження ТОВ «Профітгід» від б/д та б/н, а також платіжним дорученням від 17.08.2024 року та не заперечується відповідачем у відзив на позовну заяву.

Заперечення відповідача проти позовних вимог в частині посилання на нарахування відсотків за користування кредитом поза строком кредитування суд відхиляє, оскільки відповідний строк кредитування визначено в пункті 11 Договору та який складає 5 років. Як вже зазначалось вище, умови Договору було узгоджено сторонами угоди та підписано ними. При цьому, суд зауважує, що відсотки за користування кредитом було нараховано до моменту дострокового розірвання договору, що відбулось на 134 день повного невиконання умов Договору відповідачем. Відповідно, відсотки за користування кредитом було нараховано до моменту розірвання Договору, але в межах строку кредитування.

З приводу зауважень відповідача про відсутність доказів повідомлення його про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та доказів належних відступлення права вимоги, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу та зауважує наступне.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1ст. 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься устатті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною першоюстатті 1078 ЦК Українивстановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи наведені положення закону та зміст долучених позивачем договору факторингу, реєстру боржників та платіжного документа про оплату за договором факторингу, суд приходить до переконання, що позивач належними та допустимими доказами довів, що набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо.

Крім цього, згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Матеріали справи містять копію листа позивача від 30.12.2024 року, який нібито було направлено на адресу електронної пошти відповідача та який містить відповідне повідомлення про перехід права вимоги до відповідача. Факт отримання вказаного листа відповідачем заперечується.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі 361/2105/16-ц, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається відповідач, не припиняє зобов`язань сторін за договором позики і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за таким договором на користь нового кредитора.

Суд також відхиляє доводи відповідача про необґрунтованість нарахування відсотків з огляду на норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки воно ґрунтується на помилковому тлумаченні відповідачем наведеної норми.

Так, зі змісту пункту 18 Прикінцевих таперехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цьогоКодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Тобто, зі змісту даної правової норми вбачається, що позичальник звільняється саме від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, тобто від нарахованої неустойки та відповідальності, визначеної конкретно статтею 325 ЦК України (встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми). Відповідно, проценти за користування кредитом не є мірою відповідальності позичальника, а є платою, встановленою сторонами кредитного договору, яку позичальник сплачує за користування кредитом.

Висновок за результатами судового розгляду справи.

За результатами судового розгляду справи, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог позивачем.

Судом забезпечено дослідження всіх обставин справи на які посилалися сторони судового процесу як на підставі своїх вимог та заперечень. Доведеність позовних вимог забезпечується всією сукупністю доказів наданих позивачем, які із достовірністю та належною повнотою забезпечили можливість суду встановити всі істотні обставини справи. При цьому, оцінюючи доводи відповідача, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість з огляду на досліджені докази та норми матеріального права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи частини четвертої статті 263 ЦПК України.

У відзиві на позовну заяву, відповідач повністю не погоджується із заявленими позивачем витратами на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказує на понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 02.12.2024 року № 5, Додатковою угодою від 30.12.2024 року № 65, актом приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2024 року та Платіжною інструкцією від 30.12.2024 року № 965.

За змістом наданих послуг з правової допомоги, позивач отримав досудову допомогу вирішення справи, сплативши адвокату за 2 години витраченого часу на підготовку та направлення повідомлення на адресу відповідача про оплату заборгованості, розмір якої складає 500,00 грн.

Суд критично оцінює цю частину витрат позивача на правничу допомогу вартістю 500,00 грн з огляду на заявлений час роботи, її вартість та недоведеність її виконання.

Так, з матеріалів справи вбачається лист повідомлення від 30.12.2024 року адресований відповідачу, складений та підписаний директором позивача. Факт його направлення не доводиться будь-якими доказами, як і та обставина, що його взагалі було відправлено на електронну адресу відповідача, зокрема, адвокатом.

Суд також звертає увагу на вказані в акті приймання передачі наданих послуг 4 години роботи адвоката із підготовки справи до розгляду вартість 1000,00 грн, яка включає аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики та надання юридичних консультацій, що на думку суду частково дублює виконану адвокатом роботу із підготовки позовної заяви та збору доказів, тривалістю 10 годин та вартістю 3 500,00 грн.

Відповідно, суд приходить до висновку, що тривала, протягом 10 годин, підготовка позовної заяви фактично охоплює обсяг робіт адвоката, розрахований ним додатково за підготовку до розгляду справи на суму 1000,00 грн.

Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У правовому висновку, викладеному у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витратна професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг наданих адвокатом реальних послуг частину яких відхиляє, як не доведену належними та допустимими доказами.

У зв`язку із цим та враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, з огляду на заперечення відповідача щодо заявленого розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про доведену співмірність, розумність та реальність заявлених витрат на суму 3500,00 грн.

Також відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн підтверджується Платіжною інструкцією №1088 від 18.02.2025 року (а.с. 1).

Таким чином, враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279-282 ЦПК України, суд,

Ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за кредитним договором від 17.08.2024 року № 112463238розмірі 40 635,00 грн, з яких: заборгованість по кредиту складає 13500,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом складає 27135,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, ЄДРПОУ 39700642) судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.06.2025 року.

Суддя