Рішення № 128208742, 13.06.2025, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа №141/463/25

Провадження №2-а/141/19/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2025 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріаламисправу №141/463/25за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 4771330 від 20.05.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

30.05.2025до суду надійшлапозовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 4771330 від 20.05.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20.05.2025 інспектором ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Пендальчуком О.В. було винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4771330, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки для того, щоб визнати водія винуватим у порушенні п. 10.5 ПДР України необхідно довести, що водій виїхав на смугу зустрічного руху, натомість, на спірному відрізку дороги відсутня дорожня розмітка та дорожні знаки, які встановлюють смуги дорожнього руху, відповідно водій ОСОБА_1 здійснив поворот ліворуч, врахувавши ширину проїжджої частини та можливий рух зустрічного транспорту, а отже його дій не можна кваліфікувати як порушення п. 10.5 ПДР України, оскільки на смугу зустрічного руху він не виїжджав.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Окрім того, позивач зазначає, що у фабулі постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4771330 від 20.05.2025 зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 16 ПДР України. При цьому, Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року не містять пункту 16, а містять розділ 16, а саме «Проїзд перехресть», який складається із 15 пунктів.

Отже, працівники поліції не кваліфікувати, який саме пункт 16 розділу ДР України було порушено водієм ОСОБА_1 , а отже порушено право на захист особи, оскільки не відомо, порушення якого правила дорожнього руху слід заперечувати.

Окрім того, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся на місці події та працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що відносно нього буде винесено постанову за порушення ПДР України, з чим він не погодився, йому не було запропоновано надати докази своєї невинуватості, не було надано можливості скористатись правовою допомогою та працівниками поліції не було вжито жодних дій щодо надання можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, а отже працівниками поліції не було дотримано порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та порушено вимоги ст. ст. 245, 247, 251, 251 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4771330 від 20.03.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою суду від 04.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 141/463/25, призначено справу до розгляду на 13.06.2025 та витребувано у Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у тому числі відеозапис події з нагрудної бодікамери працівника поліції, яка мала місце 20.05.2025,та за наслідкамирозгляду якої старшим сержантом поліції ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Пендальчуком О.В. було винесенопостанову серії ЕНА № 4771330 від 20.05.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1

10.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача Орленка В.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Головне управління Національної поліції у Вінницькій області заперечує у повному обсязі проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними та необґрунтованими та просить позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи № 141/463/25, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить наступних висновків.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАП, а саме, те що 20.05.2025 о 07:01:09 год в с-щі Оратів по вул. Героїв Майдану (Леніна) під час переїзду перехрестя водій, керуючи транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху, чим порушив п. 10.5 ПДР України, у зв`язку з чим відносно нього було складено постанову серії ЕНА № 4771330 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2ст. 122 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню нормиКонституції України,Кодексу України про адміністративні правопорушення,Кодексу адміністративного судочинстватаПравил дорожнього руху.

Згідно зст. 55 Конституції Україникожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так, частина 2статті 19 Конституції Українивизначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зіст. 7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст.222КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч. ч. 1-3,5-6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, ч. 1-3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. ст. 124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно доп. 10.5 ПДРУкраїни поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини. Виїзд з перехрестя, де організовано круговий рух, може здійснюватися з будь-якої смуги, якщо напрямок руху не визначено дорожніми знаками чи розміткою і це не створить перешкод транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку праворуч.

Згідно ч. 2ст. 122 КУпАПпорушення правил проїздуперехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині,порушення правилруху автомагістралями,користуваннязовнішніми освітлювальними приладами абопопереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначеност. 245 КУпАП.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як роз`яснено в п. 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 280 КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При вирішенні спору, суд враховує, що згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах пропротиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно дост.62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, нормиКАС Українипокладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем у позовній заяві обставин.

З наданих відповідачем матеріалів відеозапису з нагрудних камер не вбачається факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.

З приводу доводів відповідача про те, що на матеріалах відеозапису зафіксовано, як ОСОБА_1 визнає, що повертаючи на дорогу, не здійснив об`їзд поліцейського автомобіля, а повернув перед ним, суд зазначає, що згідно з висновком щодо застосування норм права, що викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, «сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище».

Таким чином, відповідач, не надав жодних доказів на підтвердження факту порушення позивачем вимогп. 10.5 ПДРУкраїни.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є недоведеною, при винесенні оскаржуваної постанови не були з`ясовані всі обставини справи, доказів фото-відео фіксації самого факту порушення до постанови не долучено.

В силу принципу презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України), діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимогПравил дорожнього рухуі, відповідно, наявність адміністративного правопорушення.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбаченихст. 251 КУпАП, відповідачем на підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності заст. 125 КУпАПне надано.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

А тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 139КАСУкраїни при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Також позивач ОСОБА_1 у позові просить стягнути з відповідача витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Устатті 59Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1-4ст.134КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як убачається із матеріалів справи № 141/463/25, 20 травня 2025 між адвокатом Панасюк Н.А. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до рахунку № 08/05 від 20.05.2025, виданого адвокатським бюро «Наталії Панасюк» Кириленку К.В. за надання правової допомоги № 05/05 від 20.05.2025, предметом якої є оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, надано рахунок для оплати на суму 2000,00 грн.

В якості доказів оплати надано платіжну інструкцію № 2.141019407.1 від 20.05.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив адвокату Панасюк Н.А. за послуги згідно рахунку номер 08/05 від 20.05.2025 2000,00 грн.

Аналізуючи надану стороною позивача копію рахунку № 08/05 від 20.05.2025, слід зазначити, що стягнення коштів за участь адвоката в судових засіданнях у суді першої інстанції, на що витрачено незначну кількість часу, не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, оскільки у даній справі адвокат Панасюк Н.А. участі в судовому засіданні не приймала, а розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, враховуючи викладені обставини справи № 141/463/25, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати, понесені останнім на правничу допомогу, в сумі 1000,00 грн, яка є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог та відповідає критерію пропорційності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 20, 72, 77, 90, 132-134, 242, 244-246, 257-263, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 477133 від 20.05.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 2 ст.122КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672) 605,60грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок) судового збору.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672) 1000,00грн (одна тисяча гривень 00 копійок) витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Копію рішення суду направити сторонам у справі.

Рішення суду оформлено та виготовлено 18 червня 2025.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050).

Суддя О.М. Слісарчук