Ухвала суду № 128206156, 16.06.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/145/25

1-кс/0203/2434/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

підозрюваного - ОСОБА_7

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Дніпріклопотання старшогослідчого Третьогослідчого відділу(здислокацією ум.Дніпрі)ТУ ДБР,розташованого ум.Полтаві, ОСОБА_8 ,погоджене прокурором,про продовженнястроку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.410КК України,заявлене врамках кримінальногопровадження №62024170030001897,-

ВСТАНОВИВ:

Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170030001897, відомості за яким внесено до ЄРДР 28.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України.

23.01.2025 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України, за фактом привласнення військовослужбовцем іншого військового майна, вчинене службовою особою із зловживанням службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду, вчинене в умовах воєнного стану.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24.01.2025 року до ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 днів, до 23.03.2025 року, із визначенням застави в розмірі в розмірі 2548 прожиткових мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 7715344 грн.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19.02.2025 року визначений ухвалою слідчого судді від 24.01.2025 року розмір застави було зменшено до 1250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3785 грн.

В подальшому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного продовжувався.

Останній раз, ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 21.04.2025 року строк запобіжного заходу підозрюваному у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти було продовжено до 19.06.2025 року, з визначеною ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.04.2025 року заставою в розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 2119600 грн.

Також ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 21.04.2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024170030001897 було продовжено до шести місяців, до 24.07.2025 року.

В наданому клопотанні слідчий просив продовжити строк застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави в розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Підозрюваний та його захисники просили відмовити в задоволенні клопотання з підстав зазначених в письмових запереченнях. Зокрема, посилаючись на необгрунтованість підозри, недоведеність слідчим та прокурором наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також на дані про особу підозрюваного, який має постійне проживання, раніше не судимий, одружений, має на утриманні дитину, є учасником бойових дій та має чисельні нагороди та відзнаки, є особою з інвалідністю. В зв`язку з цим, підозрюваний та його захисники просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. В разі продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просили зменшити заставу та визначити її в розмірі не більше 500000 грн.

Крім того, поручителем ОСОБА_9 подану заяву, підтриману ним в суді, про передачу підозрюваного на поруку.

Заслухавши учасників та дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів останніх є запобіжні заходи.

Мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, що враховуються при його обранні, визначені ст.ст.177,178 КПК України.

Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу.

Частиною 3ст.197КПК Українивстановлено,що строктримання підвартою можебути продовженийслідчим суддеюв межахстроку досудовогорозслідування впорядку,передбаченому цимКодексом.Сукупний строктримання підвартою підозрюваного,обвинуваченого підчас досудовогорозслідування неповинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі Харченко проти України від 10.02.2011 року). У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п.36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»). При цьому, докази того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, обвинуваченим та його захисником не надані.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув`язнення може бути застосоване до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення. При цьому суд враховує відсутність можливості без продовження строку тримання під вартою, встановити обставини, що мають значення в кримінальному провадженні, та що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Перевіряючи доводи клопотання та заперечення сторони захисту, слідчий суддя враховує, що наявність обгрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач може зробити висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. На даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, питання остаточної кваліфікації дій, а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення відповідного злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року, по якій суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, згідно правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що останні в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України та про обгрунтовану причетність до його вчинення ОСОБА_7 , оцінка чому надавалась слідчим суддею та апеляційним судом при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу та його продовженні.

Також слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обгрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року Європейського суду з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Таки ризики суттєво збільшується з урахуванням ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях, погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застави, особистого зобов`язання та поруки.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в умисному кримінальному правопорушенні, яке відносяться до категорій особливо тяжких та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10-ти до 15-ти років, вчиненому під час перебування на керівній військовій посаді, пов`язаного із привласненням військового майна, вчиненого в умовах воєнного стану.

Таким чином, обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, усвідомлення підозрюваним можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, а також, що висунута йому підозра грунтується у т.ч. на показах свідків, відомості про яких містяться в долучених до клопотання протоколах допитів; дають достатні підстави вважати про наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни ними змісту або обсягу своїх свідчень, які вони будуть надавати під час досудового розслідування та в суді.

При встановленні наявності ризику впливу на вже допитаних свідків, слідчий суддя також враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях осіб, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України. Тому, ризики впливу на свідків існують не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від останніх та дослідження їх судом.

Також слідчим суддею приймається до уваги, що ОСОБА_7 будучи військовою службовою собою, зловживаючи своїм службовим становищем, координував дії інших учасників, а тому з урахуванням тривалого часу військової служби, особистих вмінь та навичок, перебуваючи на волі є ймовірність того, що підозрюваний може знищити спотворити будь-які речі і документи, що мають істотне значення.

Стосовно наведених стороною захисту даних про особу підозрюваного, слідчий суддя зазначає, що вказані дані враховувались раніше слідчим суддею та апеляційним судом при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу та продовженні строку його дії. При цьому, судом було враховано, що відповідні обставини існували і до вчиненні протиправних дій та не слугували для підозрюваного стримуючим фактором щодо інкримінованих йому дій.

Інші доводи підозрюваного та його захисників не містять нових відомостей, що мають істотне значення та зводяться до переоцінки тих обставин, що вже були предметом перевірки при застосування до підозрюваного запобіжного заходу та його продовженні.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя вважає, що передбачені п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України ризики, які враховувались при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу та продовженні його строку, на теперішній час не втратили своєї актуальності.

В зв`язку з вищенаведеним, продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування забезпечить запобіганню зазначеним вище ризикам та належному виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини що стосується порушення, ст.5, п.1 ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв`язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, слідчий суддя враховує, що на теперішній час у кримінальному провадженні проведено комплекс слідчих та процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин, які підлягають доказуванню в рамках даного кримінального провадження, згідно вимог ст.91КПК України. Слідчі дій проводяться та процесуальні рішення приймаються без зайвих зволікань та своєчасно.

Продовження строку досудового розслідування було зумовлено, окрім іншого, необхідністю проведення ряду судових експертиз, що мають суттєве значення для повного та всебічного дослідження обставин кримінального провадження та проведення яких потребує значного часу.

Таким чином, на теперішній час існують об`єктивні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, в зв`язку із цим, для досягнення завдань кримінального провадження продовження строку тримання підозрюваного під вартою є доцільним.

Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, як про це просила сторона захисту, або передачі на поруку, за обставин інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, даних про його особу, наявних ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, на даному етапі досудового розслідування не забезпечить в повній мірі запобіганню цим ризиками та належну процесуального поведінку підозрюваного.

З урахуванням наведеного, клопотанні слідчого в цій частині слід задовольнити, продовживши підозрюваному строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти в межах строку досудового розслідування, тобто до 23.07.2025 року включно.

В частині альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої підозрюваному раніше було визначено у вигляд 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2119600 грн., слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Частиною 4 ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1)щодо особи,підозрюваної чиобвинуваченої увчиненні нетяжкогозлочину,-від одногодо двадцятирозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб; 2)щодо особи,підозрюваної чиобвинуваченої увчиненні тяжкогозлочину,-від двадцятидо вісімдесятирозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції.

Невід`ємним елементом зазначеного принципу, який також є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абзацом 3 підпунктом 2.2. пункту 2 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 від 25.01.2012 року.

Практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що така пропорційність обов`язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку у разі наявності відповідних підстав у порядку ч.8ст.182 КПК Українислід звернути в дохід держави.

У своєму рішенні по справі «Карлгайнц Шмідт проти Німеччини» ЄСПЛ зазначив, що в цілях ст.14 Конвенції різниця у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розсудливого виправдання, не переслідує законної мети і якщо запропоновані засоби не є пропорційними до переслідуваної мети.

У рішенні по справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових коштів у обвинуваченого.

Слідчий суддя враховує, що з плином часу зменшуються підстави, які існували на момент продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначення йому застави в розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Тому, враховуючи строки та стадію досудового розслідування у кримінальному провадженні, проведені слідчі та процесуальні дії, а також слідчі та процесуальні дії, які планується провести для завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні; тяжкість скоєного злочину та його суспільний інтерес; наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також обставини, визначені ч.4 ст.182 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність зменшення раніше визначеного підозрюваному розмірі застави до 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1816800 грн.

Керуючись ст.ст.131,176-178,182,183,193,194,199 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 липня 2025 року включно.

Зменшити розмір застави та визначити її в розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатний осіб, тобто в сумі 1816800 грн.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1