Ухвала суду № 128202587, 13.06.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25449/25-к

пр. 1-кс-22873/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участю:

прокурора - ОСОБА_3

представників власника майна - ОСОБА_4 , ОСОБА_5

власника майна - ОСОБА_6

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025000000000426 від 29.01.2025,-

ВСТАНОВИВ:

02.06.2025 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025000000000426 від 29.01.2025.

Мотивуючи подане клопотання, прокурор вказує, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12025000000000426 від 29.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи органів місцевого самоврядування, діючи за попередньою змовою, вимагають надати їм неправомірну вигоду.

Прокурор зазначає, що приблизно на при кінці 2024 року до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який являється директором ТОВ «Еко-Агро-Люб» (ЄДРПОУ 40558076), звернувся його знайомий по сфері діяльності, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4. Який повідомив, що коли він був в Шрамівській сільській раді Золотоніського району Черкаської області, до нього звернувся начальник відділу з питань земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища Шрамківської сільської ради ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з проханням передати ОСОБА_8 , як директору ТОВ «Еко-Агро-Люб» (ЄДРПОУ 40558076), що дане підприємство має заборгованість за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7120685500:02:001:0673 площею 77,7995 га, яка перебуває у ТОВ «Еко-Агро-Люб» в суборенді, орендодавцем якої являється ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 78 000 гривень та дані грошові кошти необхідно привезти готівкою. В подальшому ОСОБА_11 постійно телефонує ОСОБА_9 та вимагає передати ОСОБА_8 , що питання щодо зазначеної земельної ділянки ТОВ «Еко-Агро-Люб» стоїть на особистому контролі у голови Шрамківської сільради ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та у випадку, якщо ОСОБА_8 не буде передано йому грошові кошти в розмірі 78 000 гривень, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 буде ініційовано процедуру розірвання оренди земельної ділянки.

Допитаний в ході досудового розслідування ОСОБА_8 повідомив, що дійсно являється директором ТОВ «Еко-Агро-Люб», та дане підприємство орендує земельну ділянку з кадастровим номером 7120685500:02:001:0673 площею 77,7995 га за договором суборенди у ОСОБА_10 , 11.06.1986 та всі обов`язкові платежі.

ТОВ «Еко-Агро-Люб» сплачує раз на рік на відповідні розрахункові рахунки і жодних готівкових коштів не зобов`язане сплачувати Шрамівській сільраді та всі обов`язкові платежі перед сільською радою сплачені.

Таким чином, 26.05.2025, на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2025, було проведено обшуки за рядом адрес.

Відтак, 26.05.2025 було проведено обшук автомобіля марки «Skoda Octavia Tour» д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 , на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва справа №757/та зокрема вилучено автомобіль марки «Skoda Octavia Tour» д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля марки «Skoda»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія № НОМЕР_3 .

Прокурор стверджує, що вказане майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, при цьому у вказаній ухвалі слідчого судді дозвіл на їх вилучення не надано.

Відтак, перелічені вище предмети відповідають критеріям статті 98 КПК України, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на можливість їх використання в якості речових доказів, а тому постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_13 від 26.05.2025 визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, прокурор просить суд накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Представник власника майна в судовому засіданні зазначив, що вилучений транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_6 , яка є дружиною підозрюваного ОСОБА_11 .

Так, адвокат просить слідчого суддю відмовити в задоволені клопотання, оскільки транспортний засіб належить особі, яка немає статусу у кримінальному провадженні. Окрім цього, стан здоров`я ОСОБА_11 свідчить про необхідність у користуванні транспортним засобом, з метою постійного відвідування лікаря.

Відтак, на думку представника власника майна, позиція та мета сторони обвинувачення є безпідставною та необґрунтованою.

Власник майна в судовому засіданні підтримала позицію свого представника.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Абзацом 1 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Судовим розглядом встановлено, що обшук, під час якого було вилучено майно та на арешті якого на даний час наполягає сторона обвинувачення, був проведений 26.05.2025, а прокурор звернувся до суду 28.05.2025, за допомогою поштового зв`язку.

Вказане в сукупності свідчить про дотримання строку на звернення до суду з даним клопотання.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що вилучене майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12025000000000426 від 29.01.2025.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно може мати відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає за доцільне, для ефективного розслідування з метою збереження речових доказів накласти арешт на вказане майно.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а тому доводи сторони власника майна станом на день розгляду є необґрунтованими.

Разом з цим, слідчий суддя з метою дотримання прав власника майна та забезпечення потреб сім`ї прийшов до висновку про надання дозволу на користування вилученим майном.

Таким чином,клопотання підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, вилучене у ході обшуку від 26.05.2025, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2025 у справі № 757/21788/25-к, за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною відчуження, розпорядження та наданням дозволу на користування даним майном, а саме:

- автомобіль марки «Skoda Octavia Tour» д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 ;

- ключі від автомобіля марки «Skoda»;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія № НОМЕР_3 .

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1