Рішення № 12819697, 02.07.2009, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-8567 /09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2009 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі Пасинкової В.Е., розглянувши у відкритому судовомe засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Канітал-Агро» до ОСОБА_1, Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства «МЕДИСАН» лікувально-санаторно восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, прокуратури Одеської області про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Капітал-Агро" звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1. Дочірнього підприємства Державного головного підприємства "Медисан" Лікувально-санаторної востановчої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" (далі - ДП "Санаторій "Молдова"). Прокуратури Одеської області про визнання права власності на будівлі адміністративного корпусу за адресою АДРЕСА_1, газової котельні за адресою АДРЕСА_2 та звільнення їх з-під арештів накладених постановами слідчого Прокуратури Одеської області від 06.03.2008 року та

26.06.2008 року.

Під час розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд визнати за ним право власності на спірні будівлі з урахуванням реконструкції, проведеної у клубі-їдальні за адресою АДРЕСА_1, за даними технічних паспортів від

29.04.2009 р. та звільнити це майно з-під арештів накладених постановами слідчого Прокуратури Одеської області від 06.03.2008 року та 26.06.2008 року та заявою прокуратури Одеської області від 03.03.2008 р.

Свої вимоги позивач мотивував тим. що вказані будівлі становили предмет іпотеки по зобовязаннях ДП "Санаторій "Молдова" перед позивачем і у встановленому законом порядку перейшли у власність іпотекодержателя в рахунок погашення боргу. Однак позивач у встановленому порядку не зміг зареєструвати право власності на спірні будівлі, оскільки відповідно до заяви прокуратури Одеської області від 03.03.2008 р. та постанов слідчого прокуратури Одеської області про кримінальній справі № 051200800039 від 06.03.2008 р. та від 26.06.2008 р. на спірні будівлі було накладено арешт, хоча фактично вони не мали до вказаної кримінальної справи будь-якого відношення.

Представники відповідачів ОСОБА_1 та ДП "Санаторій "Молдова" позовні вимоги визнали повністю.

Представник прокуратури Одеської області проти позову заперечував, посилаючись на те, що арешт спірного майна слідчим був правомірним. Крім того, вказував, що прокуратура Одеської області є неналежним відповідачем по справі, а справа не підсудна Приморському районному суду м. Одеси, оскільки не повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Предметом розгляду у даній справі с позовні вимоги про визнання прав власності на обєкти нерухомого майна та звільнення їх з під арештів, накладених в межах провадження у кримінальній справі, предявлені особою, яка не є учасником кримінального судочинства.

Відповідно до п. 4.2. рішення Конституційного суду України від 23.05.2001 року № 6-рп/2001 кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агро» не є учасником кримінального процесу.

Особи, які не є цивільними позивачами чи відповідачами по справі, права та охоронювані законом інтереси яких були порушені у звязку із застосуванням заходів забезпечення цивільного позову у кримінальній справі, відповідно до діючого КПК України не є учасниками кримінального процесу, не віднесені до кола осіб, клопотання яких зобовязаний розглядати слідчий на стадії досудового слідства, які можуть приймати участь у кримінальній справі на стадії її розгляду судом, які можуть оскаржувати судові рішення по кримінальній справі ( ст. ст. 32. 129. 261 270-1. 348. 384 КПК України).

Відповідно до ст. ст. 236-1 236-8 КПК України особи, які не є учасниками процесу можуть оскаржити за правилами кримінального судочинства лише постанови слідчого про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні кримінально справи чи про закриття кримінальної справи.

Отже, діюче процесуальне законодавство не передбачає порядок розгляду питань про звільнення майна з під арешту, накладеного по кримінальній справі, відносно осіб, які не є учасниками процесу та не прямо визначає в порядку якого судочинства має вирішуватися такі питання.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 25.12.1997 р. № 9зп зазначені норми слід розглядати як такі, що зобовязують суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захи ст.

Відповідно до ст..8 ч.7 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини(аналогія закону), а за відсутністю такого-суд виходить із загальних засад законодавства.

Відповідно до статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Діючими нормами Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено, що розгляд вимог, які становлять предмет позову у даній справі, має здійснюватися за правилами кримінального чи адміністративного судочинства, а тому суд дійшов висновку, що відповідно до статті 15 ЦПК України дана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Такий висновок суду узгоджується з правовими позиціями викладеними в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 р.. відповідно до яких в порядку передбаченому кримінальним процесуальним кодексом України розглядаються лише заяви боржників, тобто осіб які є учасниками відповідного кримінального процесу. А вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним, розглядаються за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ «Капітал-Агро» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

28.06.1994 р. Приморським РВК м. Одеси було зареєстровано підприємство "Санаторій "Молдова" Лікувально-санаторної востановчої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова.

04.03.1999 р. вказане підприємство було переєстровано в Дочірнє підприємство Державного головного підприємства "Медисан" Лікувально-санаторної востановчої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" (далі - ДП "Санаторій "Молдова").

Відповідно до пункту 1.10 статуту засновником ДП "Санаторій "Молдова" є Лікувально-санаторна востановча асоціація Державної канцелярії Республіки Молдова.

Відповідно до пункту 5.1 статуту для забезпечення діяльності підприємства за рахунок засновника створюється статутний фонд в розмірі 15051000, 00 грн., який передається підприємству в повне господарське відання. Відповідно до п. 5.2 статуту вкладом засновникам можуть бути будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності.

16.11.2005 р. до п. 5.1 статуту ДП "Санаторій "Молдова" були внесені зміни, відповідно до яких статутний фонд підприємства було збільшено до 16351000, 00 грн.

Вказані обставини підтверджуються статутом підприємства, який 04.03.1999 р. був зареєстрований Приморською районною адміністрацією Одеського МВК за реєстровим № Р0405693Ю0010376 та змінами до вказаного статуту від 23.11.2005 р.

Відповідно до акту приймання-передачі від 05.03.1999 p., Лікувально-санаторна востановча асоціація Державної канцелярії Республіки Молдова в якості внеску до статутного фонду передала ДП "Санаторій "Молдова" будівлі та споруди санаторію, розташовані за адресою м. Одеса, вул. М. Посмітного, 2, в тому числі і спірні будівлі адміністративного корпусу, клубу-їдальні та котельної.

Відповідно до свідоцтв про право власності, виданих виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.10.2007 p., право власності на спірні будівлі було оформлено та зареєстровано на імя Республіки Молдова в особі ДП "Санаторій "Молдова" (а.с. 88).

З наведеного вбачається, що спірні будівлі належали відповідачу - ДП "Санаторій "Молдова" на праві повного господарського відання і він мав право розпоряджатися ним.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за субєктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не. втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Субєкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

10.11.2006 р. між ТОВ КБ «Західінкомбанк» та ДІЇ «Санаторій «Молдова» був укладений Кредитний договір № 58, за яким відповідач одержав кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії в розмірі 2480000, 00 грн. з поверненням наданих в кредит коштів в строк до 09.11.2011 р. (а.с. 14-15).

10.11.2006 р. між ТОВ КБ «Західінкомбанк» та ДП «Санаторій «Молдова» був укладений Іпотечний договір(а.с. 11-13). посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т. Г. за реєстровим № 2745, відповідно до умов якого зобовязання відповідача за Кредитним договором № 58 забезпечувались іпотекою нерухомого майна, а саме:

- нежилої будівлі газової котельної санаторію «Молдова» загальною площею 1037, 9 кв. м., що позначена на плані літерами «Ж», «Ж1», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2

- нежилої будівлі адміністративного корпусу санаторію «Молдова» загальною площею 731, 7 кв. м., що позначена на плані літерою «И», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2

- нежилої будівлю клубу-їдальні санаторію «Молдова» загальною площею 2301, 7 кв. м., що позначена на плані літерами «А2» «A3», яка розташована за адресою: м. АДРЕСА_2

Укладення кредитного договору та договору іпотеки здійснювалося за письмовою згодою засновника ДП «Санаторій «Молдова» - Лікувально-санаторної востановчої асоціації Державної канцелярії Республіки «Молдова.(а.с. 20).

01.07.2008 р. ТОВ КБ «Західінкомбанк» уклав з позивачем договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого відступив позивачу право вимоги за Кредитним договором № 58 в сумі 2471468.45 грн. та право вимоги за Іпотечним договором від 10.11.2006 р. (а.с. 9-10).

Судом в судовому засіданні досліджено Кредитний договір № 58 від 10.11.2006 p., Іпотечний договір від 10.11.2006 р. та Договір про відступлення права вимоги від 01.07.2008 р. та встановлено, що правочини вчинені з дотриманням форми, визначеної законодавством для договорів такого виду, підписані уповноваженими представниками сторін, їх положення відповідають вимогам чинного на момент їх укладання законодавства, зокрема, положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 7.1 та пп. 7.1.3 Іпотечного договору від 10.11.2006 р., у випадку порушення іпотекодавцем будь-якої з умов договору іпотеки та умов кредитного договору, іпотекодержатель має право достроково вимагати у іпотекодавця виконання зобовязання, передбаченого кредитним договором та при цьому за власним вибором обрати спосіб задоволення своїх вимог, зокрема, вимагати передачі іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя. який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договором про задоволення вимог іпотекодержателя також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі.

З матеріалів справи вбачається, що положення п. 7.1 та пп. 7.1.3 Іпотечного договору від 10.11.2006 р. за своїм змістом є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання, викладений в формі застереження в іпотечному договорі від 10.11.2006 р.

Відповідно до статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин. мають право обумовити настання або зміну прав та обовязків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Зі змісту п. 7.1 та пп. 7.1.3 Іпотечного договору від 10.11.2006 р. вбачається, задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання поставлено в залежність від настання певних відкладальних обставин, а саме - порушення будь-якої з умов договору іпотеки та умов кредитного договору, предявлення іпотекодержателем вимоги про дострокове виконання зобовязання, передбаченого кредитним договором та прийняття іпотекодержателем рішення про вибір способу задоволення своїх вимог шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з квітня 2008 р. ДП "Санаторій "Молдова" перестало сплачувати відсотки за користування кредитом, чим порушило умови п. 3.2.3 кредитного договору № 58 від 10.11.2006 р.

04.06.2008 р. ТОВ КБ «Західінкомбанк» направив на адресу ДП "Санаторій "Молдова" вимогу № 01-14/241 від 04.06.2009 р. про дострокове повернення одержаного кредиту та сплату відсотки за користування ним. ДП "Санаторій "Молдова" у встановлений строк зобовязань не виконало.(а.с. 19).

ДП «Санаторій Молдова» не здійснив дострокове повернення одержаного кредиту та сплату відсотків за користування ним. Таким чином наступили відкладальні обставини, з настанням яких набрав чинності договір про задоволення вимог іпотекодержателя, викладений в формі застереження в пп.7.1.3 Іпотечного договору від 10.11.2006 р.

Оскільки ДП «Санаторій «Молдова» добровільно не виконало умови вказаного договору і не передало позивачу обєкти іпотеки, позивач відповідно до ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Постанови KM України «Про перелік документів, стягнення за якими здійснюється в безспірному порядку за виконавчими написами нотаріуса» звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

22.07.2008 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. було вчинено виконавчий напис про передачу позивачу права власності на будівлі та споруди, які є предметом іпотеки, в рахунок виконання зобовязань забезпечених іпотекою, (а.с. 7).

З матеріалів справи вбачається, що позивач не міг у встановленому законом порядку зареєструвати право власності на набуті ним у власність будівлі в КП «ОМБТІ та РОН» у звязку із наступним.

Прокуратурою Одеської області проводилася перевірка заяви про незаконне відчуження головним лікарем ДП «Санаторій «Молдова» ОСОБА_1 будівель санаторію. В ході цієї перевірки прокуратура Одеської області звернулась до КП «ОМБТІ та РОН» із заявою від 03.03.2008 р. з проханням не проводити перереєстрацію обєктів права власності Республіки Молдова за адресою м. Одеса, вул. Макара Посмітного, 2.. що підтверджується відповідним записом на технічних паспортах від 29.04.09р. зазначених обєктів.(а.с. 29-33, 34-39, 40-51).

При вирішенні спору суд приймає до уваги, що діюче законодавство України не передбачає можливості накладення арешту на майно та\або оголошення заборони його відчуження за заявою прокуратури, без винесення відповідної постанови.

Судом встановлено, що 05.03.2008 р. в.о. прокурора одеської області Мрихиним A.M. відносно головного лікаря ДП «Санаторій «Молдова» ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ст. ст. 15 ч.2 та 191 ч.5 КК України за фактом замаху на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, а саме за фактом спроби відчуження на користь ТОВ «Українська компанія «Акерман Плюс» будівель санаторію, які розташовані за адресою м. Одеса, вул. М. Посмітного. 2 та в технічному паспорті позначені літерами «а4», «Б», «Е-Е1», «Е2», «З», «К», «Л», «М», будівлі пансіонату № 4, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. М Посмітного. 2-к та в технічному паспорті позначена літерою «В», будівлі пансіонату № 5. яка розташована за адресою м. Одеса, вул. М. Посмітного, 2-б та в технічному паспорті позначена літерою «Г».

06.03.2008 р. слідчим прокуратури Одеської області Давиденко А.А. з метою забезпечення цивільного позову по кримінальній справі № 051200800039 було винесено три постанови про накладення арешту на будівлі та земельні ділянки ДП «Санаторій «Молдова». (а.с. 90-91, 95).

В тому числі слідчим було винесено постанови про накладення арешту на будівлю адміністративного корпусу та земельну ділянку, які належать ДП «Санаторій «Молдова» та знаходяться за адресою АДРЕСА_1. а також на всі інші житлові та нежитлова будівлі та земельні ділянки, які знаходяться за вказаною адресою та належать іншим фізичним чи юридичним особам; нежитлову будівлю газової котельні та земельну ділянку, які належать ДП «Санаторій «Молдова» та знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-г, а також на всі інші житлові та нежитлова будівлі та земельні ділянки, які знаходяться за вказаною адресою та належать іншим фізичним чи юридичним особам; нежитлову будівлю клубу-їдальні та земельну ділянку, які належать ДП «Санаторій «Молдова» та знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-ж. а також на всі інші житлові та нежитлові будівлі та земельні ділянки, які знаходяться за вказаною адресою та належать іншим фізичним чи юридичним особам.

В порушення вимог Положення про єдиний державний реєстр заборон відчуження нерухомого майна, затвердженого наказом Мінстерства юстиції України від відомості про накладення арешту на будівлі ДП «Санаторій «Молдова» не були внесені до єдиного державного реєстр заборон відчуження нерухомого майна.

25.06.2008 р. слідчим ОВС Прокуратури Одеської області Криснем Ю.С. відносно головного лікаря ДП «Санаторій «Молдова» ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ст. ст. 15 ч.2 та 191 ч.5 КК України, за іншим епізодом за фактом спроби відчуження на користь ПП «КОММСЕРВІС» будівлі санаторію, яка розташовані за адресою м. Одеса, вул. М. Посмітного. 2 в та в технічному паспорті позначені літерою «Д».

26.06.2008 р. слідчим прокуратури Одеської області Давиденко А.А. з метою забезпечення цивільного позову по кримінальній справі № 051200800039 було винесено постанову про накладення арешту на цілісний майновий комплекс ДП «Санаторій «Молдова» де б він не знаходився і з чого б не складався, (а.с. 92-94).

В порушення вимог Положення про єдиний державний реєстр заборон відчуження нерухомого майна, затвердженого наказом Мінстерства юстиції України від відомості про накладення арешту на майновий комплекс ДП «Санаторій «Молдова» не були внесені до єдиного державного реєстр заборон відчуження нерухомого майна.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2008 р. у справі № 4-657\08 вищевказані постанови про порушення кримінальних справ від 05.03.2008 р. та від 25.06.2008р. було скасовані. Як вбачається з пояснень сторін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.06.2009 р. постанова Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2008 р. у справі № 4-657\08 залишена без змін. Однак скасувавши відповідні постанови про порушення кримінальних справ від 05.03.2008 р. та від 25.06.2008р., суд та слідчий не скасували відповідні постанови про накладення арешту прийнятті по цим справа м 06.03.2008 р. та 25.06.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що договір про передачу у власність іпотекодержателя спірних будівель, які є предметом іпотеки, в формі застереження включеного до пп. 7.1, 7.1.3 Іпотечного договору від 10.11.2006 р. був укладений та зареєстрований в державному реєстрі правочинів 10.11.2006 р. тобто ще до того моменту, як на майно ДП "Санаторій "Молдова" було накладено арешт по кримінальній справі № 051200800039.

Операція з передачі у власність іпотекодержателя будівель, які є предметом іпотеки, в рахунок виконання зобовязання забезпеченого іпотекою, не мала відношення до дій, які стали підставою для порушення кримінальної справи № 051200800039 та не було предметом розслідування у даній кримінальній справі.

Відповідно до ст. 126 КПК України забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії. Оскільки підозрюваним за кримінальною справою № 051200800039 був ОСОБА_1. то на підставі ст. 126 КПК України арешт міг бути накладений лише на його майно або майно осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії. Ні ДП «Санаторій «Молдова», ні ТОВ КБ «Західінкобанк», ні ТОВ "Капітал-Агро* не несуть матеріальну відповідальність за дії ОСОБА_1

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Виходячи з наведеного, а також, що договір про передачу у власність іпотекодержателя спірних будівель, які є предметом іпотеки, в формі застереження включеного до пп. 7.1, 7.1.3 Іпотечного договору від 10.11.2006 р. був укладений та зареєстрований в державному реєстрі правочинів до моменту накладення арештів по кримінальній справі № 051200800039, суд дійшов висновку, що виникнення у іпотекодержателя права власності на спірні будівлі відповідно ст. 11 ЦК України відбувалося внаслідок настання юридичних фактів передбачених статями 33, 36. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 6. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що договір про передачу у власність іпотекодержателя спірних будівель, був укладений 10.11.2006 р. в формі застереження включеного до пп. 7.1, 7.1.3 Іпотечного договору від 10.11.2006 р. В цей же день в державному реєстрі іпотек було зареєстровано іпотеку спірних будівель.

Вказане свідчить, що станом на 22.07.2008 р. - на момент звернення позивачем стягнення на предмет іпотеки, належне йому право іпотеки спірних будівель мало вищий пріоритет по відношенню до будь-яких інших прав чи вимог чи обмежень, в тому числі до обмежень, які без достатніх правових підстав були застосовані прокуратурою Одеської області по відношенню до спірних будівель.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що позивач відповідно до статей 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» та пунктів 7.1, 7.1.3 Іпотечного договору від 10.11.2006 р. набув право власності на спірні будівлі, які становили предмет іпотеки з моменту вчинення відповідного виконавчого напису, тобто з 22.07.2008 р.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно технічного паспорту від 29.04.2009 року, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» у нежилій будівлі клубу-їдальні, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж., було здійснене самочинне переобладнання. Як вбачається з технічного паспорту переобладнання полягає у встановленні перестінок у приміщенні, без виходу за межі фундаменту та існуючої забудови, в результаті чого площа приміщення зменшилась на 9, 4 кв. м. з 2301, 7 кв. м. до 2292, 3 кв. м.

Згідно технічного висновку про можливість експлуатації, реконструйованих нежитлових приміщень клубу-їдальні. розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Макара Посмітного 2-Ж, проведеного ПП "СТАН" (ліцензія серія АБ № 108065) щодо стану будівельних конструкцій після проведення реконструкції, проведена реконструкція відповідає пожежним, санітарним, архітектурно-будівельним нормам, конструктивні елементи будівлі мають достатню несучу спроможність, виконана реконструкція відповідає нормативним вимогам, приміщення придатні для подальшої експлуатації в якості нежитлових.

Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності зі статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення речових прав на нерухоме майно, зокрема, є і рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрали законної сили.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача про визнанням за ним права власності на нежилу будівлю газової котельні загальною площею 1037, 9 м2, що складається з літ. "Ж-Ж1" та розташована за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного № 2-Г; нежилу будівлю адміністративного корпусу загальною площею 730, 3 м, що складається з літ. "И" та розташована - м. Одеса, вул. Посмітного, № 2-Д; реконструйовані нежилі будівлі клубу-їдальні загальною площею 2 292, 3 м, що складаються з літ. "А2", "A3" та розташовані АДРЕСА_3, а також про звільнення вказаного майна з під арештів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55. 124 Конституції України, ст. 3.7, 11.15, 212, 319, 328, 392 ЦК України, ст. ст. 10, 11.15, 61. 88. 208, 209, 213, 215. 218. Цивільного процесуального кодексу України, ст..3, 33.36, 37 Закону України «Про іпотеку», статті 136 Господарського кодексу України суд.

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агро» задовольнити в повному обсязі.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агро» (м. Київ, вул. Олеся Гончара, 26, офіс 86, код ЄДРПОУ 31257129) право власності на:

1) Нежилу будівлю газової котельні загальною площею 1037, 9 м~, яка складається з літ. «Ж-Ж1», що розташована за адресою: АДРЕСА_3

1. 2) Нежилу будівлю адміністративного корпусу загальною площею 730.3 м2, яка складається з літ. «И» що розташована за адресою: місто Одеса, вул. Посмітного, № 2-Д.

2. 3) Реконструйовані нежилі будівлі клубу-їдальні загальною площею 2292, 3 м2, які складаються з літ. «А2», «A3», що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Посмітного, № 2-Ж.

Звільнити нежилу будівлю газової котельні, яка складається з літ. «Ж-Ж1», що розташована за адресою: АДРЕСА_3 з під арешту, накладеного постановами слідчого прокуратури Одеської області Давиденко А.А. від 06.03.2008 p., від 26.06.2008 р. та накладеного за заявою прокуратури Одеської області 03.03.2008 р.

Звільнити нежилу будівлю адміністративного корпусу, яка складається з літ. «И» що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, № 2-Д. з під арешту, накладеного постановами слідчого прокуратури Одеської області Давиденко А.А. від 06.03.2008 p., від 26.06.2008 р. та накладеного за заявою прокуратури Одеської області 03.03.2008 р.

Звільнити нежилі будівлі клубу-їдальні. які складаються з літ. «А2», «A3», що розташовані за адресою: АДРЕСА_3. з під арешту, накладеного постановами слідчого прокуратури Одеської області Давиденко А.А. від 06.03.2008 p., від 26.06.2008 р. та накладеного за заявою прокуратури Одеської області 03.03.2008 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агро» на користь держави судові витрати - суму державного мита в розмірі 1 649 (одна тисяча шістьсот сорок девять) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 220 (двісті двадцять) грн.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.