Рішення № 128186255, 16.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2025 р. № 520/2850/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , яка полягає у тому, що на день звільнення з військової служби 28.03.2017 не здійснено повний розрахунок з грошового забезпечення при звільненні з військової служби з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 );

- стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 28.03.2017 по 28.09.2017 в розмірі 79280.08 грн.;

- стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду у зв`язку із порушенням права на належну оплату праці в розмірі 79280.08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не здійснення повного розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з військової служби, є протиправною та такою, що суперечить вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Копія ухвали про прийняття справи до розгляду надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 28.03.2017 наказом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 28.03.2017 № 129-ОС «По особовому складу» (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) ОСОБА_1 (далі - позивач), інспектора прикордонної служби 3 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІІ категорії (тип А), виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення, звільнено з лав Державної прикордонної служби України за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпункту «ї» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 по справі №520/19453/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволен частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) що нездійснення ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.03.2017, із застосуванням січня 2008 року у якості місяця, для обчислення індексу споживчих цін (базового місяцю).

Зобов`язано НОМЕР_6 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.03.2017, із застосуванням січня 2008 року у якості місяця, для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 по справі № 520/19453/24 в частині відмови у задоволенні позову - скасовано.

Прийнято в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2015 рік без урахування до її складу винагороди за бойове чергування, виплаченої у березні 2015 року в розмірі 32.25 грн.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) допомогу на оздоровлення за 2015 рік із урахуванням до її складу винагороди за бойове чергування у сумі 32.25 грн, що виплачена у якості постійної складової грошового забезпечення у березні 2015 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, які полягають у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016 рік без урахування додаткової грошової винагороди, передбаченої положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», винагороди за бойове чергування у розмірі 32.25 грн та індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) допомогу на оздоровлення за 2016 рік із урахуванням постійних складових грошового забезпечення, з урахуванням додаткової грошової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», винагороди за бойове чергування у розмірі 32.25 грн та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за 30 (тридцять) днів щорічної додаткової відпустки за 2013, 2014, 2015, 2016 роки та за січень-лютий 2017 року пропорційно часу виконання обов`язків за посадою молодшого інспектора прикордонної служби 1, 2 категорії та інспектора прикордонної служби 3 категорії у відділенні інспекторів прикордонної служби, у зв`язку із підвищеним нервово-емоційним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах».

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію за 30 (тридцять) днів щорічної додаткової відпустки за 2013, 2014, 2015, 2016 роки та за січень-лютий 2017 рік пропорційно часу виконання обов`язків військової служби на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1, 2 категорії та інспектора прикордонної служби 3 категорії у відділенні інспекторів прикордонної служби, у зв`язку із підвищеним нервово-емоційним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», з урахуванням всіх постійних складових грошового забезпечення.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 17 повних календарних років військової служби без урахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років військової служби із урахуванням до складу такої допомоги постійних складових грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за 6 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік без урахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію за 6 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік з урахуванням до її складу постійних складових грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

На виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду 22.01.2025 відповідач виплатив на користь позивача кошти в сумі 88130.45 грн, що підтверджується довідкою про нарахування згідно рішення суду по справі №520/19453/24, копія якої додана до позову.

23.01.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати копії документів із розрахунку виплати на користь позивача суми коштів в розмірі 88130.45 грн., нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на нараховану суму з грошового забезпечення, що виплачена на виконання судового рішення у справі № 520/19453/24.

Листом № 09/К-31/63 від 04.02.2025 відповідач надав довідку про здійснені нарахування згідно рішення суду по справі № 520/19453/24.

Згідно наданої довідки про здійснені нарахування згідно рішення суду по справі №520/19453/24 відповідач нарахував та виплатив на користь позивача: індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.03.2017 у сумі 54028.02 грн.; допомогу на оздоровлення в сумі 32.25 грн.; допомогу на оздоровлення в сумі 5772.75 грн.; компенсацію за невикористану відпустку, що пов`язана із додатковим нервово-емоційним навантаженням в сумі 3703.88 грн.; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в сумі 28560.00 грн.; компенсацію щорічної відпустки з урахуванням індексації в сумі 672.00 грн.; всього: 92768.90 грн.; військовий збір 4638.44 грн.

З викладеного вбачається, що відповідач здійснив розрахунок із позивачем з грошового забезпечення, за яким повинен був розрахуватися із позивачем на день звільнення 28.03.2017, тільки 22.01.2025 на виконання судового рішення № 520/19453/24.

Вважаючи, що НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) допущено протиправну бездіяльність щодо не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті першої Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого пункту першого статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 47 КЗпП України (в редакції, чинній виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

А за змістом статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), яким, зокрема викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-ІХ, яка була чинною на час виплати позивачу належних сум при звільненні, в тому числі на виконання рішення суду) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Суд відзначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано Кодексом законів про працю України.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними, та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Судом встановлено, що позивач виключений зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та всіх видів забезпечення з 28.03.2017.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 по справі №520/19453/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) що нездійснення ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.03.2017, із застосуванням січня 2008 року у якості місяця, для обчислення індексу споживчих цін (базового місяцю).

Зобов`язано НОМЕР_6 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.03.2017, із застосуванням січня 2008 року у якості місяця, для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 по справі № 520/19453/24 в частині відмови у задоволенні позову - скасовано.

Прийнято в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2015 рік без урахування до її складу винагороди за бойове чергування, виплаченої у березні 2015 року в розмірі 32.25 грн.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) допомогу на оздоровлення за 2015 рік із урахуванням до її складу винагороди за бойове чергування у сумі 32.25 грн, що виплачена у якості постійної складової грошового забезпечення у березні 2015 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, які полягають у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016 рік без урахування додаткової грошової винагороди, передбаченої положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», винагороди за бойове чергування у розмірі 32.25 грн та індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) допомогу на оздоровлення за 2016 рік із урахуванням постійних складових грошового забезпечення, з урахуванням додаткової грошової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», винагороди за бойове чергування у розмірі 32.25 грн та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за 30 (тридцять) днів щорічної додаткової відпустки за 2013, 2014, 2015, 2016 роки та за січень-лютий 2017 року пропорційно часу виконання обов`язків за посадою молодшого інспектора прикордонної служби 1, 2 категорії та інспектора прикордонної служби 3 категорії у відділенні інспекторів прикордонної служби, у зв`язку із підвищеним нервово-емоційним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах».

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію за 30 (тридцять) днів щорічної додаткової відпустки за 2013, 2014, 2015, 2016 роки та за січень-лютий 2017 рік пропорційно часу виконання обов`язків військової служби на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1, 2 категорії та інспектора прикордонної служби 3 категорії у відділенні інспекторів прикордонної служби, у зв`язку із підвищеним нервово-емоційним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», з урахуванням всіх постійних складових грошового забезпечення.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 17 повних календарних років військової служби без урахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років військової служби із урахуванням до складу такої допомоги постійних складових грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за 6 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік без урахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію за 6 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік з урахуванням до її складу постійних складових грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

На виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду 22.01.2025 відповідач виплатив на користь позивача кошти в сумі 88130.45 грн.

Отже, станом на день виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідач не провів розрахунок у повному обсязі.

Нормами статей 116, 117 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі ж невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Натомість частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Якщо ж спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Отже, за встановлених обставин справи до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення статті 117 КЗпП України, згідно із якою на відповідача покладається обов`язок виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні.

Крім того, у постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 420/20192/21 Верховний Суд зауважив, що передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов`язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Водночас невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов`язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку. Зважаючи на викладене, питання про стягнення на користь працівника середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні може вирішуватися судом одночасно з вирішенням спору про розміри належних звільненому працівникові сум або бути окремим предметом судового розгляду.

Суд також ураховує, що стаття 116 КЗпП України оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу визначає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно із якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Підсумовуючи вищенаведене, суд, з урахуванням фактичних обставин справи, та встановленого правового регулювання спірних правовідносин, які виникли між сторонами, доходить висновку про те, що, оскільки відповідач не провів з позивачем на день його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення розрахунок у повному обсязі, то позивач відповідно до статті 117 КЗпП України має право на виплату середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні.

Як встановлено судом, 22.01.2025 відповідач виплатив на користь позивача кошти в сумі 88130.45 грн., тобто провів остаточний розрахунок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок № 100), який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» пункту 1 розділу І Порядку № 100).

За змістом пункту другого розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом восьмим розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно картки грошового забезпечення позивача за 2017 рік, копія якої додана до позову, його грошове забезпечення за два місяці військової служби, які передували місяцю звільнення з військової служби, складало: у січні 2017 року - 10529.35 грн., у лютому 2017 року - 8536.67 грн.

Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, що забезпечує дотримання майнових прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон від 03.07.1991 № 1282-ХІІ).

Таких висновків дійшов Верховний Суд у своєму рішенні від 03.04.2019 у справі №638/9697/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, індексація грошового забезпечення має бути врахована як складова грошового забезпечення, у тому числі індексація-різниця, для здійснення розрахунку середнього розміру грошового забезпечення.

Згідно наданої відповідачем довідки про нарахування згідно рішення суду по справі №520/19453/24 вбачається, що відповідачем нараховано та виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.03.2017 в сумі 54028,02 грн.

Згідно відомостям Держстату коефіцієнт індексації у січні 2017 року склав 198,6, у лютому 2017 року коефіцієнт індексації дорівнює 198,6, а також згідно законодавства про державний бюджет встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року у сумі 1600.00 грн., тому позивач набув право на індексацію грошового забезпечення у січні 2017 року в сумі 3177,60 грн. та у лютому 2017 року в сумі 3177,60 грн.

Таким чином, розмір грошового забезпечення позивача у січні 2017 року складає 13706.95 грн., у лютому 2017 року - 11714.27 грн., загальна сума складає 25421.22 грн.

Кількість календарних днів у січні-лютому 2017 року становить 59 днів.

Таким чином, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 430,87 грн. (25421.22 грн./59 календарний день за останні два повні місяці січень 2017 року та лютий 2017 року).

Отже, сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач, становить 79280,08 грн (430.87 грн х 184 календарних дні).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29.03.2017 по 28.09.2017 у сумі 79280,08 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 79280.08 грн, суд зазначає наступне.

Нарахування суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні належить до дискреційних повноважень відповідача.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Оскільки суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29.03.2017 по 28.09.2017 у сумі 79280,08 грн., то наразі у суду немає підстав вважати, що при виконанні судового рішення відповідачем будуть не належним чином здійснені відповідні нарахування та виплати.

Отже, стягнення середнього заробітку з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) можна розцінювати як вимогу, передчасно заявлену.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на користь позивача моральної шкоди у зв`язку із порушенням права на належну оплату праці в розмірі 79280.08 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 23 ЦК України зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, вираженості та справедливості (правовий висновок викладений в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 686/24467/15-а).

За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду із таким позовом.

Як зазначає у позовній заяві позивач, він вважає, що відповідач, як військова частина, керівництво якої повинно вмотивовувати громадян на службу Батьківщини та бути взірцем, насправді діє протилежно не виплачуючи грошове забезпечення у повній мірі, чим завдало болю позивачу, який змушений був звертатися до суду за захистом своїх майнових прав, що вплинуло на його душевний стан та відношення до органів військового управління, тому справедливий розмір відшкодування повинен бути співмірним сумі середнього заробітку в розмірі 79280.08 грн., що виходить з принципу розумності та співмірності.

Проте, всупереч вищезазначеним положенням, позивачем не надано жодних достатніх та належних доказів обставин, які б свідчили про заподіяння йому моральних страждань внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, наслідки таких страждань та причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , яка полягає у тому, що на день звільнення з військової служби 28.03.2017 не здійснено повний розрахунок з грошового забезпечення при звільненні з військової служби з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 29.03.2017 по 28.09.2017 в розмірі 79280.08 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов