Ухвала суду № 128186113, 17.06.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 червня 2025 року Справа № 480/5688/22

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Осіпова О.О., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2022р. у справі №480/5688/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2023р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

19.12.2022р. видано виконавчий лист.

Ухвалою від 29.12.2022р. у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі №480/5688/22 відмовлено.

08.05.2024р. судом постановлено ухвалу, якою у задоволенні заяви Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу виконання судового рішення відмовлено.

В подальшому представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.

Ухвалою суду від 17.04.2024 р. заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено та зобов`язано відповідача подати звіт про виконання рішення суду у цій справі.

Представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

За приписами частини 3 статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи приписи статті 252 КАС України, суд вважає, що оскільки, справа розглядалася в порядку письмового провадження без виклику осіб, та немає необхідності заслухати учасників справи, відтак, розглядає клопотання про ухвалення додаткового рішення в тому самому порядку, що й судове рішення, зокрема, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем до заяви надано: ордер на надання правничої (професійної) допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про правничу допомогу (детальний опис) від 13.06.2025р., розрахункову квитанцію Серія ЦВІ №15-04/24, копію договору про правничу допомогу від 15.04.2024р.

Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового судового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За текстом пункту 1 частини 1 статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 2статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, за приписами частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів, переходу до стадії ухвалення судового рішення у випадку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін чи до розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину.

Це є останній етап - перед переходом до стадії ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення у цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Як встановлено судом вище, заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження не були подані в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.

Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду лише 16.06.2025р, тобто через два роки та вісім місяців після того, як суд ухвалив рішення у справі (28.09.2022 року).

До цього позивач із заявами такого змісту не звертався, документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу до суду не подавав, відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання, як і призначати судове засідання для його вирішення.

Більш того, до дня ухвалення судового рішення матеріали справи не містять жодного доказу надання правничої допомоги саме адвокатом, оскільки позовна заява була підписана самим позивачем ОСОБА_1 та до 16.04.2024р., тобто до моменту подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, в матеріалах справи не містяться докази представництва позивача адвокатом.

Вперше докази із понесення таких витрат були додані до заяви від 16.06.2025р., тобто після розгляду судом заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

У прохальній частині адміністративного позову ОСОБА_1 навіть не зазначав узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору, а тому за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

А заява про відшкодування судових витрат на правничу допомогу від 16.06.2025р. не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже подання таких заяв на стадії встановлення судового контролю не передбачено нормами КАС України, який містить чіткі строки для подання заяви про стягнення судових витрат та відповідних доказів на їх понесення.

Водночас, суд наголошує на тому, що відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Наведені вище висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 26.07.2023 року в справі № 160/16902/20, яку відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України враховує під час застосування до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового судового рішення, а тому заява представника позивача підлягає залишенню без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 248 КАС, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.О. Осіпова