Рішення № 128186057, 12.06.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2025 року Справа № 480/3519/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3519/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо ненарахування грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи, що має право згідно з п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на отримання грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, позивач звернувся до відповідача про її виплату. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовило у призначенні грошової допомоги, оскільки позивачці з 20.12.2010 призначалася пенсія за вислугу років, а тому вона не має право на отримання грошової допомоги у розмірі її десятимісячних пенсії за віком на момент призначення пенсії за віком. Позивачка звертає увагу, що не отримувала будь-якого виду пенсії, тому відмова відповідача є необґрунтованою. За таких обставин просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 07.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, тому суд визнає можливим вирішити справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, яка передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а також враховуючи положення ч. 4 ст. 159 КАС України, відповідно до якої подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачка з 20.12.2010 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Білопільському районі у зв`язку з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику освіти.

З 27.12.2010 виплату пенсії за вислугу років припинено у зв`язку з працевлаштуванням позивача на посаду яка дає право на пенсію за вислугу років.

З 2010 по 2021 роки, як зазначає позивач, вона продовжувала працювати та отримувати заробітну плату, з якої сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач також зазначає, що жодного дня пенсію не отримувала.

З січня 2025 року позивачка набула права на вихід на пенсію за віком та звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, у зв`язку із чим 10.01.2025 позивачаці було призначено на пенсію за віком.

03.01.2025 позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та одержав відмову, оформлену листом від 04.02.2025.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.

Не заперечуючи досягнення позивачкою на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV, не заперечуючи того, що позивачка на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону № 1058-ІV, відповідач вказує на те, що оскільки позивачу раніше призначалася та виплачувалась пенсія за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", то під час призначення пенсії за віком у нього відсутнє право на отримання грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1розділу XV Закону № 1058-ІV.

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний суд у справі № 234/13835/17 від 13.03.2018 в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Відповідно до ст.1 Закону України № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом

Тобто пенсія, це перш за все виплата, яку повинна отримати застрахована особа. Позивачка скориставшись у 2010 році своїм правом на призначення пенсії за вислугу років не реалізувала його у повній мірі, а саме не отримувала пенсію, яка повинна виплачуватися кожного місяця. Відповідач не надав суду доказів отримання позивачкою пенсії за вислугу років.

Крім того, суд погоджуючись з позивачкою, що пенсія їй призначена вперше, тому вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, позивачці було призначено пенсію відповідно до відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 позивачка звернулася вперше. Законом № 1058-ІV не регулюються порядок призначення, обчислення розміру та виплати пенсій за вислугу років.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем не надано доказів фактичного отримання позивачкою пенсії за вислугу років, отже й не можна вважати, що позивачка отримувала будь-яку пенсію.

Відтак суд вважає, що позивачка має право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи суд дійшов висновку що, відповідач зобов`язаний виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд визнає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо ненарахування ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал