Рішення № 128175662, 17.06.2025, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/974/25

Провадження № 2/601/357/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.,

за участю секретаря Коляди О.В.,

представника позивача Ліпкевич І.В.

представника відповідача Кучми В.З.

розглянувши в режимі відео конференції у відкритому судовому засіданні в місті Кременець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до Кременецького районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 24 275,72 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн., та понесені витрати на правову допомогу в сумі 9 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26 липня 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту укладено кредитний договір №6614117, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 10 000 грн., а позичальник зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти. Строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 календарного року.

27.08.2021 було укладено договір №27/08-1 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Бі Ел Джи Мікрофінанс" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 6614117. 10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 6614117. Таким чином, «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 6614117.

Позичальник свої зобов`язання кредитору належним чином не виконував, у зв`язку з чим має заборгованість за кредитними договорами №6614117 від 26.07.2021, станом на день формування позовної заяви утворилась заборгованість у загальній сумі 24 275,72 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за основними зобов`язанням, 13 470,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 656,96 грн. інфляційні збитки, 148,76 заборгованість за нараховані 3% річних.

Таким чином, сукупний розмір заборгованості змушує позивача звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді від 31.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

В травні 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Згідно з яким, просять застосувати позовну давність щодо позивних вимог та відмовити у задоволені позовних вимог, у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Зазначає, що Пролонгація кредиту можлива у разі виконання певних дій Позичальником (Відповідачем), а саме у разі погашення Позичальником всіх нарахованих процентів на дату погашення (п.1.8.договору). Враховуючи вимоги п.1.7.,п.1.8 договору в зв`язку з не погашенням Позичальником (Відповідачем) кредиту і процентів в установлені договором строки автоматична пролонгація договору не можлива, строк погашення кредиту настав 26.07.2021. Вважає, що строк позовної давності почав свій перебіг з 27.07.2021 та закінчився 28.07.2024. Крім того, Позивачем неправомірно нараховані відсотки в сумі 7 500 грн. , які нараховані після спливу визначеного цим договором строку кредитування 27.07.2021. До позовної заяви Позивачем на підтвердження своїх вимог надано тільки договори кредиту та відступлення права вимоги , розрахунки заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором №6614117 ТОВ ««Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр», витяг з реєстру боржників, однак ці документи не є належним доказом отримання Відповідачем кредиту, оскільки належним доказом отримання коштів може бути тільки банківська виписка. Не підлягають до задоволення позовні вимоги Позивача, щодо стягнення неправомірно нарахованих відсотків в сумі 7 500 грн. після спливу терміну кредиту , інфляційні збитки в сумі 656,96 грн. , 3% річних в сумі 148,76 грн..

13 травня 2025 року надійшла відповідь на відзив. Зазначили, що правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між первісними кредиторами та Відповідачем укладено електронні кредитні договори, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Оскільки згідно з положеннями ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. З кредитних договорів вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS- повідомленні, тому без отримання SMS -повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладений.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження № 61-1602св20.

Додатково представник позивача наголошує суду, що договори було підписано сторонами, екземпляр договорів надано Відповідачу. Підстав для сумніву у змісті договорів Відповідачем не наведено. Відповідач не обґрунтував свої сумніви у дійсності даних договорів. Клопотання про витребування даних договорів з обґрунтуванням підстав такого витребування Відповідачем не заявлено. Отже, долучені копії договорів є належними та достатніми доказами. У розрахунку заборгованості, наявної у матеріалах справи, чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договорів та за який період вона була нарахована.

Щодо договору № 6614117. П. 1.7. Сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання Позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п. 1.6 та повернення Кредиту у визначений в п. 1.5 термін (після спливу Строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 30 календарних днів (Строк Б, пролонгований строк), а зазначена в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку (Строку Б) Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку.

П. 1.8. Сторони домовилися, що строк надання кредиту може бути подовжений та змінена дата повернення кредиту (п. 1.5, або з урахування пролонгації згідно п. 1.7) у разі виконання певних дій Позичальником, а саме:

П. 1.8.1. Подовження строку надання кредиту протягом Строку А здійснюються шляхом погашення Позичальником всіх нарахованих процентів на дату такого погашення. У такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на кількість днів, за які погашені нараховані проценти, на умовах, передбачених п. 1.6 Договору, а вказана в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту подовжується на відповідну кількість днів.

П. 1.8.2. Подовження строку надання кредиту протягом пролонгованого строку (Строку 5) здійснюється шляхом сплати Позичальником суми нарахованих процентів протягом Строку А та ОСОБА_2 такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на 30 днів на умовах, передбачених п. 1.6 Договору, а вказана в п. 1.5 (або з урахування пролонгації згідно п. 1.7) Договору дата повернення кредиту подовжується на відповідну кількість днів.

П. 1.9. Умови п. 1.7 та 1.8 Договору є домовленістю Сторін про зміну умов договору на умовах відкладальної обставини відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України.

П. 1. 12. Строк дії Договору: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року

Таким чином сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладених договорів.

Зазначає, що з 12.03.2020 по 01.07.2023 перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні. Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню. Позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14 травня 2025 року витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію, судове засідання відкладено.

19 травня 2025 року надійшли заперечення до відповіді на відзив. Просили відмовити у відшкодуванні позивачу послуг на правову допомогу та відмовити у задоволенні позовних вимог.

29 травня 2025 року надійшли письмові пояснення від представника позивача. Зазначено, що станом на 26.07.2021 відповідач не здійснив належних платежів на погашення заборгованості, тобто не виконав свої зобов`язання у повному обсязі, тому відповідно до п. 1.7 Договору загальний строк договору був автоматично продовжений на строк 30 календарних днів, а так як відповідно до п. 1.7. Договору під час пролонгованого строку (Строку Б) Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку, тому починаючи з 27.07.2021 до 25.08.2021 заборгованість за процентами за користування кредитом нараховувалась у розмірі 2.50%, тобто по 250 грн. щоденно. Таким чином, підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості, тому доводи відповідача про нарахування безпідставних відсотків не заслуговують на увагу.

Ухвалою судді від 27 травня 2025 року заяву представника позивача адвоката Ліпкевича І.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

09 червня 2025 року надійшли письмові пояснення відповідачки ОСОБА_1 .. Просить суд виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. Оскільки право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку користування кредитом - 26.07.2021, позивачем неправомірно нараховано відсотки в сумі 7 500 грн. , які нараховані після спливу визначеного цим договором строку кредитування 27.07.2021 року. Позивачем неправомірно нараховано: інфляційні збитки в сумі 656,96 грн. , 3% річних в сумі 148,76 грн. Отже, з відповідача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 5970 грн. (10 000 грн. х 1,99% х 30 днів).

10 червня 2025 року до суду надійшла запитувана інформація стосовно ОСОБА_1 від АТ КБ «Приватбанк».

Представник позивача Ліпкевич І.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача Кучма В.З. в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.06.2021між ТОВ«Бі ЕлДжи Мікрофінанс»та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту укладено кредитний договір №6614117, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 10000 грн.

Згідно п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит та сплатити проценти (плату з користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим договором.

Згідно п.1.4-1.5. Договору кредит надається строком на 30 днів. Термін повернення кредиту 26.07.2021.

Відповідно до п. 1.6. Договору, позичальник сплачує проценти за кожен день строку користування кредитом у розмірі: з 1-го по 15-й день користування кредитом - 1,9900%. Сторони домовились, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником у повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п.1.6 та повернення кредиту у визначений в п.1.5 термін (після спливу строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 30 календарних днів (Строк Б, пролонгований строк), а визначена в п.1.5 договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку (строку Б) позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 4,95 % від суми кредиту за кожен день пролонгованого строку (п.п.1.6-1.7 кредитного договору).

Строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 календарного року (п. 1.12. договору).

У той же час, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором на умовах, встановлених ними.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, враховуючи, що взяті на себе зобов`язання позичальник не виконує належним чином, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення суми кредитних коштів та нарахованих на них відсотків.

27.08.2021 було укладено договір №27/08-1 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №6614117 .

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №6614117 .

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №6614117 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач порушила умови договорів, що призвело до виникнення заборгованості.

Твердження відповідача про те, що позивач нараховував відсотки за договором поза строком кредитування суд до уваги не бере, оскільки відповідно до п.1.3 договору кредит надається у розмірі 10 000,00 грн, на строк 30 днів (п.1.4). За кожний день користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі: з 1-го по 30-й день користування кредитом: 1,9900%. (п.1.6)

В п.1.7 договору сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п.1.6 та повернення кредиту у визначений в п.1.5 термін (після спливу строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 30 календарних днів (строк Б, пролонгований строк), а зазначена в п.1.5 договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2,50%.

Отже, суд вважає обгрунтованими вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом. Сума заборгованості за процентами за період з 03.06.2021 по 02.07.2021 в межах періоду у відповідності до погоджених сторонами умов кредитування становить 5 970 грн (10 000 грн*1,99%*30днів), в межах пролонгованого періоду з 31-го по 60-й день (з 03.07.2021 по 01.08.2021) у відповідності до погоджених сторонами умов кредитування становить 7 500 грн (10 000 грн*2,5%*30 днів), що загалом становить 13 470 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимогипро стягненняз ОСОБА_1 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц.

Ураховуючи наведене, передбачені пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підстави звільнення позичальника від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення, у разі прострочення у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, не стосуються сум, які підлягають нарахуванню на підставі статті 625 ЦК України.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 29 листопада 2023 року у справі №589/4601/21.

Також суд звертає увагу, що звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, передбачене положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та стосується лише періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 24.02.2022 о 05-30 год.

Водночас, у даній справі 3% річних нараховані на підставі статті 625 ЦК України за період з 27.08.2021 по 23.02.2022 та втрати від інфляції нарахованіза період з вересня 2021 року по лютий 2022 року, тобто до запровадження в Україні воєнного стану, через що відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 148,76 грн. та втрати від інфляції у сумі 656,96 грн.

Щодо застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за договором позики №6614117 від 26.07.2021, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пропуск позивачем строку, передбаченого статтею 257 ЦК України, є самостійною підставою для відмови у позові.

Судом було встановлено, що договір позики №6614117 було укладено 26.07.2021.

До суду з даним позовом ТОВ «Колект Центр» звернулося 28.03.2025.

Проте, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, Закон набрав чинності 02.04.2020, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався, і станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом воєнний стан не був скасований.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану2 від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з огляду на те, що з 02.04.2020 набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом 28.03.2025, строк позовної давності даній справі позивачем не пропущено.

Таким чином, підстави для застосування позовної давності в даному випадку відсутні.

Щодо судових витрат, суд встановив наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір у сумі 2422,40 грн.

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до позовної заяви долучено договір про надання правової допомоги № 02-09/2024-8 від 02.09.2024 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , копію листа тарифів на послуги ФОП ОСОБА_3 про види послуг та їх ціну, копія платіжної інструкції № 0505950003 від 18.03.2025 року, копію заявки на надання юридичної допомоги № 28 від 01.02.2025 року на суму 9 000 грн, копію витягу з Акту № 6 про надання юридичної допомоги з детальним описом наданих послуг.Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналізуючи опис виконаних адвокатським об`єднання робіт та наданих послуг варто зазначити, що витрати на надання різних видів консультацій, а саме, щодо усної консультації з вивченням документів та підготовка пропозицій консультації, а тому, їх виділення окремо суд вважає недоцільною, а їх вартість у загальній сумі 9 000,00 грн. є значно завищеною.

Також слід вказати, що звернення до суду з позовами про стягнення боргу за кредитними договорами носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат. Витрати на послуги адвоката в розмірі 9000,00 грн. за даною справою на складання позовної заяви є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

Беручи до уваги вимоги ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення даного позову, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,76,77,78,79,80,81, 133, 137, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 1050, 1052, 1054, 1077 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за Договором № 6614117 від 26.07.2021 у розмірі 24275,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, місто Київ, 01133) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсябезпосередньо доТернопільського апеляційногосуду протягомтридцяти днів,з дняйого проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Сторони по справ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий: