Рішення № 128174721, 17.06.2025, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/427/25

Провадження № 2/492/622/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Череватої В.І.

за участю секретаря Деде К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Арцизі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Арцизької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Арцизька державна нотаріальна контора Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

Представник позивача адвокат Кочуров А.О.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Арцизького районного суду Одеської області з вказаною позовною заявою та просив суд визнати право власності на спадщину за ним в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Спадщина складається з права на земельну частку (пай), яке вже успадковане в нотаріальному порядку, та житлового будинку, який належав матері позивача ОСОБА_2 на підставі запису в погосподарській книзі № 4. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом та прийняв спадщину матері в строк, передбачений ст. 1268 ЦК України. Разом з тим, позивач не має правовстановлюючого документа, який посвідчує право власності спадкодавця на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Про належність житлового будинку померлій підтверджує інформація старости Виноградівського старостинського округу Арцизької міської ради від 13.12.2024 року, отримана на підставі запису з погосподарської книги № 4. Також за інформацією старости від 13.12.2024 року в реєстрові книги Арцизького БТІ не вносилась інформація про нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорту КП «Арцизьке БТІ» від 19.12.2024 року, житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96.2 кв.м, житловою площею 71.7 кв.м, 1970 року будівництва, є існуючою забудовою. Позивач вказує, що право власності на будинок було оформлено його матір`ю належним чином згідно чинного на той час законодавства про реєстрацію нерухомого майна. Як зазначає в позовній заяві позивач, що він звернувся до Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області за оформленням спадщини на вказаний будинок, яка відкрилась після смерті матері. Однак, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок та рекомендовано звернутися з відповідною позовною заявою до суду.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області Череватої В.І. від 07 квітня 2025 року, прийнято до провадження та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Арцизької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Арцизька державна нотаріальна контора Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та призначено підготовче судове засідання. Клопотання представника позивача адвоката Кочурова А.О. про витребування доказів задоволено та витребувано з Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області, належним чином завірену копію спадкової справи № 189-07, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року, клопотання представника позивача адвоката Кочурова А.О. про витребування доказів задоволено та витребувано від старости Виноградівського старостинського округу Арцизької міської ради, належним чином засвідчену копію погосподарської книги № 4, особовий рахунок № НОМЕР_1 щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 03 червня 2025 року, закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Арцизької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Арцизька державна нотаріальна контора Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, звернулись до суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, згідно якої позов підтримали та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, згідно якої не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням частини третьої статті 211 ЦПК України, судом, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією його паспорту громадянина України, копією виписки з погосподарської книги, виданої Виноградівським старостинським округом та копією витягу з реєстру територіальної громади від 08.10.2024 року.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження, матір`ю позивача вказана « ОСОБА_3 ».

Згідно копії свідоцтва про смерть, спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.04.2007 року, виданого на підставі заяви ОСОБА_1 від 16.04.2007 року, позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину у вигляді права на земельну частку (пай), майнового паю після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки № 847, виданої 13.12.2024 року Виноградівським старостинським округом Арцизької міської ради про те, що згідно погосподарської книги № 4, власником житлового будинку з господарськими будівлями, особовий рахунок № НОМЕР_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .

За інформацією старости Виноградівського старостинського округу Арцизької міської ради від 13.12.2024 року № 195, в реєстрові книги Арцизького БТІ не вносилась інформація про нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту КП «Арцизьке БТІ» від 19.12.2024 року, житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96.2 кв.м, житловою площею 71.7 кв.м, 1970 року будівництва, є існуючою забудовою.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.01.2025 року, відсутні відомості щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області за оформленням спадщини на вказаний будинок, яка відкрилась після смерті матері, однак, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок.

Як вбачається з копії спадкової справи № 189-07, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , крім позивача ОСОБА_2 , інші спадкоємці відсутні.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 1216 Цивільного кодексуУкраїни, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з вимогами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно дост. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення його померлим.

Частиною 1статті 1261 ЦК Українивизначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків, що втратив чинність, на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-Х, кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності житловий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, підставою виникнення у спадкодавця ОСОБА_2 права власності на вищевказаний житловий будинок, був сам факт збудування його з додержанням вимог зазначених правових актів, які не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затверджена наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, яка діяла на час виникнення правовідносин щодо права власності на спірний будинок, та втратила чинність згідно знаказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5), визначала, що підтвердженням належності житлового будинку (частки будинку) відчужувачу, розміру будинку та земельної ділянки, на який він розташований, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету селищної, сільської ради народних депутатів.

Пункти 4, 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачали обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах.

Відповідно до норм ч. 5ст. 1268 ЦК України,незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3ст. 1296 ЦК України,відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК таЗаконом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинностіЗаконом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Відповідно до п. 3.2. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється, що по об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняттяпостанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2016 року № 553, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Відповідно до копії погосподарської книги Виноградівського старостинського округу Арцизької міської ради, спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належав житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту КП «Арцизьке БТІ» від 19.12.2024 року, житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96.2 кв.м, житловою площею 71.7 кв.м.

Статтею 1225 ЦК Українивизначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення; до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. ст. 1216 - 1218 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1270 ЦК України).

Згідно зістаттею 1268 ЦК України,спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Разом з тим, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1ст. 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3ст. 1296 ЦК України).

Відповідно ч. 1ст. 46 Закону України «Про нотаріат»,нотаріуси, які вчиняють нотаріальні дії, мають право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5(у подальшому - Порядок вчинення нотаріальних дій), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно п. 21Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування", що за відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п. 23Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», що разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Приписами ч. 1 ст. 1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як передбаченост. 328 ЦК України,право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За частиною 2статті 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Відсутність реєстрації права власності відповідно доЗакону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Стаття 1298 ЦК Українипередбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Як вже було зазначено судом, постановою державного нотаріуса Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Панашенком І.П. від 07 січня 2025 року, відмовлено у вчиненні нотаріальної діївидачі ОСОБА_1 , свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29ЦК України(постанова ВС від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц).

В судовому порядку право власності на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визнання судом за позовом спадкоємця права власності на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, фактично спадщину прийнявши, однак свідоцтво про спадщину на житловий будинок не видавалось, оскільки відсутній документ, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, тобто його право власності не визнається іншою особою, а іншого способу захисту своїх прав аніж звернення з позовом до суду у позивача немає, тому він вимушений був звернутися до суду з цим позовом.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Отже, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18)). У даній справі позивачем вірно визначено відповідача.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульованіЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно дост. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав (на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів (виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зіст. 3 зазначеного Закону,право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до ст. ст. 25,30,346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21 лютого 2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинностіЗаконом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ятастатті 1268 ЦК України), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цьогоЗакону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначенихстаттею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України, від 17 жовтня 2013 року № 868передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об`єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення. Державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Статтею 31 цього Законупередбачені особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Відповідно до зазначеногоЗакону, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини.

Обставини, які входять до предмету доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.

Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця (постанова Верховного Суду від 10 січня 2022 року у справі № 577/2233/20 (провадження № 61-2722св21)).

Як встановлено судом, відповідно до виписки з погосподарської книги, головою домогосподарства була ОСОБА_2 , позивач має перешкоди в оформленні своїх спадкових прав.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставин справи та надані докази як окремо, так і в сукупності, суд дійшов до висновку що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, тому на підставі зібраних у справі та досліджених доказів, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, з підстав, зазначених в рішенні.

Керуючись ст. ст.1216 - 1218,1223,1225,1233,1235,1236,1261,1265,1268 - 1270 ЦК України,ст. ст. 2,5,10 - 13,89,247,258,259,263 - 265,273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Арцизької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Арцизька державна нотаріальна контора Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96.2 кв.м, житловою площею 71.7 кв.м, який належав ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Черевата В.І.