Рішення № 128174527, 17.06.2025, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/3563/25

Провадження 2-а/465/173/25

РІШЕННЯ

Іменем України

17.06.2025 м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б., з участю секретаря Швед О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міськоїмобільності тавуличної інфраструктуриЛьвівської міськоїради провизнання протиправноюта скасуванняпостановипро адміністративнеправопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00824118, винесену 28.03.2025 спеціалістом І категорії - інспектором з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР, Гревою П.Г., якою визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмір 680 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього за ч.3 ст.122 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення та стягнути з відповідача на його користь судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що постановою спеціаліста І категорії - інспектора з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличноїінфраструктури ДММта ВІЛМР,Греви П.Г.про накладенняадміністративного стягненнясерії РАП№00824118від 28.03.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення підпункту ґ) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху,за здійснення зупинки на перехресті. Вказує на те, що у водієм транспортного засобу «АUDI Q5» д.н.з. НОМЕР_1 здійснено стоянку, а не зупинку, як це зазначено в оскаржуваній постанові. Разом з тим, зазначає, що водієм транспортного засобу «АUDI Q5» д.н.з. НОМЕР_1 здійснено стоянку не на перехресті вул. Єфремова - вул. Ганни Барвінок, а по правій стороні вулиці Ганни Барвінок. Таким чином вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять фактичних даних, які б підтверджували його вину у вчиненому адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.3 ст.122 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку із тим, що його діях відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.Просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено дану справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 28.05.2025 замінено неналежного відповідача Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на належного відповідача Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради у даній справі.

12.06.2025 представник відповідача для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача з використання сервісу «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі, згідно яких адміністративний позов заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю

У судовому засіданні позивач позов підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечила та дала аналогічні пояснення до викладених у письмових додаткових поясненнях у справі. Зазначає, що постанова спеціаліста І категорії - інспектора з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР, Греви П.Г. про накладення адміністративного стягнення серії РАП №00824118 від 28.03.2025 відповідає вимогам чинного законодавства, є законною та обґрунтованою. Тому просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши поясненнясторін,дослідивши поданідокументи іматеріали,всебічно іповно з`ясувавшивсі фактичніобставини справи,на якихґрунтується позов,об`єктивно оцінившидокази,які маютьюридичне значеннядля розглядусправи івирішення спорупо сутіта додаткові пояснення у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою спеціаліста І категорії - інспектора з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР, Гревою П.Г. про накладення адміністративного стягнення серії РАП №00824118 від 28.03.2025, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень.

За змістом даної постанови вбачається, що 17.03.2025 о 12:59 год. водієм транспортного засобу марки «АUDI Q5» д.н.з. НОМЕР_1 здійснено зупинку на перехрестях за адресою: м.Львів, перехрестя вулиць Єфремова - Ганни Барвінок, чим порушив вимоги п. 15.9 (ґ)Правил дорожнього руху.

При цьому у постанові серії РАП №00824118 від 28.03.2025зазначено, що фотозйомка та/або відеозапис здійснювався за допомогою технічного засобу: ПАК Інспектора.

Відповідно до ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає обсяг прав та обов`язків водія, є також Правила дорожнього руху, що затверджені постановою КабінетуМіністрів Українивід 10жовтня 2001року №1306 (далі - ПДР).

Згідно зп. 1.1 ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух»встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно ізп. 1.3 ПДР.

Разом з тим, п.1.9ПДР зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 15.1 ПДР встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що передбачено п.15.2 ПДР.

Згідно з п. 15.9 «ґ» ПДР, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Окрім цього, відповідно до п.15.10 «а» стоянка забороняється в місцях, де заборонена зупинка.

Згідно з вимогамип. 1.10 ПДР,перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Відповідно до пп. (ґ) п. 2 ч. 3ст. 265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у забороненихПравилами дорожнього рухумісцях зупинкиабо стоянки,а самена перехрестяхта ближче10метрів відкраю перехрещуваноїпроїзної частиниза відсутностіна нійпішохідного переходу,за виняткомзупинки длянадання перевагив русіта зупинкипроти боковогопроїзду наТ-подібнихперехрестях,де єсуцільна лініярозмітки аборозділювальна смуга.

Здійснення зупинки в недозволеному місці, а саме на перехресті, суттєво перешкоджає дорожньому руху шляхом звуження проїзної частини дороги, а відтак зменшення її пропускної здатності, створення умов для примусової зміни смуги руху водіями інших транспортних засобів.

Таким чином, вихідною межею перехрестя є місце початку заокруглення проїзної частини дороги.

Частиною третьоюстатті 122 КУпАПвизначено, що порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею14-2КУпАПвизначено відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису)

Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманнямправил дорожнього рухуз функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформацїї), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3цьогоКодексу.

Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цьогоКодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у несплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Постановою КМУ від 14 листопада 2018 р. № 990 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання»(далі - Порядок) визначено вимоги, при яких транспортний засіб підлягає тимчасовому затриманню та доставлення транспортного засобу передбачено:

п. 6 Порядку визначено, що у разі тимчасового затримання транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу повинне бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення інспектором з паркування за допомогою технічних засобів, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, фото/відеофіксацїї обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення. У разі здійснення фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає в несплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність під лобовим склом транспортного засобу документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування.

Зазначені зображення чи відеозапис разом з іншою інформацією про адміністративне правопорушення за наявної технічної можливості негайно, але не пізніше наступного робочого дня з дати встановлення відповідальної особи, зазначеної в частині першій статті14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вносяться до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Як передбачено ч.1ст. 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомоюстатті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування (ч.3статті 219 КУпАП).

Інспектори з паркування мають право притягувати до адміністративної відповідальності на підставіКодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другоюстатті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектори з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Також інспектори здійснюють фотофіксацію (відеозапис) порушеньПДР України в розділі стоянки, зупинки, та притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 10 КУпАПвизначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Положеннями статей 245,251,252,280Кодексу Українипро адміністративніправопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283та284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

До матеріалів справи додано фотознімки із зазначенням на таких дати та часу здійснення фотофіксації, географічних координат перехрестя вул.Єфремова -вул.Ганни Барвінок у м. Львові (додаток 1 до додаткових пояснень у справі).

Зокрема, на з наданих фотофіксації видно, що транспортний засіб марки «АUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходиться на перехресті, оскільки передня його частина розміщена після початку заокруглень країв проїзної частини дороги.

Фотофіксація правопорушення була здійснена відповідно до вимог примітки дост.14-2 КУпАП,з врахуванняммісця розташуваннятранспортного засобупо відношеннюдо нерухомихоб`єктів.

Так, на наявних у матеріалах справи фотознімках зафіксовано транспортний засіб марки «АUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 ,водій якогоздійснив зупинкуна перехрестівул.Єфремова -вул.Ганни Барвінок у м.Львові. На фотознімках, зокрема, відображено дату 17.03.2025 і час вчинення такого порушення 12:59 годин.

Відповідно до положень ст. 14-2 КУпАП,інспектором зпаркування булоздійснено фотофіксаціюобставин порушенняправил зупинкив режиміфотозйомки,шляхом створеннязображень транспортногозасобу вкількості десятифото зрізних протилежнихракурсів вмомент вчиненняправопорушення,на якихзафіксовано:дату ічас (момент)порушення,місце розташуваннятранспортного засобу до нерухомих об`єктів та встановлено географічні координати.

Про проведення фотозйомки на місті правопорушення зазначено в постанові про накладення адміністративного стягнення, а отже, надані відповідачем до матеріалів справи фотознімки суд визнає належними доказами і такі докази відповідають вимогамст.251КУпАП.

На думкусуду,доказом розташуванняналежного позивачутранспортного засобусаме наперехрестіза адресою: м. Львів, вул. Єфремова - вул. Ганни Барвінок, є фотознімки, з яких вбачається, що автомобіль позивача знаходився переднім колесом за заокругленою проїзною частиною дороги, що вбачається з доданих до матеріалів справи фотознімків.

Розгалуження доріг вул. Єфремова та вул. Ганни Барвінок є Т-подібним перехрестям. Водночас з фотознімків підтверджується розгалуження вказаних доріг на одному рівні, що відповідно до п.1.10ПДР є перехрестям.

Також з фотознімків також вбачається, що у місці розташування автомобіля позивача немає жодного дорожнього знаку, який дозволяє зупинку.

На зображеннях, наявних у матеріалах справи, також зафіксовано відсутність на перехресті суцільної лінії розмітки або розділювальної смуги на ділянці дороги, де знаходився автомобіль позивача, що надавало б згідно п. 15.9 (ґ)ПДРправо для зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях.

Доводи позивача про те, що водієм здійснено стоянку, а не зупинку за даною адресою не спростовують факт вчиненого адміністративного правопорушення.

Автомобіль позивачабуло припаркованосаме наперехресті заадресою: м м. Львів, вул. Єфремова - вул. Ганни Барвінок, що могло перешкодити руху транспортних засобів, які би рухалися дорогою від вул. Ганни Барвінок та намагалися б здійснити поворот ліворуч на вул. Єфремова, змінюючи траєкторію руху задля уникнення аварійної ситуації, оскільки автомобіль позивача створював обмежену оглядовість.

Відтак, в діях позивача наявні подія і склад правопорушення, передбаченого ч. 3ст.122 КУпАП, оскільки ним на транспортному засобі марки «АUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , було здійснено зупинку за адресою: м. Львів, перехрестя вул. вул. Єфремова - вул. Ганни Барвінок. Даний транспортний засіб знаходився на перехресті, що не відповідає вимогам п.15.9 (ґ) ПДР.

Інспектором дотримано вимоги ч. 4 ст.283КУпАП та розміщено зображення транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення на веб-сайті, в мережі Інтернет, за посиланням: http://inspector.lviv.ua.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, що зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектором з паркування, визначений статтями 279-1 279-2 КУпАП.

Відповідно до вимог статті 279КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів , а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Як вбачається зі змісту ст.251КУпАП та ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в зазначеній справі є будь - які фактичні дані, на основі яких компетентним органом (посадовою особою) / судом встановлюється наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи, в тому числі винність особи, обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ч. 1 ст.73КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. З матеріалів справи вбачається, що предметом доказування у даній справі є протиправність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення позивачем адміністративного правопорушення та її скасування.

Пояснення позивача про правомірність його дій спростовуються наведеними вище нормами ПДР України, та дослідженими судом доказами у справі, зокрема наданою фотофіксацією події адміністративного правопорушення, якою підтверджується порушення водієм правил дорожньогоруху та спростовуються зазначені в позовній заяві обставини.

Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Разом з тим, фотофіксація адміністративного правопорушення, вчиненого 17.03.2025, була проведена інспектором з паркування програмно-апаратним комплексом (додаток 2 до додаткових пояснень у справі сертифікат перевірки типу), який функціонує на основі програми «Інспектор», яка використовується для автоматизації контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, що спрямовані на вирішення задач стосовно забезпечення функцій автоматизованого контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів із застосуванням режиму фотозйомки (відеозапису) та створення відповідних доказових баз для наступної обробки та використання таких доказових баз для формування матеріалів по адміністративним правопорушенням та винесення відповідних постанов із застосуванням програмного забезпечення ЦОД у відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів» №2262-VIII від 21.12.2017 року.

При здійсненні фіксації порушення вищенаведеним програмно-апаратним комплексом автоматично вказується на фото дата, час її проведення, що виключає будь-яке зовнішнє втручання у його роботу, що і в даному випадку є у наявних фотоматеріалах.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 по справі № 735/1246/15-а висловив правову позицію, що посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення.

Щодо доводів позивача про те, що в матеріалах справи відсутні заміри відстані, слід зазначити наступне.

Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, доводи не заслуговують на увагу з тих підстав, що в даному випадку здійснення замірів не передбачено законом.

Таким чином, доводи позивача є безпідставними, обґрунтовані виключно посиланням на формальні підстави для скасування спірної постанови, проте не підтверджені жодним належним і допустимим доказом.

Оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП,відтак,суд оцінюючизібрані усправі всукупності докази,дійшов висновку,що відповідачпри винесенніоскаржуваної постановидіяв вмежах повноваженьта успосіб,передбачений Законом,що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, надає суду підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Як вбачається з постанови, інспектором при притягненні до адміністративної відповідальності позивача за ч.3 ст.122 КУпАП, виконано та дотримано вимоги ст. 33 КУпАП, яка передбачає накладення стягнення за адміністративне правопорушення, про що свідчить розмір штрафу та складає 680 гривень, який є у межах санкції ч.3 ст. 122 КУпАП.

Відтак, судом встановлено, що інспектором у повному обсязі досліджені обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбаченост. 252 КУпАП, при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

При цьому, саме такий склад правопорушення зазначено у спірній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та саме за це до нього застосовано штрафні санкції, передбачені ч. 3 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 цього Кодексупередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Постановою Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17 зроблено висновок про те, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначенийстаттею 71 КАС Українирозподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначенийстаттею 77 КАСобов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд вважає, що в справі постанова про накладання адміністративного стягнення на позивача, об`єктивність якої підтверджується наявними матеріалами даної справи, а відтак і правомірності поведінки відповідача у взаємостосунках з позивачем.

У статті 17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду вищевказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.

На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає, що відповідач, при прийнятті спірної постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в зв`язку з необґрунтованістю.

Ухвалюючи дане судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом вимог ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача судові витрати понесені останнім не відшкодовуються.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем не підлягають відшкодованою.

Керуючись ст.ст. 6, 8,9,20,44,47,77,90,139, 143, 192,210-211,229, 241-246,250,268КАС України,суд -

у х в а л и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту міськоїмобільності тавуличної інфраструктуриЛьвівської міськоїради провизнання протиправноюта скасуванняпостановипро адміністративнеправопорушення- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 44448833, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, буд. 1.

Повне судове рішення складено 17.06.2025.

Суддя Кушнір Б.Б.