Рішення № 128174512, 12.06.2025, Турківський районний суд Львівської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2025 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя ФеренцР.І.,

секретар судового засідання БаранишинД.В.,

Справа № 458/420/25

Провадження №2/458/188/2025

за участі сторін цивільного провадження:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», повноважний представник не прибув,

відповідач ОСОБА_1 не прибув,

розглянувши в м.Турка Самбірського району Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

28.04.2025рокузасобами підсистеми«Електронний суд»від уповноваженогопредставника позивачазгідно довіреності ЮхименкаЮ.Ю.в Турківськийрайонний судЛьвівської областінадійшла позовназаява Товаристваз обмеженоювідповідальністю «СучаснийФакторинг» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості,в якійпозивач проситьстягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «СучаснийФакторинг» заборгованістьза кредитнимдоговором №10200915478від 07.12.2020рокуу розмірі32243грн43коп,судовий збіру розмірі2422,40грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області ФеренцР.І. передана дана справа.

Предметом позову є стягнення заборгованості.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,27 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування такої особи. Ч.ч.7, 8 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи можуть пред`являтися за їх місцем знаходження, і позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.1 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020року №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022року №2102-IX, який неодноразово продовжувався і діє на цей час.

У зв`язку з вище вказаним, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23, 27 ЦПК Українипередбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування такої особи. Ч.ч.7, 8ст.28 ЦПК Українипередбачено, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи можуть пред`являтися за їх місцем знаходження, і позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивач своївимоги мотивуєтим,що 07.12.2020року між ОСОБА_1 (надаліза текстом відповідач)та ТОВ«Сучасний Факторинг»(кодЄДРПОУ 35310044)(надаліза текстом позивач)було укладенокредитний договір№10200915478(далі Договір)згідно зумовами якогосума кредитуза данимдоговором складає26303(двадцятьшість тисячтриста три)гривні 45копійки. Відповіднодо п.1.1Основного договоруКредитодавець зобов`язуєтьсянадати кредитпокупцю наумовах визначенихрозділом 2.основного договору,а покупецьзобов`язується повернутикредит тавнести платуза користуваннякредитом врозмірі,порядку тана умовах,визначених договором.Позивач намагавсяв досудовомупорядку домовитисьз відповідачемпро погашенняборгу,телефонував довідповідача зателефонами,наданими останнімособисто танадсилав листищодо добровільноїсплати боргу,для оперативноговрегулювання договірнихвідносин.Однак вимогибули проігноровані.Враховуючи систематичнеухилення відповідачавід виконаннядоговірних зобов`язань,відсутності бажанняостаннього добровільновиконати взятіна себезобов`язання,позивач змушенийзвернутися досуду зметою захиступорушених правта охоронюванихзаконом інтересів.Відповідач порушивдоговірні зобов`язання,не оплативсуму борув обумовленісторонами строки,допустивши простроченнявиконання.В договорісторонами зафіксовано,що відповідачза повнеабо частковепрострочення черговогоплатежу поповерненню кредитузобов`язаний сплатитикредитодавцю,тобто позивачу,штраф урозмірі 1052(однатисяча п`ятдесятдві)гривень 14копійок закожний випадокпрострочення (п.7.2.кредитного договору№10200915478від 07.12.2020року).Заборгованість відповідачаперед товариствомз обмеженоюдіяльністю «СучаснийФакторинг» заКредитним договором№10200915478від 07.12.2020р.станом на08.04.2025р.включно 32243(тридцятьдві тисячідвісті сороктри)гривень 43копійок,а саме:загальна заборгованістьза тіломкредиту становить:8803,67(грн.коп.).,заборгованістьза сумоюкомісії/відсотківстановить:23439,76(грн.коп.).заборгованість засумою комісіїза обслуговуваннястановить:0,00(грн.коп.).Отримано оплатв сумі:17500,00(грн.коп.).Станом надату 08.04.2025року товариствоз обмеженоювідповідальністю «СучаснийФакторинг» повідомляє,що заборгованістьза кредитнимдоговором №10200915478від 07.12.2020р.не погашена.Просить стягнутиз ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Сучасний Факторинг»заборгованість закредитним договором№10200915478від 07.12.2020рокуу розмірі32243грн43коп,судовий збіру розмірі2422,40грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач не забезпечив самопредставництво, або при допомозі участі у справі свого представника, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи підтвердженнями, клопотань на адресу суду не надсилав, причини не прибуття в суд не повідомив.

Заяви (клопотання) учасників справи.

28.04.2025року засобами підсистеми «Електронний суд» від уповноваженого представника позивача згідно довіреності ЮхименкаЮ.Ю. в Турківський районний суд Львівської області надійшла позовна заява. Разом з позовом позивачем заявлено вимогу про розгляд справи за наявними без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи доказами, проти заочного рішення позивач не заперечує.

Від представника позивача інших клопотань і заяв на адресу суду не надходило.

Відповідач відзиву та документів до суду не надсилав, письмових пояснень з приводу позовних вимог не надавав, заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надсилав.

Процесуальні дії у справі.

Згідно вимог ст.187 ЦПК України скеровано запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідно до ч.8 ст.187 ЦПК України судом засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» отримано відповідь №1326147 від 28.04.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якої місце реєстрації відповідача АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 29.04.2025року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу визначено строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, надіслання копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу і суду, право подати зустрічний позов в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення. Сторонам роз`яснено що суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Судові засідання про справі призначалися на 04.06.2025року, 11.06.2025року, 12.06.2025року.

Сторони по справі про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в передбачений законом порядок, що підтверджується судовою повісткою скерованою на їхнє ім`я.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч.1ст.223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно вимог ст.131 ЦПК Українипередбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеномуст.19 ЦПК України за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п.4 ч.8ст.128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Вимогамист.128 ЦПК Українипередбачено, що відповідач викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд враховує те, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" доставлятимуться відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, а згідно п.82 згаданих Правил Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

Враховуючи норми процесуального закону, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою позивача суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та в порядку, передбаченомуст.280 ЦПК України.

12.06.2025року по справі постановлено ухвалу, якою призначено провести заочний розгляд справи.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів. Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.). Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з ч.4ст.223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Водночас, відповідно до вимог ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положеньЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 07.12.2020 року між ОСОБА_1 (надалі за текстом відповідач) та ТОВ «Сучасний Факторинг» (код ЄДРПОУ 35310044) (надалі за текстом позивач) було укладено кредитний договір №10200915478 (далі Договір) згідно з умовами якого сума кредиту за даним договором складає 26 303 (двадцять шість тисяч триста три) гривні 45 копійки.

Відповідно до п.1.1 Основного договору Кредитодавець зобов`язується надати кредит покупцю на умовах визначених розділом 2. основного договору, а покупець зобов`язується повернути кредит та внести плату за користування кредитом в розмірі, порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно розділу 3. основного договору сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються позичальникові на умовах строковості, а саме терміном на 24 календарних місяців (вісімнадцять) та платності 4,5% щомісячної комісії за управління кредитом та 0,01% (нуль цілих одна сота відсотки) за користування кредитом. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 55,92% річних від загальної суми кредиту.

Перший внесок за товар склав 0 (нуль) гривень та був сплачений покупцем продавцю в момент придбання товару (п.3.3). П.3.5 передбачає, що перелік товарів та послуг які придбаваються за рахунок кредитних коштів визначено покупцем в заяві на отримання споживчого кредиту. Факт отримання товару(ів) та послуг(и) підтверджується особистим підписом покупця у видатковій накладній та/або відповідному правочині на отримання послуг(и).

Відповідно до п.3.9 та п.3.10 кредитного договору розмір щомісячного платежу по погашенню тіла кредиту та плати за користування кредитом становить 1 096 (одна тисяча дев`яносто шість) гривень 03 копійок з моменту укладення кредитного договору до 09.03.2021 року включно, з 10.03.2021 року розмір щомісячного платежу становить 2 279 (дві тисячі двісті сімдесят дев`ять) гривень 69 копійок а щомісячний платіж повинен сплачуватись до 7 числа кожного місяця.

Кредит надається на придбання товарів/послуг, що визначаються клієнтом в заяві на отримання кредиту (п.3.12).

Позивач намагався в досудовому порядку домовитись з відповідачем про погашення боргу, телефонував до відповідача за телефонами, наданими останнім особисто та надсилав листи щодо добровільної сплати боргу, для оперативного врегулювання договірних відносин. Однак вимоги були проігноровані.

Враховуючи систематичне ухилення відповідача від виконання договірних зобов`язань, відсутності бажання останнього добровільно виконати взяті на себе зобов`язання, позивач змушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідач порушив договірні зобов`язання, не оплатив суму бору в обумовлені сторонами строки, допустивши прострочення виконання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ЦК України, істотним визнається порушення договору однією стороною, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи небажання в добровільному порядку виконати взяті на себе зобов`язання, а також тривалість ухилення від виконання зобов`язань, явно виражені винні дії відповідача, які грубо порушують права позивача.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 549 встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В договорі сторонами зафіксовано, що відповідач за повне або часткове прострочення чергового платежу по поверненню кредиту зобов`язаний сплатити кредитодавцю, тобто позивачу, штраф у розмірі 1 052 (одна тисяча п`ятдесят дві) гривень 14 копійок за кожний випадок прострочення (п.7.2. кредитного договору №10200915478 від 07.12.2020 року).

Заборгованість відповідача перед товариством з обмеженою діяльністю «Сучасний Факторинг» за Кредитним договором №10200915478 від 07.12.2020 р. станом на 08.04.2025 р. включно 32 243 (тридцять дві тисячі двісті сорок три) гривень 43 копійок, а саме: загальна заборгованість за тілом кредиту становить: 8803,67 (грн. коп.).,заборгованість за сумою комісії/відсотків становить: 23 439,76 (грн. коп.). заборгованість за сумою комісії за обслуговування становить: 0,00 (грн. коп.). Отримано оплат в сумі: 17500,00 (грн. коп.).

Станом на дату 08.04.2025 року заборгованість за кредитним договором №10200915478 від 07.12.2020р. не погашена.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Суд встановив, що між сторонами у справі виникли правовідносини у сфері споживчого кредитування, які регулюються нормами Розділу І «Загальні положення про зобов`язання» та Главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань Книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.9ст.28 ЦПК Українипозови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

При укладанні договору сторони керувались ч.1ст.634 ЦПК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зіст.629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за укладеним договором.

Статтею 525 ЦК Українипередбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.2ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК Українита ч.2 ст.1050 ЦК Українинаслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частині суми кредиту є право позивача, як банку, достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.1ст.1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ст.ст.625, 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1,2ст.207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Вст.599 ЦК Українизазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведенні належним чином.

Враховуючи те, що судом встановлено факт укладення кредитного договору, встановлено факт отримання та користування відповідачем коштами за кредитним договором та факт їх неповернення у відповідності до умов договору та у строки визначені сторонами, тому суд дійшов висновку про підставність позову щодо стягнення суми заборгованості за кредитом, відсотками.

Таким чином, оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором №10200915478 від 07.12.2020 року щодо своєчасності повернення кредиту та плати за користування кредитом належним чином не виконував, то є підстави для задоволення позову та стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» з ОСОБА_1 заборгованість станом на 08.04.2025 року за кредитним договором №10200915478 від 07.12.2020року у розмірі 32243,43 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 8803,67 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 23439,76 грн, оскільки позивачем доведені обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Стосовно вимоги про стягнення судових витрат пов`язаних з розглядом справи в частині сплачених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В описовій частині позовної заяви обґрунтування витрат не зазначено. В додатках до позовної заяви додано договір про надання професійної правничої допомоги, опис робіт, наданий адвокатом, квитанцію до прибуткового касового ордеру. Позивач до позовної заяви долучає клопотання про розподіл судових витрат, а саме: витрати на професійну правничу правову допомогу в сумі 6500 грн, з яких 6500 грн за надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, узгодження правової позиції, складання позовної заяви, які підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 28.08.2024, додатковою угодою до цього договору від 10.12.2024року, платіжною інструкцією від 18.04.2025року №418047, актом №330 від 17.04.2025року.

Положеннями ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст.131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа, як передбачає ч.1 ст.4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої ст.58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч.4 ст.62 ЦПК України.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, містяться у ч.1 ст.264 ЦПК України, що міститься у главі 9 розділу III ЦПК України.

Відповідно до ст..13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992року).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст.59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000року № 13-рп/2000, від 30.09.2009року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат включається: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Таким чином, компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Частинами 1-4 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West AllianceLimited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).

Таким чином, з аналізу змісту укладеного договору з врахуванням діючого законодавства, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію - написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні, у зв`язку з чим вчинені дії адвоката згідно умов договору є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

Так, згідно з п.4 ч.1 ст.1 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п.9 ч.1 ст.1 закону №5076-VI установлено, що представництво є видом адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI інші види правової допомоги є видами адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення

Відповідно до ст.19 закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Окрім цього, адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При розгляді даної вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу правову допомогу в даній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, судом враховано позиції Верховного Суду, що саме право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Суд, при вирішенні даної вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу правову допомогу в даній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, і визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації адвоката іншою стороною, виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», і у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При вирішенні даної вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу правову допомогу в даній справі про розлучення, судом враховано те, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Окрім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи подану заяву за встановлених обставин, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується звернення до суду, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи характер, обсяг і новизну виконаної представником позивача роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви витрат на професійну правничу правову допомогу в розмірі 6500 грн.

Стосовно судових витрат пов`язаних з розглядом справи в частині стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні Конституційного суду України№12-рп/2013зазначено, що звернення до суду пов`язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованогост.55 Конституції України.

Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981року №R(81)7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп.12 п.D).

Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п`ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1)зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2)повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3)відмова суду у відкритті провадження у справі; 4)залишення заяви або скарги без розгляду; 5)закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.

Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов`язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.

В поданому позові позивачка просила стягнути з відповідача судові витрати.

Вимогами ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з ч. 1ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимогами ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Окрім цього, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно долученої до заяви квитанції №2626-0212-2505-7874 від 08.03.2024року вбачається, що позивачем у АТ«ТАСКОМБАНК» (Govpay24) було оплачено судовий збір у сумі 1211,20грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

Згідно долученої до позовної заяви платіжної інструкції в національній валюті №418047 від 18.04.2025року вбачається, що позивачем у АТ«Правекс Банк» було оплаченосудовий збіру сумі2422,40грн,що підтверджуєтьсявипискою прозарахування судовогозбору доспеціального фондудержавного бюджетуУкраїни,сформованою автоматизованоюсистемою документообігусуду. ВеликаПалата ВерховногоСуду упостанові від16листопада 2022року усправі №916/228/22(провадження№ 12-26гс22)зазначила,що ВерховнийСуд застосовуєкоефіцієнт 0,8для пониженнявідповідного розміруставки судовогозбору вразі поданнядо судупроцесуальних документів,передбачених частиноюдругою статті4Закону України«Про судовийзбір»,в електроннійформі.Особи,які після04жовтня 2021року подаютьдо судудокументи велектронній форміз використаннямсистеми «Електроннийсуд»,мають правомірніочікування,що розмірсудового збору,який підлягаєсплаті ними,у такомуразі будерозрахований іззастосуванням понижуючогокоефіцієнта,що прямопередбачено вЗаконі України«Про судовийзбір».Аналогічний висновоктакож зробивВерховний Суду складісудді Касаційногоцивільного суду від 27 лютого 2023 року у справі №199/782/21 (провадження № 61-1323ск23).

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні. Також відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову, оскільки такі не обиралися.

Керуючись ст.ст.12,13,141,258-259,280-283 ЦПК України, ст.ст.526,527,530,611,625-631,1046,1049,1054 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» з ОСОБА_1 заборгованість станом на 08.04.2025 року за кредитним договором №10200915478 від 07.12.2020року у розмірі 32243,43 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 8803,67 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 23439,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» судові витрати по сплаті витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 6500,00грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг»;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 01024, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.39літ.А, код ЄДРПОУ 35310044.

Відповідач: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 17.06.2025 року.

Суддя Р.І. Ференц