Рішення № 128172888, 17.06.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15569/24

Провадження № 2/643/1347/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2025 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Харкові впорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленням(викликом)сторін цивільнусправу запозовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (відповідачі) на свою користь заборгованість в розмірі 113016,37 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , не сплачували своєчасно отримані за вказаною адресою послуги з теплопостачання, постачання гарячої води. У зв`язку з наведеними у відповідачів станом на 01.11.2024 утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.12.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відзив на позов, а також заяву про розгляд справи за їх відсутності, суду не надали.

Оскільки позивач не заперечував проти такого вирішення справи, ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 02.06.2025 постановлено провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ураховуючи складність справи, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.

Відповідачізареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова, та є споживачами послуг з теплопостачання, які надає позивач за вказаною адресою.

Згідно з наданими позивачем відомостями про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання, заборгованість відповідачів за вказані вище послуги станом на 01.11.2024 складає 109159,86 грн., з яких: 68844,19 грн. за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.08.2010 по 31.10.2024; 793,80 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.10.2024; 38332,75 грн. за послугу з постачання гарячої води за період з 01.08.2010 по 31.10.2024; 494,16 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.10.2024; 524,44 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.10.2024; 170,52 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.10.2024.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір інфляційних втрат позивача від прострочення виконання зобов`язання складає 2795,74 грн., розмір 3 % річних від простроченої суми складає 1060,77 грн.

Згідно з ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартплати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги в квартирі, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житловокомунальні послуги» в редакції до 01.05.2019 (далі Закон в редакції до 01.05.2019), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 13 Закону в редакції до 01.05.2019, одним з видів житлово-комунальних послуг є комунальні послуги, до яких відносяться централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Статтею 20 Закону в редакції до 01.05.2019 передбачено, що споживачі зобов`язані оплачувати житловокомунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 5 Закону України «Про житлово комунальні послуги» в редакції з 01.05.2019 (далі Закон в редакції з 01.05.2019) передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону в редакції з 01.05.2019, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 9 Закону в редакції з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Обов`язок споживачів оплачувати вказані вище послуги передбачений також «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (п. 12, 20, 21, 30).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 79 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

У постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 зазначено, що стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

У даній цивільній справі відповідачами розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростовано, контр-розрахунок ними не надано (зазначені обставини ураховуються судом, виходячи із висновків щодо застосування норм права, викладених у вказаній вище постанові Верховного Суду, а також постанові Харківського апеляційного суду від 12.10.2023 у справі № 639/5866/21).

Таким чином, відповідачами не спростовані доводи позовної заяви, надані позивачем докази, а також розмір заборгованості, завлений стороною позивача. За таких обставин, розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, в загальному розмірі 113016,37 грн.

Ураховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

У відповідності дост. 141 ЦПК Українисуд стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,адреса реєстраціїмісця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства«Харківські тепловімережі» (р/р № НОМЕР_1 в ФХОУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, ОКПО 31557119) заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 113016,37 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,адреса реєстраціїмісця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства«Харківські тепловімережі» (р/р № НОМЕР_1 в ФХОУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, ОКПО 31557119) понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 3028,00 грн. в рівних частках, по 1514,00 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.А. Крівцов