Ухвала суду № 128170128, 21.05.2025, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/5646/25

Провадження № 1-кс/175/735/25

У ХВ АЛ А

іменем України

21 травня 2025 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Слідчий суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах володільця майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається

06.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області в межах кримінального провадження №12025042240000291 від 02.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, накладеноарешт намайно, яке було вилучено 02.05.2025 року у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведеного огляду іншого володіння особи за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н., м. Підгородне, вул. Шосейна, неподалік буд. 94, а саме:

- автомобіль «Volkswagen Crafter» білого кольору, ДНЗ № НОМЕР_1 , Vin НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 та перебував у користуванні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-ключ від замка запалювання автомобіля «Volkswagen Crafter» білого кольору, ДНЗ № НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_4 та перебував у користуванні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник володільця майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 в обґрунтування клопотання про скасування арешту майна покликається на те, що майно, на яке накладено арешт в межах вищевказаного кримінального провадження, не має доказового значення у цьому кримінальному провадженні, а його довіреткль жодного процесуального статусу не має.

Встановлені слідчим суддею обставини, і положення закону, якими він керувався

Дослідивши матеріали клопотання, яким заявник обґрунтовує свої вимоги, заслухавши учасників розгляду, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, для збереження речових доказів.

Продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали

Розглядом клопотання встановлено, що захід забезпечення кримінального провадження у цьому кримінальному провадженні вжито слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте, на цій стадії кримінального провадження, наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування не підтверджена. Стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, були вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, а тому слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає можливим вирішення питання про скасування арешту майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах володільця майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна задовольнити.

Арешт майна, накладений 06.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області в межах кримінального провадження №12025042240000291 від 02.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, накладеноарешт намайно, яке було вилучено 02.05.2025 року у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведеного огляду іншого володіння особи за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н., м. Підгородне, вул. Шосейна, неподалік буд. 94, а саме:

- автомобіль «Volkswagen Crafter» білого кольору, ДНЗ № НОМЕР_1 , Vin НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 та перебував у користуванні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ключ від замка запалювання автомобіля «Volkswagen Crafter» білого кольору, ДНЗ № НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_4 та перебував у користуванні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1