Рішення № 128169874, 11.06.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ,

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , вебсайт: ІНФОРМАЦІЯ_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2025 р. Справа № 918/257/25

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_3 "

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 "

третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_5

третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_6

третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_7

третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_8

третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_9

про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5 (ордер серія ВІ № 1260222 від 22.11.2024 року);

від відповідачів: не з`явилися;

від третьої особи ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ): не з`явився;

від третьої особи ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ): ОСОБА_6 (самопредставництво);

від третьої особи ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ): не з`явився;

від третьої особи ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ): не з`явився;

від третьої особи ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ): не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (далі - Позивач) звернулося до ІНФОРМАЦІЯ_10 з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - Відповідач 1), до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - Відповідач 2) та до Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (далі - Відповідач 3) в якій просить визнати недійсними: Договір № ГП-0508/1 від 05.08.2022 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 "; Договір № ГП-0508/1 від 05.08.2022 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ".

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі порушують законний інтерес позивача під час участі в процедурах державних закупівель по певній групі товарів, на якій спеціалізується позивач. Використовуючи підроблені документи, відповідачі порушують принципи чесної конкуренції, передбачені Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про захист економічної конкуренції", оскільки викривляють конкурентне середовище, постачають неякісні товари та завдають значної шкоди як державним інтересам, так і інтересам добросовісних учасників цього ринку. Дії відповідачів призводять до викривлення умов чесної конкуренції, що безпосередньо впливає на можливості позивача брати участь у тендерах на рівних умовах та отримувати справедливі та законні комерційні вигоди.

Позивач вказує, що відповідач 2 та відповідач 3 є пов`язаними особами, оскільки відповідач 2 ( ОСОБА_4 ) до недавнього часу був власником та керівником відповідача 3. Відповідач 1 та відповідач 2 є пов`язаними особами, оскільки відповідач 1 неодноразово в процедурах інших закупівель підтверджував, що відповідач 2 є його працівником.

Позивач зазначає, що підстави для визнання цих двох договорів недійсними через їх фіктивність, є ідентичними. Цей Договір неодноразово використовується відповідачами задля підтвердження компетенції в процедурах державних закупівель.

Позивач просить суд визнати оспорювані договори № ГП-0508/1 від 05.08.2022 р., укладені між відповідачем 1 (ФОП ОСОБА_3 ), відповідачем 2 (ФОП ОСОБА_4 ) та відповідачем 3 (ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ") недійсними з підстав їх фіктивності. Крім того, постановити окремі ухвали суду в порядку ст. 246 ГПКУ в адресу третіх осіб 3, 5 про виявлені факти порушень кримінального закону під час розгляду цієї справи та за наслідками визнання оспорюваних Договорів недійсними, зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 в порядку ч. 1 ст. 36 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", розпочати розгляд справи про захист економічної конкуренції та вжити передбачених законом заходів впливу.

25.04.2025 року до господарського суду від ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву в яких зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 у своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України "Про державну службу" іншими законами України та нормативно-правовими актами, Положенням про ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому, вказано, що податкові перевірки платника податків ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), зокрема камеральні та фактичні, можуть бути проведені контролюючим органом виключно в порядку та з підстав передбачених нормами Податкового кодексу України. ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " 12.07.2018 р. анульовано за рiшенням контролюючого органу реєстрацію платника ПДВ у зв`язку з вiдсутнiстю поставок та ненаданням декларацiй платником податків. Оскільки, у ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " на даний час відсутнє свідоцтво платника ПДВ, то і підстав віднесення суб`єкта господарювання до ризикових суб`єктів господарювання на підставі Постанови №1165 в ІНФОРМАЦІЯ_8 не має.

30.04.2025 року до господарського суду від ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву в яких зазначено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Відповідач 1) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (Відповідач 2) перебувають на податковому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 як платники податків та єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування. Згідно з даним інформаційно-комункіаційної системи ІНФОРМАЦІЯ_11 протягом 2022 року (звітний податковий період, в який укладались спірні угоди), вказані суб`єкти господарювання знаходились на спрощеній системі оподаткування як платники єдиного податку третьої групи, платниками податку на додану вартість у вказаному періоді вони не були. Повнота нарахування податків та зборів може бути предметом документальної перевірки, визначення якої надається п. 75.1.2 ст. 75.1 ст. 75 ПКУ. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Таким чином, проведення ІНФОРМАЦІЯ_6 податкової перевірки щодо правильності нарахування та сплати податків відповідачами 1 та 2 буде правомірним виключно за наявності підстав передбачених нормами Податкового кодексу України.

05.05.2025 року до господарського суду від ІНФОРМАЦІЯ_12 надійшли пояснення в яких зазначено, що у позовній заяві ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " не наведена інформація, яка могла б свідчити про антикорупційні узгоджені дії. За результатами аналізу інформації, що знаходиться у відкритому доступі щодо процедур закупівель, наведених у позовній заяві, не виявлено торгів, у яких би ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " разом брали участь (в т.ч. попарно).

Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_13 вказано, що якщо позивач вбачає у діях відповідачів порушення законодавства про захист економічної конкуренції, він має право звернутися до органів комітету з відповідною умотивованою заявою про порушення його прав, зокрема, у зв`язку з ймовірною наявністю в їхніх діях складу правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 закону.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначає, що ураховуючи повноваження комітету, визначені ЗУ "Про Антимонопольний комітет України", оскільки рішення суду у даній справі не впливає на права, інтереси чи обов`язки комітету, просить суд здійснювати розгляд справи № 918/257/25 без участі комітету.

Відповідачі відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 27.03.2025 року, не надали, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_10 від 27.03.2025 року серед іншого постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на "16" квітня 2025 р.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_10 від 16.04.2025 року постановлено відкласти підготовче засідання на "14" травня 2025 р.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_10 від 23.04.2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_3 " про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "14" травня 2025 р. об 12:00 год. провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.05.2025 року заяву ІНФОРМАЦІЯ_6 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "14" травня 2025 р. об 12:00 год. провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.05.2025 року постановлено закрити підготовче провадження у справі № 918/257/25 та призначити справу до судового розгляду по суті на "11" червня 2025 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.06.2025 року заяву Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "11" червня 2025 р. об 11:30 год. провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 року заяву ІНФОРМАЦІЯ_6 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "11" червня 2025 р. об 11:30 год. провести в режимі відеоконференції.

14.05.2025 року до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів відповідно до якого просить суд витребувати докази оплати по спірних договорах.

Протокольною ухвалою від 11.06.2025 року клопотання позивача про витребування доказів залишено без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 11.06.2025 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_6 в судовому засіданні 11.06.2025 року висловлено позицію, яка викладена у поясненнях.

Представник відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в судове засідання 11.06.2025 року не з`явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. До господарського суду повернулися ухвали суду від 27.03.2025 р., від 16.04.2025 р., від 14.05.2025 року з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою", які направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві - АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 16.04.2025 року, місцезнаходження Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) - АДРЕСА_1 .

Інша адреса відповідача, ніж та, яка зазначена позивачем у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі, суду не відома.

Представник відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в судове засідання 11.06.2025 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать Довідки ІНФОРМАЦІЯ_10 про доставку електронного листа, відповідно до якої документи в електронному вигляді (Ухвали від 27.03.2025 р., від 16.04.2025 р., від 14.05.2025 р. та від 29.05.2025 р.) надіслано одержувачу Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 в його електронний кабінет, документи доставлено до електронного кабінету 27.03.2025 року об 19:11 год., 17.04.2025 року об 12:20 год., 14.05.2025 року об 19:49 год. та 29.05.2025 року об 18:10 год.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " в судове засідання 11.06.2025 року не з`явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. До господарського суду повернулися ухвали суду від 27.03.2025 р., від 16.04.2025 р., від 14.05.2025 року та від 29.05.2025 року з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою", які направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві - АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 16.04.2025 року, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) - АДРЕСА_3 .

Інша адреса відповідача, ніж та, яка зазначена позивачем у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі, суду не відома.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_12 в судове засідання 11.06.2025 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать Довідки ІНФОРМАЦІЯ_10 про доставку електронного листа, відповідно до якої документи в електронному вигляді (Ухвали від 27.03.2025 р., від 16.04.2025 р., від 14.05.2025 р. та від 29.05.2025 р.) надіслано одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_12 в його електронний кабінет, документи доставлено до електронного кабінету 27.03.2025 року об 19:11 год., 17.04.2025 року об 12:20 год., 14.05.2025 року об 19:49 год. та 29.05.2025 року об 18:10 год.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_7 в судове засідання 11.06.2025 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать Довідки ІНФОРМАЦІЯ_10 про доставку електронного листа, відповідно до якої документи в електронному вигляді (Ухвали від 27.03.2025 р., від 16.04.2025 р., від 14.05.2025 р. та від 29.05.2025 р.) надіслано одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_7 в його електронний кабінет, документи доставлено до електронного кабінету 27.03.2025 року об 19:11 год., 17.04.2025 року об 12:20 год., 14.05.2025 року об 19:49 год. та 29.05.2025 року об 18:10 год.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_8 в судове засідання 11.06.2025 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать Довідки ІНФОРМАЦІЯ_10 про доставку електронного листа, відповідно до якої документи в електронному вигляді (Ухвали від 27.03.2025 р., від 16.04.2025 р., від 14.05.2025 р. та від 29.05.2025 р.) надіслано одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_8 в його електронний кабінет, документи доставлено до електронного кабінету 27.03.2025 року об 19:11 год., 17.04.2025 року об 12:20 год., 14.05.2025 року об 19:49 год. та 29.05.2025 року об 18:10 год.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_9 в судове засідання 11.06.2025 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать Довідки ІНФОРМАЦІЯ_10 про доставку електронного листа, відповідно до якої документи в електронному вигляді (Ухвали від 27.03.2025 р., від 16.04.2025 р., від 14.05.2025 р. та від 29.05.2025 р.) надіслано одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_9 в його електронний кабінет, документи доставлено до електронного кабінету 27.03.2025 року об 19:11 год., 17.04.2025 року об 12:20 год., 14.05.2025 року об 19:49 год. та 29.05.2025 року об 18:10 год.

ІНФОРМАЦІЯ_14 звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 р. у справі № 916/1178/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Також, суд враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.12.2022 р. у справі № 910/1730/22, згідно якого у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Ухвали суду від 27.03.2025 р., від 16.04.2025 р., від 14.05.2025 року та від 29.05.2025 року надіслано на поштові адреси відповідачів, а тому суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідачів про розгляд справи господарським судом.

На підставі зазначеного, відповідно до ст. 242 ГПК України, ухвали суду від 27.03.2025 р., від 16.04.2025 р., від 14.05.2025 року та від 29.05.2025 року, вважаються врученими, а відповідачі такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам ІНФОРМАЦІЯ_12 на проведення перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи, що неявка учасників справи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

За твердженням позивача, 05.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець) укладено Договір № ГП-0508/1.

05.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) укладено Договір № ГП-0508/1.

Обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги, позивач посилається на фіктивність вказаних договорів, оскільки вони є ідентичними, відповідачі є пов`язаними особами та використовують фіктивні або підроблені документи в процедурах державних закупівель. Відтак, позивач вважає, що дії відповідачів призводять до викривлення умов чесної конкуренції, що безпосередньо впливає на можливості позивача брати участь у тендерах на рівних умовах та отримувати справедливі та законні комерційні вигоди.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Частиною 1 статті 202 Цивільного коедксу України (далі - ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підстави недійсності правочинів визначаються положенням статті 215 ЦК України.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ( ч. 1 - ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові ІНФОРМАЦІЯ_15 від 28.09.2021 р. у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 р. у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 р. у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 р. у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 р. у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 р. у справі № 904/7841/21).

Судом встановлено, що ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " звернулося до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 , до ФОП ОСОБА_4 та до ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " про визнання недійсними договорів на підставі ст. 234 ЦК України. При цьому, ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " не є стороною зазначених договорів.

Статтею 214 ЦК україни визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі ІНФОРМАЦІЯ_16 від 19.02.2021 р. у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 р. у справі № 910/8357/18, у постановах ІНФОРМАЦІЯ_17 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 р. у справі № 6-806цс16.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

Водночас, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 р. у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльності, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статті 3, 627 ЦК України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 р. у справі № 904/2979/20.

Крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ІНФОРМАЦІЯ_15 від 19.02.2020 р. у справі № 387/515/18.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України "Про аграрні ноти". Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 77-79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями частин першої та третьої цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом не встановлено конкретних фактів порушення майнових прав та інтересів позивача внаслідок укладення оспорюваних Договорів № ГП-0508/1 від 05.08.2022 року, так само не доведено останнім яким чином в результаті визнання цих правочинів недійсними буде захищено та відновлено його майнові права.

Відсутність порушеного права та законного інтересу позивача є самостійною підставою для відмови у позові, а відтак, суд у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_3 " про визнання недійсними Договору № ГП-0508/1 від 05.08.2022 року, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " та Договору № ГП-0508/1 від 05.08.2022 року, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " - відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) у розмірі 4 844,80 грн покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до ІНФОРМАЦІЯ_18 в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17 червня 2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суддя ОСОБА_1