Рішення № 128165726, 11.06.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13431/25-ц

пр. № 2-5609/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 34 500, 00 грн, які відповідач заборгував як оплату за навчальний рік 2024-2025, згідно з укладеним сторонами договором № 01.5-84/д від 10 вересня 2024 року про надання освітніх послуг.

Відповідач подав до суду пояснення у справі, з яких вбачається, що з осені 2024 року по березень 2025 року мав тимчасові фінансові труднощі, пов`язані з необхідним лікуванням після бойового поранення та реабілітацією його батька, котрий є військовим, як і його брат. Крім цього, його матір допомагає бабусі, яка потребує сторонньої допомоги і догляду. Власне відповідач перебував в активному пошуці роботи, продовжуючи стаціонарне навчання. 28 лютого 2025 року він частково оплатив навчання у першому семестрі у розмірі 17 250, 00 грн і у березні 2025 року влаштувався на роботу в АТ «Сенс банк». А 02 квітня 2025 року було сплачено за другий семестр у розмірі 17 250, 00 грн.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

20 березня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 25 березня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

26 березня 2025 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху.

01 квітня 2025 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

15 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків у позовній заяві.

17 квітня 2025 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду у спрощеному позовному провадження без виклику сторін у судове засідання.

11 червня 2025 року відповідач подав до суду пояснення на позов.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

10 вересня 2024 року між Таврійським національним університетом імені В.І. Вернадського та ОСОБА_1 укладено договір № 01.5-84/д про надання освітніх послуг, за умовами якого, Таврійський національний університет імені ТНУ взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів відповідача надати освітню послугу по здійсненню навчання за обраним ступенем вищої освіти магістр за спеціальністю 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», денної форми навчання, на платній основі, студенту ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3.1. Договору замовник зобов`язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та порядку, встановлених договором.

Пунктами 4.2 - 4.3 Договору встановлено, що вартість навчання становить 34 500, 00 грн, яка складається з оплати: за перший курс 2024-2025 навчального року 34 500, 00 грн.

Студент (Замовник) вносить плату на реєстраційний рахунок ТНУ безготівково щосеместрово не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку семестру у сумі 17 250, 00 гр.

28 лютого 2025 року, згідно з платіжною інструкцією № 2657-507К-В7Е5-М87Е від 28 лютого 2025 року, ОСОБА_1 перерахував на рахунок Інституту оплату за навчання у першому семестрі першого курсу магістратури 17 250, 00 грн.

02 квітня 2025 року, відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4285913683.1 від 02 квітня 2025 року, було внесено оплату на рахунок Інституту оплату за навчання ОСОБА_1 у другому семестрі першого курсу магістратури 17 250, 00 грн.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

У відповідності до частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 3 частини першої ст. 63 Закону України «Про вищу освіту» (далі Закон) передбачено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов`язані: виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.

Відповідно до п. 4, п. 5 частини першої ст. 46 Закону, підставами для відрахування здобувача вищої освіти є невиконання ним індивідуального навчального плану та/або порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання.

Відповідно до п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність згідно Із законом та цим Договором.

В обумовлені договором строки студент ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання належним чином, а сплатив заборгованість частинами по 17 250, 00 грн 28 лютого 2025 року і 02 квітня 2025 року.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, відповідач виплатив суму заборгованості у загальному розмірі 34 500, 00 грн у повному обсязі після звернення позивача до суду, тому у задоволенні по суті вимог позову суд відмовляє, але стягує з відповідача понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 3 028, 00 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

У частині вимог позову про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (код 02070967, вул. Джона Маккейна, буд. 33, м. Київ, 01133) судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова