Рішення № 128165715, 05.06.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1387/25-ц

пр. № 2-99/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

УСТАНОВИВ:

У січні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, у якому просив стягнути суму заборгованості за утримання будинку і споруд та прибудинкової території (управління багатоквартирним будинком) у розмірі 87 333, 23 грн основного боргу, інфляційної складової боргу 4 620, 11 грн, 3 % річних 895, 99 грн, що становить загальну суму 92 849, 33 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач є власником квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , з якою договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території не укладено. Разом з тим, відповідач, фактично отримуючи послуги щодо утримання будинку і прибудинкової території, не сплачує за них, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 87 333, 23 грн за період з 01 липня 2024 року по 30 листопада 2024 року. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, інфляційної складової боргу, 3 % річних на загальну суму у розмірі 92 849, 33 грн, вирішити питання розподілу судових витрат і витрат на правову допомогу.

13 січня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 21 січня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

12 лютого 2025 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

14 лютого 2025 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду у загальному порядку.

17 квітня 2025 року представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутність представника.

22 квітня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі і призначено до розгляду по суті.

Представник позивача, враховуючи подану заяву, у судове засідання не з`явився.

Відповідач у судове засідання, про час, дату і місце якого повідомлялася належним чином за адресою відомого місця проживання / місцем розташування належного їй майна, але судова кореспонденція повернулася без вручення адресату, і через оголошення, також не з`явилася, заяви по суті або з процесуальних питань не надходили до суду.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідачеві на праві власності належать квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується інформацією з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованих 02 червня 2024 року №№ 381177198, 381177204, 381177209 /а. с. 54-56/.

Договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території між сторонами не укладався, однак відсутність договірних відносин між сторонами не може бути підставою, для звільнення відповідача від оплати житлово-комунальних послуг, що підтверджується правовим висновком Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Для обслуговування та утримання у належному стані будинку АДРЕСА_5 , позивачем здійснюється прибирання прибудинкової території (сходових кліток, підвал)7, технічних поверхів та покрівлі), укладені договори з підрядними організаціями на надання послуг вивезення твердих побутових відходів, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем, інженерних систем, ліфтів, метало пластикових конструкцій та їх складових частин, постачання електричної енергії, надання послуг дезінфекції, диспетчеризації тощо.

Розмір щомісячної плати за надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території по кожній квартирі, розраховується шляхом множення діючого у відповідному розрахунковому місяці тарифу за один квадратний метр на загальну площу квартири.

Послуга з вивезення твердих побутових відходів виокремлена із переліку послуг утримання будинків і споруд та прибудинкової території відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Оплата за організацію надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, габаритних відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення) та обслуговування майданчиків для збору ТПВ нараховується на кількість фактично проживаючих, зареєстрованих осіб в квартирі, з врахуванням фактично вивезених твердих побутових відходів з будинку в цілому на 1 місяць.

У відповідності до частини другої ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги щомісячно, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Таким чином обов`язок відповідача сплачувати вартість одержаних послуг випливає з прямої вказівки Закону, а також із правовідносин, у силу яких особа не може відмовитись від прийняття житлово-комунальних послуг, та зобов`язує до певної поведінки стосовно оплати.

У відповідності до положень статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з частиною другою ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Відповідно до частини третьої ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться й одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом строк.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що представником позивача надані достатні докази того, що позивач є балансоутримувачем, який обслуговує будинок АДРЕСА_5 , у період часу, який досліджується судом, та був виконавцем житлово-комунальних послуг, які надавались власникам квартир зазначеного будинку у зазначений період, в тому числі відповідачу, проте за які оплату не було ним внесено.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача становить 38 142, 28 грн за період з липня 2024 року по листопад 2024 року, 3 % річних - 398, 14 грн, інфляційна складова боргу - 2 017, 81 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, досліджених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст.ст. 137-139, 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 3 028, 00 грн, у відшкодування витрат з оплати судового збору, а 5 000, 00 грн - понесених витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянка рф, АДРЕСА_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4» (ЄДРПОУ 32070536, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 3, м. Київ, 02068) суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 87 333, 23 грн основного боргу, інфляційної складової боргу 4 620, 11 грн, 3 % річних 895, 99 грн, суму судового збору у розмірі 3 028, 00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 5 000, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Литвинова