Рішення № 128164162, 17.06.2025, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2101/25

провадження № 2/619/1113/25

Заочне рішення

іменем України

17червня 2025року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/2101/25,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»,

відповідачка: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представник позивача: Романенко М.Е.

Стислий виклад позиції позивача.

Товариство зобмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС»16.04.2025у системі«Електронний суд»звернулося досуду зпозовом,у якомупросить стягнутиз ОСОБА_2 заборгованість закредитним договором№ 10003378011від 16.03.2021в сумі35582,25грн. 16.03.2021 за власного волевиявлення, із повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/ ОСОБА_2 подано заявкуна отриманнякредиту.Дана заява№ 10003378011від 16.03.2021знаходиться увласному кабінетівідповідачки наофіційному веб-сайті ТОВ«ФК «ІНВЕСТФІНАНС».Електронний підписнакладено ОСОБА_2 одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_2 укладений Договірпро наданняспоживчого кредиту№ 10003378011від 16.03.2021з ТОВ«ФК «ІНВЕСТФІНАНС» та16.03.2021відповідачці перерахованікредитні коштина банківськукартку всумі 5900грн.05.09.2022згідно умовДоговору факторингу№556/ФК-22,ТОВ «ФК«ІНВЕСТ ФІНАНС» відступленоправо вимогиза КредитнимДоговором №10003378011від 16.03.2021на користьТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ДІДЖИ ФІНАНС»,а відповідноТОВ «ДІДЖИФІНАНС» набутоправа вимогидо відповідачки. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» змінено найменування та скорочене найменування на ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС» що підтверджується Наказом № 15- 04-2024-1 від 15.04.2024 року. Згідно Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 35582,25 грн, з яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 5900,00 грн; - заборгованість за відсотками становить 29682,25 грн; - заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн; - заборгованість за пенею становить 0 грн. Крім того, позивач просить стягнути витрати на правову допомогу 6000,00 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 17.04.2025 позовну заяву залишено без руху та 18.04.2025 представницею позивача було усунуто недоліки.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки та 06.05.2025 отримано відповідь.

Ухвалою суду від 07.05.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.06.2025.

Представник позивача Романенко М.Е. у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, у якій він просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Частиною 3статті 211 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, причину неявки не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судова повістка повернулась до суду у зв`язку з відсутністю адресата.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачці вручена.

Крім того, відповідачка повідомлялася шляхом направлення судової повістки у додаток «Viber» та шляхом направлення електронного листа, про що свідчать довідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідачка не з`явилась в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідачка не подала відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням того, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з`явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

16.03.2021між ТОВФК «ІНВЕСТФІНАНС» та ОСОБА_2 булоукладено договірпро наданняспоживчого кредиту№10003378011,відповідно доякого ТОВФК «ІНВЕСТФІНАНС» надаловідповідачці 5900,00грн,строком 30календарних днів,орієнтована реальнарічна процентнаставка складає456,25%,орієнтована загальнавартість кредиту8112,50грн,процентна ставка1,25%від сумикредиту закожен денькористування кредитом(а.с.22-24)

Укладення даного договору було здійснено шляхом підписання відповідачкою за допомогою електронного цифрового підпису з використанням одноразового ідентифікатора прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (а.с. 40) та заявки на отримання кредиту (а.с. 36), тим самим акцептовано умови відповідного договору.

Згідно інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» на картку НОМЕР_1 16.03.2021 було перераховано кошти у сумі 5900,00 (а.с. 34).

11.06.2021 між ТОВ ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду про зміни умов Договору № 10003378011 від 16.03.2021 щодо реструктуризації заборгованості, відповідно до умов якої, загальна сума заборгованості, що підлягає реструктуризації складає 16416,25 грн, з яких: сума кредиту 5900,00 грн; нараховані проценти за користування кредитом 5841,00 грн; прострочені проценти за користування кредитом 4675,25 грн; періодичність внесення платежів кожні 14 днів, боржник зобов`язується у повному обсязі погасити заборгованість, шляхом перерахування грошових коштів 6 рівними частинами (а.с. 30). Також, відповідачкою був підписаний додаток № 1 графік погашення заборгованості відповідно до додаткової угоди про зміни умов Договору № 10003378011 від 16.03.2021 щодо реструктуризації заборгованості (а.с. 30).

Крім того, 18.06.2021 між ТОВ ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду про зміни умов Договору № 10003378011 від 16.03.2021 щодо реструктуризації заборгованості, відповідно до умов якої, загальна сума заборгованості, що підлягає реструктуризації складає 17345,50 грн, з яких: сума кредиту 5900,00 грн; нараховані проценти за користування кредитом 5841,00 грн; прострочені проценти за користування кредитом 5604,50 грн; періодичність внесення платежів кожні 14 днів, боржник зобов`язується у повному обсязі погасити заборгованість, шляхом перерахування грошових коштів 6 рівними частинами (зворот. а.с. 30). Також, відповідачкою був підписаний додаток № 1 графік погашення заборгованості відповідно до додаткової угоди про зміни умов Договору № 10003378011 від 16.03.2021 щодо реструктуризації заборгованості (а.с. 31).

18.09.2021 та 28.04.2021 ТОВ ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода про зміну умов договору № 10003378011 від 16.03.2021, відповідно до умов якого, сторони дійшли згоди змінити п. 1.2., п. 1.3. Договору (зворот. а.с. 31, а.с. 32).

За відомостями Солоницівської селищної ради ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с. 56).

Незважаючи на визначені договором порядок та строки повернення кредиту відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, згідно розрахунку, у відповідачки перед ТОВ ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» виникла заборгованість у розмірі 35582,25 грн, яка складається з: боргу по тілу 5900,00 грн; боргу по відсотках 29682,25 грн (а.с. 17-19).

За приписами частин першої, другої статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

05.09.2022 між ТОВ ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №556/ФК-22, відповідно до якого ТОВ ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» передало ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 10003378011 від 16.03.2021, що підтверджується копією договору факторингу, витягом з реєстру боржників до вказаного договору, платіжною інструкцією про перерахування коштів на виконання зазначеного договору факторингу (а.с.14, 27-29, 41).

Згідно пункту 1 частини 1статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК Українипередбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» змінено найменування та скорочене найменування на ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», що підтверджується Наказом № 15- 04-2024-1 від 15.04.2024 року (а.с. 38).

З досудової вимоги від 30.10.2023 № 3330102740-АВ, яка була направлена на адресу відповідачки, убачається, що відповідачку було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 10003378011 від 16.03.2021 та запропоновано в термін до 30.11.2023 сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТОВ «ДІЖДИ ФІНАНС» та вказано, що у разі невиконання зобов`язань щодо погашення заборгованості ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» буде змушене звернутися до суду (а.с. 35).

Суд зазначає, що позивачем доведено факт отримання кредиту та наявності заборгованості у відповідачки.

Враховуючи викладене та той факт, що відповідачкою жодних доказів на спростування розміру кредитної заборгованості та її складових, власного розрахунку боргу, не надано, фактичне користування перерахованими на її особистий рахунок кредитними коштами не спростовано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Статтею 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістомстатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимогстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховуватипозицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснював адвокат Білецький Б.М.. на підставі Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025 року, Додаткової угоди № 10003378011 від 02.04.2025 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року (а.с. 25-26, 33).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви доданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, який складається з: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій ( консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у сумі 1500,00 грн; складання позовної заяви про стягнення заборгованості, в т.ч. попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат у сумі 1500,00 грн; формування додатків до позовної заяви у сумі 750,00 грн; консультація щодо документів та доказів, надання юридичних консультацій щодо правильності оформлення і подачі документів, оцінка їх сили у судовому процесу в сумі 750,00 грн, а всього 9000,00 грн (а.с. 20).

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договоромдля кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає лише 30000,00грн. Фактично адвокатом складено лише один процесуальний документ у справі, щоне є великим за обсягом та складним за змістом. З урахуванням категорії справи їх складання не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль.У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задоволено, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 7,12,13,81,141,259,263-265,268,280-282,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 10003378011 від 16.03.2021 в сумі 35582,25 грн (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні 25 копійок).

Стягнути з ( ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Надіслати представнику позивача копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачці надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариство зобмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС» код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8;

відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. М. Нечипоренко