Рішення № 128160705, 16.06.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10432/25

Провадження № 2-а/161/149/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді ЧернякаВ.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки він припаркував свій автомобіль з дотриманням приписів п.15.10 «в» ПДР.

Просить суд скасувати постанову відповідача від 30.04.2025 року MVA 2511639.

Відповідач у письмовому відзиві позов заперечив. Узагальнена позиція відповідача зводиться до того, що паркування на тротуарі забороняється, якщо не встановлені дорожні знаки 5.42.1 «Місце для стоянки», 5.43 «Зона стоянки».

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.05.2025 року інспектором (інспектором з паркування) Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради винесена постанова MVA 2513378, в якій зафіксовано, що 12.05.2025 року о 13 год. 16 хв. за адресою м. Луцьк, вул. Стрілецька 41, особа, яка керувала автомобілем Mercedes-Benz E 220 D, НОМЕР_1 , здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі у місці, яке не позначене відповідними дорожніми знаками з табличками, чим порушила п.15.10 «б» ПДР України та ч.1 ст.122 КУпАП. У зв`язку з вищенаведеним, на ОСОБА_1 , як директора ТОВ «ТІР МАРКЕТ» (власника автомобіля), накладене адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу розміром 340,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірній постанові по суті, суд зазначає наступне.

Як зазначено у п.15.10 ПДР, стоянка забороняється:

а) у місцях, де заборонена зупинка;

б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);

в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;

З наведеного слідує, що чинні ПДР, а саме п.15.10 «в» передбачають можливість стоянки легкового автомобіля на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Вказане є винятком із заборони, встановленої п.15.10 «б» ПДР.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року №749/447/17, в якій зроблений висновок стосовно правильного застосування п.15.10 «б» та «в».

В даному випадку, як видно з наданої фотофіксації, автомобіль був припаркований з дотриманням п.15.10 «в» ПДР, а саме на краю тротуару. Автомобіль є легковим. Вимірювання відстані для руху пішоходів працівником відповідача не здійснювалася і будь-яких причин чому відповідач не здійснював таких дій, останнім суду не повідомлено.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що стоянка на тротуарі можлива лише у разі наявності дорожніх знаків 5.42.1 «Місце для стоянки», 5.43 «Зона стоянки», оскільки п.15.10 «в» ПДР, яким і керувався позивач здійснюючи паркування свого автомобіля, вимог стосовно обов`язкової наявності будь-яких інформаційно-вказівних дорожніх знаків не встановлює.

Отже, оскільки позивач припаркував свій легковий автомобіль на краю тротуару, який прилягає до проїзної частини, що дозволено п.15.10 «в» ПДР, а відповідачем не вимірювалася відстань для руху пішоходів, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

З наведених вище підстав, оскільки судом встановлений факт відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, суд дійшов висновку, що слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

У зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн. який був сплачений при зверненні до суду.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 4000 грн.

На підтвердження понесених витрат представник позивача долучає до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 16 травня 2025 року та акт прийому-передачі наданих послуг від 27 травня 2025 року.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних, не потребує значного часу для формування правових позицій, відтак, зважаючи на принцип розумності та справедливості, вбачається необхідність зменшення загального розміру витрат на правничу допомогу сторони позивача.

Зважаючи на принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог сторони позивача та стягнення з відповідача на його користь витрат з надання професійної правничої допомоги у розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст.ст.139, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови задовольнити частково.

Скасувати постанову Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради від 13 травня 2025 року MVA 2513378, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, а саме у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) та 2000 грн. (дві тисячі гривень) витрат на правничу допомогу.

В задоволені решти вимог відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачем у справі є Департамент муніципальної варти Луцької міської ради, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 17, код ЄДРПОУ 39985748.

Повне судове рішення складено та підписано 16 червня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк