Рішення № 128159827, 17.06.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5195/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кириченко П.Л.

при секретарі Осадченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Овідіополь, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Служба у справах дітей Одеської міської ради,

про визначення прізвища дитини,

учасники цивільного провадження по справі:

позивачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Врона А.В.

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Служба у справах дітей Одеської міської ради, суд,-

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2024 року представник позивачки звернувся до Овідіопольського райсуду Одеської області з вищевказаним позовом до відповідача, останнє відоме місце проживання є територія Одеського (кол. Овідіопольського) району Одеської області.

Позиція сторін

В обґрунтуванні своїх позовних вимог представник позивачки зазначив, що 25 липня 2019 року сторони зареєстрували шлюб. Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька. 27 серпня 2024 року шлюб був розірваний. Позивачка та відповідач тривалий час не спілкуються, місце перебування відповідача не відомо. Відповідач не надав згоду на визначення прізвища та ім`я, а тому позивачка просить суд при державної реєстрації народження дитини жіночої статті, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Одеса у позивачки визначити дитині прізвище матері « ОСОБА_4 ».

Представник позивачки в ході судового розгляду справи наполягає на своїх позовних вимогах, просить справу розглянути на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач був належним чином повідомлений, відзив в порядку ст.178 ЦПК України до суду не направив.

Рух справи

29 жовтня 2024 року Овідіопольським райсудом Одеської області позов був залишений без руху та позивачці був наданий строк для усунення недоліків.

11 листопада 2024 року Овідіопольським райсудом Одеської області після усунення недоліків, судом було відкрито цивільне провадження на загальних підставах.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.263 ч.1 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом і передбачених цим Кодексом випадках.

Обставини, які встановлені судом

25 липня 2019 року сторонами був зареєстрований шлюб.

14 серпня 2024 року у позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у медичної установі народилась донька, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження від 15.08.2024 року.

В серпні 2024 року позивачка звернулась до органів РАГСУ з метою реєстрації дитини та отримання свідоцтва про народження дитини, на заяву позивачки органи РАГСУ надали письмову відповідь, з якої вбачається про неможливість проведення державної реєстрації народження дитини.

Позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 . Місце перебування (проживання) відповідача не відомо. Шлюб між сторонами розірваний.

Відповідно до розділу 111 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затвердженого Наказом МЮ України №52/5 від 18.10.2000 року до органів РАГСУ подається спільна заява батьків.

Відповідно до ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Вирішуючи цивільний спір, суд з`ясовує, чи існує у позивачки право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Спосіб захисту - це матеріально-правовий засіб примусового характеру, за допомогою якого відбувається відновлення/визнання порушеного/оспорюваного права чи законного інтересу особи.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 та постанові від 15 березня 2023 року по справі №725/1824/20, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи та враховуючи норми законодавства, що регулюють наявні між сторонами спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачка обрала невірний спосіб захисту порушеного прав, оскільки відповідно до ст.144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, при цьому спеціальним нормам права ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

У справі, що розглядається, позивачкою не ставиться питання щодо зобов`язання вчинити певні дії посадовими особами.

Враховуючи, що обов`язку відповідача щодо вчинення певних дій по реєстрації народження дитини спеціальним законом ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» не передбачено, суд приходить до висновку, що вибраний спосіб судового захисту позивачкою про визначення прізвища дитини, не спроможний надати особі ефективний захист її прав

Судові витрати.

Позивачка при поданні позову сплатила судовий збір в розмірі 1211.20 грн., суд прийшов до висновку, що позов є не обґрунтований, а тому відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-13,76-80,141,258,263-265,266 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення прізвища дитини відмовити.

Копію судового рішення направити сторонам у справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до палати по цивільним справам Одеського апеляційного суду в 30 денний строк з дня його проголошення.

Суддя Кириченко П.Л.