Ухвала суду № 128157074, 10.06.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 334/3206/25

Номер провадження № 1-кс/334/1079/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м. Запоріжжя

слідчий суддя Дніпрвського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого CВ Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса Одеської області, громадянина України, який має середню освіту, який перебував на посаді старшого оператора ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», офіційно не працевлаштований, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_6

в с т а н о в и в:

Слідча СВ Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_3 звернулась до суду із клопотанням, погодженим із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62024080100000522 від 30 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 20 березня 2023 року №21-РС військовослужбовця за мобілізацією солдата ОСОБА_4 , призначено на посаду оператора ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2023 № 79, ОСОБА_4 , вважається таким, що з 20.03.2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків за посадою.

Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_8 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_8 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин :перебуваючи на стаціонарному лікуванні у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради з 30.09.2023 до 05.10.2023, будучи виписаним із вказаного медичного закладу та маючи обов`язок повернутись до розташування власного підрозділу для продовження несення військової служби, 06.10.2023, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, не з`явився з лікувального закладу до місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що знаходився поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби по теперішній час.

Таким чином ОСОБА_4 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирства - тобто нез`явленні на службу з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану.

04.04.2025 старшим слідчим СВ Мелітопольського PYП ГУНП в Запорізькій області за погодженням прокурора Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованоїпрокуратури усферіоборони Східного регіону складене письмове повідомлення ОСОБА_4 , про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 KK України, яке вручено захиснику підозрюваного.

Відповідно до ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135 KПK України, письмове повідомлення пропідозру ОСОБА_4 , та повістки про виклик останнього на 11 год. 00хв. 14.04.2025, 11 год. 00 хв. 15.04.2025 та 11 год 00 хв. 16.04.2025 надіслані поштою AT «Укрпошта».

Крім того у менеджері «Вотсап», на телефоний номер ОСОБА_4 , ( НОМЕР_2 ), направлено повідомлення про підозру i повістки про виклик до слідчого СВ Мелітопольського PYП ГУНП в Запорізькій області на 14.04.2025, 15.04.2025 та 16.04.2025 для проведення слідчих процесуальних дій у данному кримінальному провадженні.

На виклики слідчого СВ Мелітопольського PYП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , не з`явився, про поважні причини свого неприбуття до слідчого не повідомив.

Разом тим, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про наслідки самовільного залишення місця служби, не вжив та не вживає жодних заходів щодо з`явлення на службу, а отже його поведінка свідчить про його умисні дії, пов`язані з ухиленням (переховуванням) від проходження військової служби, про причини своєї неявки, а також про законність відсутності на службі останній не повідомляє.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами: протоколами допитів свідків, матеріалами проведеного службового розслідування, іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 ,кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років, у зв`язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вилі тримання під вартою зумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

-переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Таким чином, ОСОБА_4 ,.під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України у зв`язку з цим, у правоохоронних органів фактично не має можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

-незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, щоінший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо.

При цьому, ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суді може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, айв подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

-вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) дезертирство, тобто нез`явленні на службу з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, обов`язки військової служби не виконує, до військової частини безпідставно не прибуває, проводить час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, на даний час продовжує вчиняти злочин, на службі характеризується посередньо.

Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.

Орган досудового розслідування посилається на неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів. вим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те, що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку підозрюваний ОСОБА_4 , повинен повернутися до місця мешкання, реєстрації або місця служби, тобто до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка в будь-який час може змінити своє місце розтушування, що створить умови та змогу підозрюваному ОСОБА_4 , здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування. З огляду на вище викладене буде неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, надасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від свої показань.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, позбавляє військовослужбовця виконувати свій конституційний обов`язок, що не кореспондується із ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, в свою чергу обрання відносно підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, створить передумови для переховування підозрюваногоОСОБА_4 , від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин підозрюваний ОСОБА_4 , отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.

Сторона обвинувачення акцентує увагу, що відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України (тримання під вартою) - під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437- 442Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. 7 ст. 176 КПК України - під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний ОСОБА_4 , має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_4 , для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності 'підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля, просять клопотання задовольнити.

Клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою надійшло до суду разом з клопотанням про дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

24.04.2025 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Запоріжжя винесено ухвалу про задоволення клопотання слідчого та надано дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

09.06.2025 о 17:40 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та 10.06.2025 дотавлено до суду.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання. Просив обрати запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до 19.07.2025 у зв`язку з тим, що 19.07.2025 спливає стрк досудового розсілдування. Вважає, що підозрюваний може впливати на свідків у справі, намагатися ухилитися від слідства та суду, тому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є більш доцільним, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив, щодо задоволення клопотання. Просив відмовити в задоволенні клопотання у повному обсязі, посилаючись на те, що він почав проходити ВЛК, проте не має остаточного заключення, намагався знайти місце служби в інших частинах, але йому відмовляють, він не проти продовжувати службу, але не в тій частині та не натій посаді, де був.

Захисник ОСОБА_10 заперечувала щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , та просила відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши думку слідчого, прокурора, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.

Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, не можна не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14 березня 1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слідчий суддя вважає що є наявність існування ризиків передбачених ч.1 ст.177 КК України переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України з урахуванням встановлених ризиків, відсутні підстави вважати, що менш суворий запобіжний захід, окрім тримання під вартою зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім цього, слідчим суддею враховуються обставини, визначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоров`я, тяжкість покарання.

Вказане свідчить, що запобігання встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою в межах строку досудового слідства.

Слідчий суддя вважає, що обрання саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 з урахуванням його тривалості, відповідає особі підозрюваного, характеру та тяжкості діяння, мотивів, та обставинам вчинення злочину, що інкримінується підозрюваному, а також покаранню, що може бути призначене підозрюваному в разі визнання його винуватим.

Враховуючи зазначене, вважаю, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено неможливість застосування до підозрюваного у даному кримінальному правопорушенні більш м`якого запобіжного заходу, існує необхідність у застуванні до нього запобіжного заходу тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне визначити в якості альтернативного запобіжного заходу заставу.

Слідчим суддею при визначенні суми альтернативного запобіжного заходу застави підозрюваному враховуються, що відповідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено право, а не обов`язок суду, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437- 442 Кримінального кодексу України, а тому з огляду на обставини кримінального правопорушення, його майновий та сімейний стан, ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 гривень, в повній мірі забезпечить належне виконання покладених на підозрюваного обов`язків та її належну поведінку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в :

Клопотання слідчого CВ Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.07.2025 року включно у Державній установі «ЗАПОРІЗЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР».

Строк тримання під вартою обчислювати з 17 години 40 хвилин 09.06.2025 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 242240 гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу яку необхідно внести на депозитний рахунок: №UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_4 , провадження по справі №1-кс/334/1079/25, ЄУН 334/3206/25. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,

2)не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, підозрюваним, який тримається під вартою в той же строк з дня отримання повного тексту ухвали

Слідчий суддя: ОСОБА_1