Рішення № 128156983, 11.06.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/1376/25

Номер провадження 2/333/2057/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2025 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжяу складі: за участю: головуючого судді секретаря судового засідання Стоматова Е.Г. Бережної Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Мелітопольської міської ради Запорізької області (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107) про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивачів адвоката Третякової Л.Ф. надійшла позовна заява про визнання права власності на житловий будинок, в якій просить суд: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частину, квартири, яка розташована по АДРЕСА_1 , що має загальну площу 54,4 кв.м, житлову 30.0 кв.м., яка складається з двох кімнат. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 2/3 частину, квартири, яка розташована по АДРЕСА_1 , що має загальну площу 54,4 кв.м, житлову 30.0 кв.м., яка складається з двох кімнат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.1999 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали Свідоцтво право власності на квартиру загальною площею 54,4 кв.м в будинку за адресою АДРЕСА_2 . На зворотній стороні свідоцтва має місце реєстраційний напис, посвідчений начальником бюро технічної інвентеризації м. Мелітопіль Запорізької області, про те що зазначена в свідоцтві квартира АДРЕСА_3 зареєстрована у бюро технічної інвентаризації м. Мелітополь на праві приватної, спільної власності та зареєстровано у реєстрі книги за №670. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у м. Мелітополь. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2000 року АВК №825618 дочка померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкувала 1/3 частини квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Тобто після смерті ОСОБА_4 власниками квартири залишились ОСОБА_1 - 1/3 частка та ОСОБА_3 - 2/3 частки. 19 червня 2024 року позивачі звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , але у проведенні реєстраційних дій було відмовлено. 19.06.2024 року позивачі отримали рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 73715500 мотивоване тим, що: Згідно відповіді «подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: Згідно відповіді на запит Мелітопольської міської ради №874/12-70-4 від 12.06.2024 року зазначено. «Що на даний час спеціалісти департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області позбавлені можливості надавати довідки про реєстрацію права власності на нерухоме майно станом на 01.01.2013 року, згідно з архівних даних, оскільки місто поки що перебуває в окупації». Зважаючи на те, що право власності позивачами набувалося до введення в дію Державного реєстру речових прав, реєстру прав власності на нерухоме майно, воно не зареєстровано в цих реєстрах. Однак здійснити реєстрацію права власності на квартиру позивачі не можуть, у зв`язку з окупацією м. Мелітопіль, Мелітопільське БТІ свої повноваження не здійснюють, їх архіви на підконтрольну Україні територію не вивозились. З викладеного вбачається, що позивачі з незалежних від них обставин позбавлені можливості провести державну реєстрацію речових прав на квартиру та вимушені звертатись до суду з даною позовною заявою про визнання права власності.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 26 лютого 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 07 травня 2025 року ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивачі не з`явились, але від їх представника надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, в якому підтримують вимоги позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав.

Процедура здійснення судових викликів та повідомлень врегульована главою 7 ЦПК України.

За змістом п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адресисудова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є:день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, щонаправлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду(аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до правил частини п`ятої статті279та частини 8 статті178 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст. ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Прийнявши до уваги заяву представника позивача, суд ухвалою від 11 червня 2025 року постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви матеріалами справи, висновує таке.

Судом встановлено, що 01 лютого 1999 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали Свідоцтво право власності на квартиру загальною площею 54,4 кв.м в будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Реєстраційний напис, посвідчений начальником бюро технічної інвентеризації м. Мелітопіль Запорізької області, про те що зазначена в свідоцтві квартира АДРЕСА_3 зареєстрована у бюро технічної інвентаризації м. Мелітополь на праві приватної, спільної власності та зареєстровано у реєстрі книги за №670.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 у м. Мелітополь про що складений відповідний актовий запис №1620 від 20.09.1999 року Відділом реєстрації актів громадського стану Мелітопольського міськвиконкому Запорізької області та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2000 року АВК №825618 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 успадкувала 1/3 частини квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 20.06.2009 року змінила своє прізвище на ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про шлюб яке видано 20.06.2009 року серія НОМЕР_4 .

З копії паспорта громадянки України позивача ОСОБА_1 , серії НОМЕР_5 , вбачається, що з 21 серпня 2008 року місце проживання позивачки зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії довідки від 27 серпня 2023 року № 2615-5002926978 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що місце перебування зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 .

З копії паспорта громадянки України позивача ОСОБА_2 , серії НОМЕР_6 , вбачається, що з 06 жовтня 2010 року місце проживання позивачки зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до копії довідки від 07 квітня 2024 року № 2615-5003218461 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що місце перебування зареєстроване за адресою: АДРЕСА_6 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Гардабура-Черпак Т.В., Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської обл.., від 19 червня 2024 року № 73715500 позивачці відмовлено у проведенні реєстраційних дій. Підставою рішення державного реєстратора зазначено те, що розглянувши заяву від 06.06.2024 за реєстраційним номером 61398930 (далі - Заява) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: згідно відповіді на запит Мелітопольської міської ради № 874/12-70-4 від 12.06.2024 року зазначено, що на даний час спеціалісти департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області позбавлені можливості надавати довідки про реєстрацію права власності на нерухоме майно станом на 01.01.2013 року, згідно з архівних даних, оскільки місто поки що перебуває в окупації.

Відповідно до повідомлення Мелітопольського міжміського бюро технічної інвентаризації, встановлено, що згідно рішення Мелітопольської міської ради XXIV скликання від 15 квітня 2003 року № 22 «Про надання назви вулиці Гвардійська в м. Мелітополі», тому адреса змінилась: Стара назва: АДРЕСА_2 . Нова назва: АДРЕСА_1 .

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору, що пов`язаний з невизнання державою факту належності позивачам майна на праві власності через відсутність можливості отримати відомості щодо видачі правовстановлюючих документів для реєстрації права власності відповідно до діючого законодавства та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.

Вирішуючи позов, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права н; аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У позивачів наявні документи, що засвідчують їх право власності (свідоцтво про право власності на житло та свідоцтво про право на спадщину за законом), однак відсутність можливості перевірки дійсності їх видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до позивачів права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивачів можливості довести своє право.

Верховний Суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Позивачами право власності на спірну квартиру набуте у 1999 році (1/3 частині) та у 2000 році ОСОБА_2 (1/2 частина). Надані позивачами докази у виді свідоцтва про право власності на житло, свідоцтва про право на спадщину за законом, технічного паспорту посвідчені органом, що здійснював реєстрацію права власності на 1999 та 2000 роки Мелітопольським БТІ з відповідними відмітками про реєстрацію переходу права власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації квартири. Крім того,реєстрація місця проживання у спірній квартирі позивачів підтверджує їх доводи про набуття права власності на спірну квартиру.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачами доведено їх право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, позивачі не можуть розпоряджатися своїм майном, що порушує їх права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного такеруючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Мелітопольської міської ради Запорізької області (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107) про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину, квартири, яка розташована по АДРЕСА_1 , що має загальну площу 54,4 кв.м, житлову 30.0 кв.м..

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 2/3 частину, квартири, яка розташована по АДРЕСА_1 , що має загальну площу 54,4 кв.м, житлову 30.0 кв.м.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченомустаттею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішеньhttp://reyestr.court.gov.ua/з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 11 червня 2025 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов