Ухвала суду № 128155073, 16.06.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/12241/25

Провадження 1-кп/522/2764/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, яке внесено 26.05.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000324 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 436-2 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ

03 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 22025160000000324 від 26.05.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 436-2 КК України.

Ухвалою судді від 04 червня 2025 року у цьому провадженні призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні сторони кримінального провадження вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Разом з тим, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначив про існування на даний час ризиків, тому на переконання прокурора лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків, передбачених КПК України та її належної поведінки.

В судовому засіданні сторона захисту зазначила, що всі ризики, зазначені прокурором в клопотанні не доведені, у зв`язку з чим заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Захисник просив змінити на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме на домашній арешт в нічний час.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступних висновків.

Під час проведення підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, так само як і підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 4-1 8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України.

Відповідне кримінальне провадження підсудне Приморському районному суду м. Одеси.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та були підставою для повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків судом не встановлено.

У відповідності до положень ст. 31 КПК України судове засідання у даному кримінальному провадженні здійснюється суддею одноособово.

Судом проведенопідготовку досудового розгляду,як івизначено часта місцесудового розглядуз урахуваннямдати отриманняобвинуваченою копіїобвинувального акту,складу осіб,що підлягаютьвиклику. Виклик осіб для допиту буде здійснено на стадії судового розгляду за результатами вирішення заявлених сторонами клопотань.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу до обвинуваченої ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Ухвалою слідчогосудді Пересипськогорайонного судум.Одеси від 16.05.2025 року стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.07.2025 року без визначення застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України унормовано, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Статтею 199 КПК України передбачено також необхідність зазначення в клопотанні про продовження строку тримання під вартою обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Разом з тим, в розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_5 наразі вже перебуває у статусі обвинуваченої, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Зважаючи на стадію судового провадження (підготовче провадження) та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час не зменьшились та продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_5 у разі визнання її винуватою у вчиненні злочинах, серед яких, є тяжкий, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років; вік та стан здоров`я обвинуваченої, щодо якої відсутні відомості, які б перешкоджали триманню її під вартою, те, що вона має місце проживання в м. Одеса, проте зареєстрована в м. Біляївка, Одеської області, працевлаштована, незаміжня, раніше не судима.

При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У рішенні «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченої знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Докази, які можуть відігравати ключову роль у встановленні предмета доказування у кримінальному провадженні, в судовому проваджені ще не досліджувались.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлено, що ОСОБА_5 , яка обвинувачується у перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України в особливий період, може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, оскільки мобілізаційні процеси в державі тривають.

Зазначені обставини на переконання суду свідчать про те, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення і, ці ризики є доведеними прокурором. Такі обставини не дають підстав для застосування іншого запобіжного заходу до ОСОБА_5 , оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченої та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи на волі може переховатися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення).

Суд враховує доводи сторони захисту, однак вважає, що наразі вони не можуть слугувати підставою для застосування останній більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Згідно положень ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених статтями, в тому числі, 109 - 114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 ст. 176 КПК України, а саме тримання під вартою.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_5 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.

Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.

Вирішуючи питанняпро можливістьзастосування дообвинуваченої ОСОБА_5 альтернативного запобіжногозаходу увиді застави,суд враховуєположення ч.4ст.183КПК України,які визначають,що підчасдії воєнногостану судпри постановленніухвали прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,враховуючи підставита обставини,передбачені статтями177,178КПК України,має правоне визначатирозмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

З урахуванням обставин цієї справи та враховуючи те, що ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні, у тому числі злочину, передбаченого ч. 1 ст.114-1 КК України, суд не визначає обвинуваченій розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Враховуюче викладене, суд вважає за можливе закінчити підготовче судове провадження та призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту

Керуючись ст. ст. 176, 177, 183,194, 199, 314-316, 291 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22025160000000324 від 26.05.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.114-1,ч.2ст.436-2КК Україниу відкритомусудовому засіданніна 19 червня 2025 року о 13 год 00 хвилин у залі судових засідань № 133 в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси.

Судовий розгляд здійснювати одноособово.

В судове засідання викликати прокурора, захисника, обвинувачену.

Забезпечення явки свідків обвинувачення покласти на прокурора.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Ухвала про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення, а останнім днем строку її дії є 14.08.2025 року включно.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим протягом п`яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1