Постанова № 12815436, 24.06.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11:15

24.06.2010 р. Справа № 2а - 6809/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника О.М.

при секретарі судового засідання: Меленчук М.Ю

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОСД", вул.Космонавтів, 81/24, м. Миколаїв, 54000 доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 проскасування податкового повідомлення-рішення №0000612301/0 від 03.06.2009 р.: №0001132301/2 від 23.09.2009 р., та визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва по зменшенню від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період „2008 рік" - в сумі 2287363 грн.; визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва по зменшенню значення рядку 26 „Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" декларацій з податку на додану вартість за листопад 2007 року в розмірі 783333 грн., за грудень 2007 року в розмірі 916558 грн., за січень 2008 року в розмірі 1133333 грн., за лютий 2008 року 1133333 грн., за березень 2008 року в розмірі 1872177 грн. за квітень 2008 року в розмірі 1861981 грн., за травень 2008 року в розмірі 1316484 грн., за червень 2008 року в розмірі 1316484 грн., за липень 2008 року в розмірі 1329246 грн. за серпень 2008 року в розмірі 1329246 грн., за вересень 2008 року в розмірі 1356330 грн. за жовтень 2008 року в розмірі 1568694 грн., за листопад 2008 року в розмірі 1568694грн., за грудень 2008 року в розмірі 1568694 грн. За участю представників:

від позивача: Баришнікова А.О., дов. №1, від 10.08.09;

від відповідача: Матвєєва Є.В., дов. № 4/9/10007, від 11.01.10;

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСД" (далі - позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000612301/0 від 03.06.09 р., №0001132301/2 від 23.09.09 р. та визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва по зменшенню від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період „2008 рік" - в сумі 2287363 грн.; визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва по зменшенню значення рядку 26 „Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" декларацій з податку на додану вартість за листопад 2007 року в розмірі 783333 грн., за грудень 2007 року в розмірі 916558 грн., за січень 2008 року в розмірі 1133333 грн., за лютий 2008 року 1133333 грн., за березень 2008 року в розмірі 1872177 грн. за квітень 2008 року в розмірі 1861981 грн., за травень 2008 року в розмірі 1316484 грн., за червень 2008 року в розмірі 1316484 грн., за липень 2008 року в розмірі 1329246 грн. за серпень 2008 року в розмірі 1329246 грн., за вересень 2008 року в розмірі 1356330 грн. за жовтень 2008 року в розмірі 1568694 грн., за листопад 2008 року в розмірі 1568694грн., за грудень 2008 року в розмірі 1568694 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.04.09 р. відповідачем проводилась планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.06 р. по 31.12.08 р., за результатами якої було складено акт №2006/23-300/32332526 від 25.05.09 р. На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення - від 03.06.2009 № 0000612301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 64569 грн. та штрафних санкцій 32285 грн. Також в процесі адміністративного оскарження відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001132301/2 від 23.09.2009 р. про донарахування штрафних санкцій з податку на прибуток на суму 154260 грн.

Позивач вважає зазначені рішення незаконними та просить їх скасувати з мотивів їх протиправності та необґрунтованості. А саме, податкове повідомлення-рішення № 0000612301/0 від 03.06.2009 р.: в основу донарахувань та зменшення відємного значення обєкта оподаткування було покладено висновки ревізора-інспектора, які є неправомірними тому, що вказаний висновок про нікчемність угод укладених позивачем з підприємствами ТОВ "Стройтех Ком", ТОВ "Експрес техком" та ПП "ШЕВ" став підставою для зменшення перевіряючими валових витрат (витрати на поліпшення основних фондів першої групи в межах ліміту 10% від сукупної балансової вартості на початок звітного року та валові витрати, повязані з обслуговуванням банківського кредиту); зменшення амортизаційних відрахувань; зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток та значення рядку 26 декларації з ПДВ. Відсутність балансової вартості основних фондів станом на 01.01.07 р. в звязку з перебуванням підприємства в цей період на спрощеній системі оподаткування, стало підставою для не визнання перевіряючими валових витрат. Аргументи щодо фіктивності правочинну не узгоджуються із аргументами щодо нікчемності правочинну, оскільки фіктивний та нікчемний правочин це різні поняття. Зменшення актом перевірки відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток, а також зменшення значення рядку 26 в декларацій з ПДВ було здійснено також внаслідок кваліфікації перевіряючими угод ТОВ "ОСД" та ПП "ШЕВ"; ТОВ "Стройтех Ком" ; ТОВ "Експрес-Техком" як "нікчемних". Тому дії відповідача по зменшенню актом перевірки відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток та зменшення значення рядку 26 декларацій з ПДВ є неправомірними. 14.08.09. р. ТОВ "ОСД" звернулось до ДПА у Миколаївській області з повторною скаргою на вищезазначене податкове повідомлення-рішення. Рішенням ДПА у Миколаївській області від 07.09.09 № 2150/10/25-014 про результати розгляду скарги скаргу підприємства було залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін. Крім того, цим рішенням про результати розгляду скарги Державною податкової адміністрацією у Миколаївській області було донараховано підприємству штрафних санкцій в сумі 154260 грн., про що було виписане податкове повідомлення-рішення від 23.09.09 № 0001132301/2. Податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі рішення про результати розгляду скарги ДПА у Миколаївській області від 07.09.09 № 2150/10/25-014 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва від 23.09.2009 № 0001132301/2, необхідно скасувати оскільки воно було прийнято з неправильним застосуванням норм законодавства. Сума податкового зобовязання була донарахована на підставі підпункту "б" підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ (далі - Закон №2181-ІІІ). Податковим законодавством не передбачено право контролюючого органу збільшувати суму податкового зобовязання за результатами адміністративного оскарження.

Відповідач позов не визнав, вважає його необґрунтованим та надав суду письмові заперечення. Відповідач посилається на те, що за результатами акту від 25.05.09 р. №2006/23-300/32332526 планової виїзної перевірки ТОВ “ОСД”з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.06 р. по 31.12.08 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06 р. по 31.12.08 р. Під час перевірки були виявленні порушення: ч.1, ч.5. ст. 203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямованні на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ОСД" з зазначеними у акті перевірки постачальниками робіт та матеріалів; п.1.32 ст.1, п.5.1, абз 4 пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.8.1.4 п.8.1, пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 64569 грн. Тому в задоволенні адміністративного позову ТОВ "ОСД" потрібно відмовити.

Представники позивача та відповідача підтримали доводи вказані в адміністративному позові та запереченні.

21 квітня 2010 р. представник позивача подав заяву про забезпечення адміністративного позову.

18 травня 2010 р. ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду було задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Заборонено відповідачу зменшувати значення рядків 23,24,26 податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ "ОСД" та заборонено зменшувати значення рядка 0.49 податкових декларацій з податку на прибуток ТОВ "ОСД".

Вирішуючи адміністративну справу, суд встановив наступне.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі направлень на перевірку від 27.04.09 р. №339/23-300, від 13.05.09 р. №389/23-300 та від 14.05.09 р. №395/23-300 відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ “ОСД”(код за ЄДРПОУ 32332526) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.06 р. по 31.12.08 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06 р. по 31.12.08 р. про, що було складено акт від 25.05.09р. №2006/23-300/32332526 (а.с. 13-86).

За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0000612301/0 від 03.06.09 р. на суму 96854 грн. (а.с. 11).

При винесені податкового повідомлення рішення № 0000612301/0 від 03.06.2009р. відповідач здійснив донарахуванння та зменшення відємного значення обєкта оподаткування на підставі висновків, що містяться в акті перевірки а саме: висновку відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами (ТОВ „Стройтех Ком”, ТОВ „Експрес техком”, ПП „ШЕВ”). Такий висновок став підставою для: -зменшення перевіркою валових витрат (витрати на поліпшення основних фондів першої групи в межах ліміту 10% від сукупної балансової вартості на початок звітного року та валові витрати, повязані з обслуговуванням банківського кредиту). Зменшення амортизаційних відрахувань. Зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток та значення рядку 26 декларації з ПДВ; на підставі висновку про відсутність балансової вартості основних фондів станом на 01.01.07 в звязку з перебуванням підприємства у цей період на спрощеній системі оподаткування. Цей висновок став підставою для не визнання перевіряючими валових витрат.

Так, в акті перевірки (а.с. 25), ревізорами відповідача визначено, що „операції по виконанню реконструкції та будівництва нежитлових приміщень по вул. Космонавтів 81/24 підрядником ПП „ШЕВ” не підтверджуються, якщо врахувати реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, та враховуючи відсутність у ПП „ШЕВ„ власних та залучених основних засобів, наявністю трудових ресурсів…” на підставі чого було зроблено висновок, що операції по виконанню реконструкції та будівництва нежитлових приміщень по вул. Космонавтів, 81/24 підрядником ПП “ШЕВ” не проводились (а.с. 26). Також в акті міститься узагальнюючий висновок ревізорів про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) позивача для перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП „ШЕВ” та нікчемність правочину.

Відповідно до п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого Наказом ДПА України № 327 „Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо)”.

Таким чином, законодавством України ревізори ДПІ відповідача не наділені повноваженнями встановлювати нікчемність правочинів, оцінювати доцільність чи економічну обґрунтованість дій підприємства, тим більше визначати на цій підставі базу для оподаткування, відповідач вийшов за межі повноважень визначених в ст.11 Закону України “Про податкову службу”. Крім того, у випадку якщо встановлено умисел службових осіб позивача на ухилення від сплати податків і зборів та інших обов'язкових платежів, це є підставою для порушення кримінальної справи за фактом, відповідно до складу злочину передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Як вбачається зі змісту ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним, який може бути визнано судом недійсним, тобто це не нікчемний, а оспорюваний правочин. Аргументи щодо фіктивності правочину не узгоджуються із аргументами щодо нікчемності правочину, оскільки фіктивний та нікчемний правочин це різні поняття.

Відповідно до статті 215 ЦК України, недійсним - є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.” Основним критерієм віднесення правочину до нікчемного є його недійсність, встановлена законом. Посилання відповідача, що факт нікчемності правочину слід доводити, не відповідає вимогам діючого законодавства України.

Також, відповідач керується нормами ст. 228 ЦК України, згідно яких правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Однак відповідачем ні під час проведення перевірки, як вбачається з акту перевірки, ні під час розгляду справи в суді, всупереч вимогам статті 71 КАС України, не наведено аргументів, що підтверджують нікчемність укладених позивачем угод. Відповідно до позиції Верховного Суду України викладеної в узагальненні від 24.11.2008 р. під назвою „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними” підстави недійсності правочину, встановлені нормами ЦК та інших законодавчих актів, повинні мати імперативний характер.

Натомість позивачем в судовому засіданні доведено що, підрядні роботи мали реальний характер, та надано копію рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.08.08 р. по справі №17\538/08, яким визнано право власності на самочинну забудову за адресою м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/24, що і була результатом виконання досліджених відповідачем під час перевірки правочинів (а.с. 154-156). Слід зауважити, що перевіряючими ревізорами відповідача досліджувалось рішення суду, однак, належної оцінки, встановленому даним рішенням факту, надано не було.

Таким чином, судовим рішенням визнано фактичне виконання будівельних робіт, а сумнів відповідача, щодо реальної можливості здійснення підрядних робіт конкретним підрядником не може бути підставою для виключення сум, які були сплачені підряднику за виконання цих робіт зі складу валових витрат. Так, пунктом 5.11. Закону № №334/94-ВР передбачено, що “установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється”.

Висновок про нікчемність правочинів ревізорами відповідача зроблено на підставі того, що проект обєкта, дозвіл на виконання робіт, робоча документація, кошторис окремого етапу будівництва погоджений та затверджений у встановленому законом порядку до перевірки не було надано. Однак, даний висновок спростовується доводами позивача про те, що це самочинно збудований обєкт, що в подальшому стало підставою для звернення до суду та визнання права власності на даний обєкт судом (а.с.154-156).

Крім того, ревізорами відповідача було взято до уваги ксерокопії протоколів допиту посадових осіб та засновників підприємств-конрагентів позивача, листи з інших податкових органів, щодо контрагентами позивача. Суд не може брати до уваги такі неналежні докази, та вважає висновки зроблені на підставі таких доказів хибними, оскільки, дані протоколів допитів були здобуті в ході досудового слідства, даним доказам не було надано належну оцінку в сукупності інших доказів. Відповідачем на підтвердження зазначених в акті доводів не було надано рішень, вироків судів.

Крім того, витрати позивача у вигляді сум, сплачених за договорами підряду на користь ПП ”ШЕВ” та ТОВ „Стройтех Ком”, та сум, сплачених за будівельні матеріали на користь ТОВ „Експрес-Техком” підтверджені всіма первинними документами (платіжні документи, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт), наявність яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, що не заперечувалось відповідачем в ході судового розгляду справи.

Як вбачається з аналізу правових норм п.1.32 ст.1, п.5.1, абз 4 пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.8.1.4 п.8.1, пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР, відповідність висновків, що містяться в акті перевірки, порушення зазначених норм встановлені ревізорами відповідача на підставі висновку про нікчемність правочинів, що були укладені між позивачем та контрагентами ПП ”ШЕВ”, ТОВ „Стройтех Ком”, ТОВ „Експрес-Техком” і відповідно безпідставність віднесення витрат за даними правочинами до складу валових витрат не підтверджена фактичними обставинами справи, не доведена відповідачем ні в ході перевірки ні в ході судового розгляду справи.

Так, відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вищенаведене кореспондується з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судом в ході розгляду адміністративної справи встановлено безпідставність висновків, що містяться в акті перевірки

Наявними матеріалами справи підтверджуються понесені підприємством на протязі грудня 2008 р. червня 2009 р. валові витрати. Сформований за вказаний період податковий кредит підтверджується податковими накладними заповненими у відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Факт оплати підтверджується відповідними банківськими виписками.

В п. 3 „Висновку” акту перевірки, окрім зменшення валових витрат за вищевказаними операціями, податковим органом також було зменшене відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2287363 грн. у т.ч. за 2008 рік 2287363 грн. Відповідно до п. 4 „Висновку” акта перевірки, відповідачем зменшено значення рядку 26 „Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду” наступних декларацій з податку на додану вартість: за листопад 2007 року в розмірі 783333 грн., за грудень 2007 року в розмірі 916558 грн., за січень 2008 року в розмірі 1133333 грн., за лютий 2008 року 1133333 грн., за березень 2008 року в розмірі 1872177 грн. за квітень 2008 року в розмірі 1861981 грн., за травень 2008 року в розмірі 1316484 грн., за червень 2008 року в розмірі 1316484 грн., за липень 2008 року в розмірі 1329246 грн. за серпень 2008 року в розмірі 1329246 грн., за вересень 2008 року в розмірі 1356330 грн. за жовтень 2008 року в розмірі 1568694 грн., за листопад 2008 року в розмірі 1568694 грн., за грудень 2008 року в розмірі 1568694 грн.

Зменшення актом перевірки відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток, а також зменшення значення рядку 26 вищевказаних декларацій з ПДВ було здійснено також внаслідок кваліфікації відповідача угод позивач та ПП ”ШЕВ”, ТОВ „Стройтех Ком”, ТОВ „Експрес-Техком” як „нікчемних”. З огляду на вище наведе дії відповідача по зменшенню актом перевірки відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток та зменшення значення рядку 26 декларацій з ПДВ є неправомірними.

На сторінці 37 акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено завищення валових витрат за 2007 рік на суму 31344 грн. Зазначене „порушення” було спричинене тим, що на думку відповідача у ТОВ „ОСД” станом на 01.01.07 р . була відсутня балансова вартість основних фондів, через те, що підприємство знаходилось на спрощеній системі оподаткування.

Такий висновок є помилковим, оскільки: ТОВ „ОСД” було платником податку на прибуток з 01.01.05 р. і станом на цю дату мало основні фонди загальною вартістю 316843,86 грн. Факт переходу підприємства на спрощену систему оподаткування не може свідчити про зникнення основних фондів та їх балансова вартість не зменшується. Отже, твердження відповідача, що станом на 01.01.07 р. балансова вартість основних фондів підприємства була відсутня не відповідає дійсності.

Відповідно до п. 8.7.1. Закону №334/94-ВР, „Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду”. Звітним періодом, відповідно до пункту 11.1 цього закону є: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

31 березня 2007 року закінчується перший податковий період квартал, -наступний податковий період згідно із визначенням закону півріччя (тобто з 01.01.07 по 30.06.07), оскільки звітність подається наростаючим підсумком. Підприємство-позивач стало на облік як платник податку на прибуток з 01.04.07.

Відповідно до пункту 11.1 Закону №334/94-ВР „ у разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду”.

З огляду на те, що початок такого обліку припадає на 01.04.07, то перший податковий період розпочинається для позивача-ТОВ „ОСД” 01.04.07 року.

Станом на 01.04.07 балансова вартість основних фондів підприємства складала 316843,86 грн., тобто сума валових витрат (10%) повинна бути розрахована виходячи з цієї суми, а саме 31684 грн. Таким чином, підприємство, включивши до валових витрат 31344 грн. не перевищило ліміт, встановлений пунктом 8.7.1 Закону про прибуток.

14 серпня 2009 р. позивач звернувся до ДПА у Миколаївській області з повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення №0000612301/0 від 03.06.09 р. Рішенням ДПА у Миколаївській області від 07.09.09 № 2150/10/25-014 про результати розгляду скарги скаргу підприємства було залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін. Крім того, цим же рішенням про результати розгляду скарги Державною податкової адміністрацією у Миколаївській області було донараховано підприємству штрафних санкцій в сумі 154260 грн., про що було виписане податкове повідомлення рішення від 23.09.09 р. № 0001132301/2 (а.с.12).

Податкове повідомлення-рішення від 23.09.09 р. № 0001132301/2, прийняте на підставі рішення про результати розгляду скарги ДПА у Миколаївській області від 07.09.09 № 2150/10/25-014 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва від 23.09.2009 № 0001132301/2, оскільки воно було прийнято з неправильним застосуванням норм законодавства.

Податкове повідомлення-рішення 23.09.09 № 0001132301/2 було прийнято з тих же підстав, що і податкове повідомлення-рішення від 03.06.2009 р. № 0000612301/0 тому вказане повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Крім того, для скасування податкового повідомлення-рішення 23.09.09 № 0001132301/2 є додаткові підстави.

Як вбачається із тексту рішення, сума податкового зобовязання (в даному випадку у вигляді штрафних санкцій) була донарахована на підставі підпункту „б” підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону № 2181-ІІІ. Чинним законодавством з питань оподаткування не передбачено право контролюючого органу збільшувати суму податкового зобовязання за результатами адміністративного оскарження.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 Закону № 2181-ІІІ передбачено вичерпний перелік підстав для визначення податкового зобовязання контролюючим органом передбачений, а саме контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відсутність встановленого в законі права на збільшення суми податкового зобовязання за результатами адміністративного оскарження, є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.09 № 0001132301/2, крім тих підстав, які вже були раніше зазначені ( рішення від 03.06.2009 р. № 0000612301/0).

Суд вважає позовні вимоги про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва по зменшенню від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період „2008 рік" - в сумі 2287363 грн.; визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва по зменшенню значення рядку 26 „Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" декларацій з податку на додану вартість за листопад 2007 року в розмірі 783333 грн., за грудень 2007 року в розмірі 916558 грн., за січень 2008 року в розмірі 1133333 грн., за лютий 2008 року 1133333 грн., за березень 2008 року в розмірі 1872177 грн. за квітень 2008 року в розмірі 1861981 грн., за травень 2008 року в розмірі 1316484 грн., за червень 2008 року в розмірі 1316484 грн., за липень 2008 року в розмірі 1329246 грн. за серпень 2008 року в розмірі 1329246 грн., за вересень 2008 року в розмірі 1356330 грн. за жовтень 2008 року в розмірі 1568694 грн., за листопад 2008 року в розмірі 1568694грн., за грудень 2008 року в розмірі 1568694 грн., такими, що безпосередньо повязані з висновками акту перевірки щодо визнання нікчемними правочинів, та оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, що прийняті на підставі висновків вказаного акту. Крім того, висновки акту, якими зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період „2008 рік" - в сумі 2287363 грн. та зменшено значення рядку 26 „Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" декларацій з податку на додану вартість, не є обов'язковими до виконання позивачем. Враховуючи викладене, суд вважає, що викладені в Акті перевірки висновки за умови визнання податкових повідомлень рішень протиправними та їх скасування, не можуть вплинути на інтереси позивача, його права та обовязки на майбутнє.

Слід зауважити, що відповідач, не знімаючи з позивача валові доходи і податкові зобовязання, не визнає податковий кредит і валові витрати контрагентів останнього, а відповідні інспекції донараховують їм відповідні суми податків до сплати, що фактично є подвійним оподаткуванням.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю - не настають. За таких умов, викладені відповідачем в Акті перевірки висновки про заниження податку на прибуток, завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, завищення значення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларацій з податку на додану вартістьне відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що взагалі діюче законодавство не надає права відповідачу визнавати дані, які відображаються субєктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період недійсними.

Виходячи з вище викладеного суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 03.06.09 р. №0000612301/0 та №0001132301/2 від 23.09.09 р. підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва №0000612301/0 від 03.06.2009 року та № 0001132301/2 від 23.09.2009 року.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову встановлені ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 року.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя О.М. Мельник