Постанова № 12815375, 18.02.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12:07

18.02.2010 р. Справа № 2а - 49/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О.М.

при секретарі судового засідання Меленчук М.Ю.

розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Укрбудсервіс", пр. Леніна, 26, кв. 44, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 доВознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області, пров. Б.Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 проскасування рішення від 03.08.09 р. №0000661502/01012/13990, за участю представників:

від позивача: Щербаков Ю.М., дов., від 15.02.10;

від відповідача: Наконечний В.І., дов. №7/10/10-011, від 11.01.10;

В С Т А Н О В И В:

Приватним підприємством "Укрбудсервіс" подано позов про скасування рішення від 03.08.2009 року №0000661502/01012/13990 Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області №0000661502/01012/13990 від 03.08.2009 року оскільки, відповідно до пункту 7.4.5 статті 7.4 "Закону України про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Позивач посилається на те, що зазначена в акті невиїзної перевірки податкова накладна була отримана ним з затриманням, а датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивач також вважає, що необхідно ще враховувати строк позовної давнини - 1095 днів, який встановлено статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що всі доводи викладені в позовній заяві є безпідставними, а всі скарги направлені до ДПА у Миколаївській області залишені без задоволення. Зазначені в запереченнях обставини та відповіді на скарги з ДПА у Миколаївській області свідчать про те, що рішення Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області №0000661502/01012/13990 від 03.08.2009 року винесено з дотриманням норм податкового законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, а саме акту від 24.07.2009 року №1786/15/31421604 (а.с.9,10) службовцем відповідача було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача. Перевіркою було встановлено, що підприємство завищило податковий кредит (р.10.1 кол.Б декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року) по постачальнику ТОВ "Кристина і КО" на суму 4828,72 грн., а саме: до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року включено податкову накладну від 31.10.2007 року №593, яка відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР мало бути відображено у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2007 року.

За наслідками перевірки було видано податкове повідомлення-рішення №0000661502/0/1012/13990 від 03.08.2009 року, яким позивачеві згідно пункту "в" підпункту 4.2.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ та згідно з п.7.7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР за порушення п.п.7.5.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР та п.п. 17.1.4. ст.17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання 5070,16 грн., з них 4828,72 грн., за основним платежем та 241, 44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8).

Позивачем було надано заперечення до акту перевірки (а.с. 12), в адміністративному порядку оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення №0000661502/0/1012/13990 від 03.08.2009 року (а.с. 12-16) та в задоволенні скарг позивачеві було відмовлено з посиланням на норми діючого законодавства (а.с. 21-24, 27-28).

Як вбачається з суті позовних вимог відповідачем на підставі положень п. "в" підпункту 4.2.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ та згідно з п.7.7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР за порушення п.п.7.5.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР та п.п. 17.1.4. ст.17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання 5070,16 грн.

Положеннями п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи саме акту від 24.07.2009 року №1786/15/31421604 (а.с.9,10) позивач отримав від постачальника ТОВ "Кристина і КО" податкову накладну від 31.10.2007 року №593 на суму 4828,72 грн., та включив зазначену суму до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року.

На думку відповідача позивач мав відобразити податкову накладну від 31.10.2007 року №593 на суму 4828,72 грн. у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2007 року, керуючись положеннями п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, згідно яких податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Позивач зазначив, що він керувався положеннями п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, згідно якої не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Зважаючи на те, що предметом спору в даній адміністративній справі є по суті правомірність податкового повідомлення-рішення, яким відповідач зменшив суму податкового кредиту позивача за червень 2009 року на підставі податкової накладної 31.10.2007 року №593 на суму 4828,72 грн., суд вважає, що відповідачем не правомірно застосовано норми п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст.7, п.п.7.5.1 п. 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Як вбачається зі змісту даних правових норм позивач правомірно включив на підставі отримання податкової накладної від 31.10.2007 року №593, до податкового кредиту суму зазначену в накладній в декларацію з ПДВ за червень 2009 року, тобто з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Зворотнє відповідачем, зважаючи на зміст статті 71 КАС України, доведено не було.

Таким чином, висновки акту перевірки від 24.07.2009 року №1786/15/31421604, та прийнятого на їх підставі податкового-повідомлення-рішення №0000661502/0/1012/13990 від 03.08.2009 року є такими, що не відповідають нормам п.п. 7.2.3. п. 7.2; п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п.7.5.1 п. 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тому податкове-повідомлення-рішення №0000661502/0/1012/13990 від 03.08.2009 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 7,17, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області №0000661502/01012/13990 від 03.08.2009 року.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя О.М. Мельник