Постанова № 12815257, 01.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

<Список >

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2010 р. Справа № 2а-20936/10/0570

Донецький окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді Головіної К.І.

суддів Мандичева Д.В.,

Череповського Є.В.

при секретарі Хоперія А.В.,

за участю представника позивачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання дій щодо стягнення штрафних санкцій протиправними, скасування постанови № 095434 від 15.06.2010 року, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання дій щодо стягнення штрафних санкцій протиправними, скасування постанови № 095434 від 15.06.2010 року, стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що за результатами проведеної перевірки 17.05.2010 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області було винесено постанову № 095434 від 15.06.2010 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Позивач вважає дії інспекції щодо накладення штрафних санкцій неправомірними, оскільки порушень норм законодавства «Про автомобільний транспорт» при перевезенні пасажирів з його боку не було.

Просив визнати дії відповідача щодо застосування фінансових санкцій неправомірними, скасувати постанову № 095434 від 15.06.2010 року, а також стягнути з відповідача всі здійснені ним судові витрати, з Державного бюджету України стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зазначив, що перевізник ОСОБА_3 здійснював регулярні спеціальні пасажирські перевезення, а тому на ньому не лежить обов'язок щодо оформлення страхового полісу, просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В адресу суду надіслав письмові заперечення, в яких зазначив, що 17.05.2010 року в ході перевірки транспортного засобу марки ЛАЗ 699 державний номер НОМЕР_1, який належить позивачу, були виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, ОСОБА_3, здійснюючи нерегулярні пасажирські перевезення, не мав у наявності полісів особистого обов'язкового страхування пасажирів на окремому бланку. 15.06.2010 року заступником начальника управління винесено постанову про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 1700 грн. Вважають вказану постанову правомірною. Просили у позові відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_3 є фізичною особою підприємцем, зареєстрований виконавчим комітетом Макіївської міської ради 31.01.1997 року. Відповідно до ліцензії серії НОМЕР_3 здійснював внутрішні перевезення пасажирів (а. с. 98-100).

Відповідач - Головна державна інспекція на автомобільному транспорті відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190 є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку України і йому підпорядковується.

Згідно з п. 4 вищевказаного Положення Головна державна інспекція на автомобільному транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Головна державна інспекція на автомобільному транспорті має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Згідно п. 8 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 8 вересня 2004 р. № 1190, Головна автотранспортна інспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головної автотранспортної інспекції.

З наведеного випливає, що територіальний орган Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у прийнятті рішення про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій діє як органи державної виконавчої влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

Судом встановлено, що 17.05.2010 року державними інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області була проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання позивачем перевезень пасажирів автомобільним транспортом марки ЛАЗ - 699, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві власності. Вказаний транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_3, який здійснював пасажирські перевезення працівників ТОВ «Одеон» (а.с. 95).

В ході перевірки відповідачем були виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, згідно акту перевірки № 121867 від 17.05.2010 року під час надання позивачем послуг з перевезення пасажирів були відсутні страхові поліси пасажирів на окремому бланку від нещасного випадку на транспорті (а.с. 80).

15.06.2010 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області була винесена постанова № 095434 про застосування до позивача фінансових санкцій за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в сумі 1700 грн. (а.с.83).

Суд вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідач зробив висновок про те, що ОСОБА_3 здійснював нерегулярні пасажирські перевезення.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював регулярні спеціальні перевезення пасажирів працівників підприємства ВАТ «Одеон» у м. Макіївка по безквитковій системі згідно договору № 17 від 25.03.2010 року на транспортному засобі марки ЛАЗ 699, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить йому на праві власності (а. с. 49-51, 93).

Вказаний факт підтверджується також довідкою, згідно якої оплату за надані послуги перевізнику здійснювало підприємство - ВАТ «Одеон».

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»:

нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт;

регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Отже, відповідачем невірно встановлено вид перевезення, а саме нерегулярні перевезення пасажирів замість регулярних спеціальних пасажирських перевезень, що потягло невірне визначення обставини вчиненого правопорушення позивачем.

Крім того, суд прийшов до висновку, що відповідач помилково вважає обов'язковою наявність страхового полісу для пасажирів.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Таким чином, у передбаченому законом переліку обов'язкової наявності документів у перевізника та водія, що здійснює пасажирські перевезення, відсутній страховий поліс пасажирів від нещасного випадку, що має бути на окремому бланку.

До того ж згідно Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959, обов'язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів автомобільного і електротранспорту на міських маршрутах.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону передбачені санкції у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Оскільки суд прийшов до висновку, що в діях позивача відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд визнає дії відповідача по застосуванню до ОСОБА_3 фінансових санкцій за оскаржуваною постановою неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не доведено факт правомірності прийняття постанови № 095434 від 15.06.2010 року про застосування до позивача фінансових санкцій, вказана постанова підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн. суд вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки у позовній заяві позивач не зазначив, в чому полягає заподіяна йому моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, та якими доказами це підтверджується, суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що розгляд справи про правопорушення, передбаченого Законом України «Про автомобільний транспорт», було здійснено з порушенням Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем, суд зазначає, що судові витрати складаються, зокрема, з судового збору та витрат на правову допомогу. Доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу позивач суду не надав. В матеріалах справи міститься лише квитанція про сплату судового збору у розмірі 3, 40 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 69-72, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання дій щодо стягнення штрафних санкцій протиправними, скасування постанови № 095434 від 15.06.2010 року, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати дії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області щодо застосування штрафних санкцій до ОСОБА_3 неправомірними.

Скасувати постанову заступника начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області № 095434 від 15.06.2010 року про застосування до ОСОБА_3 фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31112095700005, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016) на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 01 грудня 2010 року.

Повний текст постанови складений 06 грудня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Головіна К.І.

Судді Череповський Є.В. Мандичев Д. В.