Рішення № 128147720, 16.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
16.06.2025
Номер справи
380/6909/25
Номер документу
128147720
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2025 рокусправа № 380/6909/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії-

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ: 40108833), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №179 о/с від 14.03.2025 "Про особовий склад" щодо звільнення відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" зі служби в поліції за пунктом 8 частини 1 статті 77 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, з 14 березня 2025 року;

поновити капітана поліції ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області з 15 березня 2025 року;

визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо увільнення капітана поліції ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області на час проходження військової служби з 10 березня 2025 року із збереженням посади та місця роботи;

зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області увільнити капітана поліції ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області на час проходження військової служби з 10 березня 2025 року із збереженням посади та місця роботи.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу в органах Національної поліції України, звідки був звільнений наказом начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 22.04.2024 №229 о/с у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. 16 серпня 2024 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі військової частини НОМЕР_2 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №380/9850/24 визнано протиправним і скасовано накази відповідача про звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено позивача на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, з 23 квітня 2024 року. У зв`язку із цим позивач звернувся до відповідача із рапортом про увільнення його від виконання службових обов`язків із збереженням місця роботи та посади на час проходження ним військової служби. Проте наказом відповідача від 14.03.2025 №179 о/с позивача звільнено зі служби в поліції у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій). Не погоджуючись із вказаним наказом та із відмовою в увільненні його від виконання службових обов`язків на час проходження військової служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 14.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 01.05.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що особи рядового і начальницького складу правоохоронних органів не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Військовослужбовці військових формувань, особовий склад правоохоронних органів, яким присвоєно військові (спеціальні) звання, не перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору, а проходять службу і отримують грошове забезпечення, а не заробітну плату. 3 огляду на викладене питання проходження служби поліцейських регулюється спеціальним законодавством і на них не поширюється норми К3пП. Позивач, ОСОБА_1 перейшов до іншого міністерства, а саме до Міністерства оборони України, у підпорядкування військової частини. Згідно з статтею 66 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої. Отже, служба в поліції є службою альтернативною військовій, а тому поліцейський не може перебувати на двох видах служби одночасно. В даному випадку наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 14.03.2025 №179 о/с позивача звільнено зі служби в органах Національної поліції за п.8 ч.1 ст.77 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) до Міністерства оборони України) Закону України «Про Національну поліцію», так як служба в поліції є службою альтернативною військовій та поліцейський не може одночасно перебувати на двох видах служби.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ, в подальшому проходив службу в Національній поліції України, остання посада начальник сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області.

Відповідно до наказу від 04.04.2024 № 1297 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Самбірського РВП ГУНП» за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 1 статті 61 Закону України «Про Національну поліцію», статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», підпунктів 6, 13 частини 3 статті 1 та пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ, абзацу 1 частини 3 V «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», підпункту 1.1 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, застосовано до начальника СРПП ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0063597) дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом начальника ГУ НП у Львівській області від 22.04.2024 № 229о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, з 22.04.2024.

Не погоджуючись із зазначеним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

16.08.2024 між позивачем та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на три роки.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 06.09.2024 №4596/1 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 16.08.2024 по теперішній час.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №380/9850/24 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі №380/9850/24 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції Львівській області від 04.04.2024 №1297 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Самбірського РВП ГУНП» в частині накладення на капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 22.04.2024 №229о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, зі служби в поліції.

Поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, з 23 квітня 2024 року

Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2024 року по 06 березня 2025 року в розмірі 325 670 (триста двадцять п`ять тисяч шістсот сімдесят) гривень 64 коп.

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №380/9850/24 Головним управлінням Національної поліції у Львівській області видано наказ від 10.03.2025 №154 о/с, яким поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, з 23.04.2024 та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 22.04.2024 №229о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, зі служби в поліції.

Позивач звернувся до відповідача із рапортом від 10.03.2025, у якому просив увільнити його від виконання службових обов`язків із збереженням місця роботи та посади на період проходження військової служби.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 14.03.2025 №179 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 8 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій)) з 14.03.2025.

Листом від 18.03.2025 відповідач повідомив позивача, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої. Особи рядового і начальницького складу правоохоронних органів не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу З огляду на викладене, питання проходження служби поліцейських регулюються спеціальним законодавством і на них не поширюються дія норм КЗпП. Враховуючи вищенаведене, рапорт щодо увільнення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків із збереженням місця роботи на період проходження військової служби залишено без розгляду.

Вважаючи протиправним наказ відповідача про звільнення його зі служби в поліції та відмову в увільненні від виконання службових обов`язків на час проходження військової служби, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з статтею 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону №580-VIII, поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.

Підстави для звільнення поліцейського зі служби в поліції визначені у статті 77 Закону №580-VIII.

Зокрема, відповідно до пункту 8 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій).

Судом встановлено, що позивача було звільнено зі служби в поліції саме на підставі вищезазначеної норми Закону №580-VIII. В обґрунтування застосування вказаної норми для звільнення позивача зі служби в поліції, а також відмови в увільненні позивача від виконання службових обов`язків на час проходження військової служби відповідач зазначив, що прийняття позивача на військову службу за контрактом є саме переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), що перешкоджає можливості подальшого проходження служби в поліції, оскільки відповідно до статті 66 Закону № 580-VIII поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.

Відповідно до статті 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ), ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до статті 12 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; до видів військової служби зокрема відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За приписами частини другої статті 39 Закону №2232-ХІІ, громадяни України, які проходять базову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".

Невиконання цього обов`язку є підставою для притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності (частина першастатті 42 Закону № 2232-ХІІ).

Наведені норми кореспондуються з положеннями статті 119 КЗпП України, якою встановлені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

Так, відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частинами п`ятою-шостою статті 119 КЗпП України, гарантії, визначені у частині третій цієї статті, не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а в частині збереження місця роботи, посади - також на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.

Тож, на основі аналізу наведених вище законодавчих положень висновується, що передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України гарантії щодо збереження місця роботи, посади поширюються на працівника з дня прийняття його на військову службу під час дії воєнного стану.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 200/3471/21, від 30 травня 2023 року у справі № 200/3363/21-а та від 14 березня 2025 року у справі №280/7366/23.

Суд зазначає, що нормами Закону № 580-VIII не врегульовано порядок збереження робочого місця за поліцейським, що призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Водночас, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми трудового законодавства.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.10.2019 у справі №825/598/17 та від 16.07.2020 у справі №400/2884/18.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України,Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженимЗаконом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 08.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №704/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025) з 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII(далі Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію»оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно ізстаттею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XIIособливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Верховний Суд у постановах від 11 квітня 2019 року (провадження № 51-9182км18), від 14 лютого 2018 року (провадження № 61-4157св18 та № 61-3951св18), від 20 лютого 2018 року (провадження № 61-4255св18), від 25 квітня 2018 року (провадження № 61-1664св17), від 21 лютого 2019 року (провадження № 51-7411км18) та від 22 квітня 2021 року (провадження № 51-6162км20) зазначив, що особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Також Верховний Судв постанові від 23.12.2020 у справі № 824/876/18-а наголосив, що з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17.03.2014) відповідно до положеньЗакону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»законодавець пов`язує настання особливого періоду. При цьому, сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації, у свою чергу, не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Суд зазначає, що оскільки на момент прийняття позивача на військову службу за контрактом на території України було введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми частини другої статті 39 Закону №2232-ХІІ у взаємозв`язку із частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України щодо забезпечення трудових прав працівників у разі прийняття на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду. При цьому суд відхиляє доводи відповідача про непоширення на спірні правовідносини норм трудового законодавства з огляду на вищевикладені норми права та правові висновки Верховного Суду.

Суд також зазначає, що статтею 36 КЗпП Українивизначено підстави припинення трудового договору, однією з яких відповідно до пункту 5 частини 1 вказаної статті є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Відповідно до частини першої статті 32 КЗпП Українипереведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених устатті 33 цього Кодексута в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2019 у справі №805/3724/15-а, для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з пунктом 5 статті 36 К3пП України,

Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення, відповідно до пункту 5статті 36 КЗпПу погоджений сторонами строк.

Отже, для переведення працівника на інше підприємство необхідна згода працівника та погодження між власниками відповідних підприємств або уповноважених ними органів. У разі відсутності зазначених умов переведення на інше підприємство відбутися не може.

В свою чергу, доказів згоди позивача та погодження між відповідачем та Міністерством оборони України на переведення його на інше місце роботи, оформлених документально, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що додатково вказує на протиправність оспорюваного наказу про звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту 8 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що зважаючи на порушення відповідачем вимог трудового законодавства щодо забезпечення трудових прав позивача на період проходження ним військової служби за контрактом під час мобілізації, особливого періоду, оскаржуваний наказ не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним, не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тому підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді.

Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18, та у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19.

Таким чином, позивач має бути поновлений на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області.

Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110), днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, оскільки наказом Головного управління Національної поліції позивача звільнено з посади 14.03.2025, то цей день є останнім робочим днем, тому поновлювати позивача на посаді слід з наступного дня після звільнення - з 15.03.2025.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті371 КАС Українирішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача увільнити позивача від виконання службових обов`язків на час проходження ним військової служби, судом вже зазначалось, що відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України, за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Як вже встановлено судом, позивач згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 06.09.2024 №4596/1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 16.08.2024, тобто був прийнятий на службу за контрактом під час дії особливого періоду, воєнного стану та загальної мобілізації, а тому суд приходить до висновку, що на нього у повній мірі поширюються гарантії, передбаченістаттею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»тастаттею 119 КЗпП України, а саме, щодо збереження за ним основного місця роботи та посади в установі в якій він працював, оскільки обов`язок щодо забезпечення збереження місця роботи, посади і середнього заробітку працівників, прийнятих на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду, покладений без виключення на всі підприємства, установи та організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, в тому числі і на ГУНП у Львівській області.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що дії відповідача, щодо відмови в задоволенні рапорту позивача від 10.03.2025 про його увільнення від виконання службових обов`язків, у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду є протиправними, а ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області увільнити позивача від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду на строк до закінчення особливого періоду або до дня його фактичного звільнення з військової служби, оскільки увільнення працівника від роботи не є тотожним із звільненням з роботи та є тим механізмом оформлення трудових відносин, що дозволяє захистити права як працівника, так і роботодавця, а також найбільш відповідає змісту правовідносин, коли за працівником, за неможливості сумісництва, зберігається місце роботи та посада, і при цьому особа не виконує посадові та функціональні обов`язки в силу законодавчо визначених обставин.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати не розподіляються з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 14.03.2025 №179 о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, зі служби в поліції відповідно до пункту 8 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій).

Поновити з 15.03.2025 ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_1 про його увільнення від виконання службових обов`язків, у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ: 40108833) увільнити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду на строк з 10.03.2025 до закінчення особливого періоду або до дня його фактичного звільнення з військової служби.

Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) допустити до негайного виконання.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна

Часті запитання

Який тип судового документу № 128147720 ?

Документ № 128147720 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 128147720 ?

Дата ухвалення - 16.06.2025

Яка форма судочинства по судовому документу № 128147720 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 128147720 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 128147720, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 128147720, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 16.06.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 128147720 відноситься до справи № 380/6909/25

Це рішення відноситься до справи № 380/6909/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 128147717
Наступний документ : 128147723