Рішення № 128147387, 16.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2025 рокусправа № 380/9744/25Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за участі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка), від імені якої діє представниця Гордієнко О.Ю., звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), за участі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у перерахунку пенсії №134450015823 від 10.04.2025 р. Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, надання житлових субсидій та пільг), яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні із пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-УІІІ та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 XII у зв`язку з відсутністю законних підстав та необхідного стажу на посадах державної служби;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723 XII, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII стаж роботи ОСОБА_1 на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) ДПС, ДФС, Міндоходів України за період з 23.02.1994 р. по 13.06.2016 р. та з 07.02.2020 р. по 03.03.2025 р.. (день звільнення ) та період служби в апараті Пустомитівської районної державної адміністрації з 01.09.2017 р. по 31.12.2019 р. а саме періоди роботи з: 23.02.1994 р. на посаді державного податкового інспектора відділу обліку та обробки даних в Державній податковій інспекції по Пустомитівському району; 19.09.1994 р. на посаді головного державного податкового інспектора; 26.11.1996 р. на посаді головного державного податкового інспектора Державної податкової адміністрації у Пустомитівському районі; 03.01.1997 р. на посаді головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності; 01.07.1997 р. на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу примусового стягнення податків; 16.02.1998 р. на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу примусового стягнення податків в ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області; 01.04.1998 р. на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора у відділ примусового стягнення податків і зборів; 01.09.2000 р. на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора у відділ стягнення платежів до бюджету; 06.02.2002 р. на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу стягнення платежів до бюджету; 24.09.2003 р. на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора у відділі стягнення податкового боргу; 28.01.2005 р. на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора у відділі забезпечення податкових зобов`язань; 24.05.2006 р. на посаді начальника відділу погашення прострочених податкових зобов`язань; 19.03.2012 р. на посаді начальника відділу погашення податкового боргу ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби; 30.07.2013 р. на посаді начальника відділу обслуговування платників податків ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області; 20.01.2014 р. на посаді начальника відділу погашення заборгованостей; 23.01.2015 р. на посаді начальника відділу погашення заборгованостей ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області; 17.02.2016 р. на посаді начальника відділу погашення боргу по 13.06.2016 р. (до дня звільнення з займаної посади); 01.09.2017 р. на посаді провідного спеціаліста відділу з питань звернень громадян, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Пустомитівська районна державна адміністрація; 17.07.2018 р. на посаді провідного спеціаліста відділу освіти Пустомитівської райдержадміністрації по 31.12.2019 р. (час звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату державних службовців); 07.02.2020 р. на посаді старшого державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Галицького управління Головного управління ДПС у Львівській області; 17.02.2020 р. на посаді старшого державного інспектора Пустомитівської ДПІ Городоцького управління Головного управління ДПС у Львівській області; 16.09.2020 р. на посаді старшого державного інспектора Пустомитівської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Львівській області; 03.01.2021 р. на посаді старшого державного інспектора Пустомитівської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Львівській області; 12.12.2024 р. на посаді старшого державного інспектора відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Львівській області по 03.03.2025 р.(час припинення державної служби і звільнення з посади);

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п.10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 з 04.04.2025 р. - на підставі поданої заяви зареєстрованої за №1554 та доданими до неї документами в тому числі і Довідками виданими ГУ ДПС у Львівській області 04.04.2025 р. : №213-13- 01-10-00-11 ; №214-13-01-10-00-11.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 04.04.2025 звернулась із заявою про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». ГУ ПФУ у Львівській області передало її заяву для розгляду ГУ ПФУ у Вінницькій області, котре прийняло рішення № 134450015823 від 10.04.2025 про відмову заявниці у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішення обґрунтовано тим, що в заявниці відсутній відповідний стаж державної служби, з огляду на те, що вона станом на 01.05.2016 працювала на посаді, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». Позивачка не погоджується з цим рішенням, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Зазначає, що згідно із записами її трудової книжки: з 23.02.1994 13.06.2016 та з 07.02.2020 по 03.03.2025 проходила службу в органах державної податкової служби (27 років 04 місяці 17 днів). Крім того просить зарахувати до стажу державної служби період стаж роботи в на посадах в органах місцевого самоврядування за період із 01.09.2017 по 31.12.2019. Позивачка вказує, що її стаж державної служби становить понад 20 років, вона підпадає під умови, визначені пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.

Відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області, позов не визнає, подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову повному обсязі. Відповідач зазначає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідної категорії посад державних службовців. Оскільки, у позивачки немає підстав для зарахування до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців періодів роботи в органах податкової служби (згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 присвоювали спеціальні звання «Інспектор податкової служби 3 рангу, 2 рангу, 1 рангу», «Радник податкової служби 3 рангу, 2 рангу»), у позивачки відсутні підстави для переходу з пенсії за віком на пенсію державного службовця. Просить відмовити в задоволенні позову.

ГУ ПФУ у Львівській області вважає позов безпіджставним, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїх запереченнях вказує, на відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивачки в органах податкової служби, оскільки у позивачки відсутній стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу № 889-VIII. Зазначає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Суд дослідив заяви по суті справи, долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи:

ОСОБА_1 є пенсіонеркою, із 26.11.2022 отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 :

- з 23.02.1994 по 13.06.2016 та з 07.02.2020 по 03.03.2025 працювала на різних посадах в органах державної податкової служби (державного податкового інспектора, головного державного податкового інспектора, старшого державного інспектора, головного державного податкового ревізора-інспектора). За цей період ОСОБА_1 : - 29.04.1994 прийняла присягу державного службовця; - 09.03.1995 присвоєно спеціальне звання «Інспектора податкової служби II рангу»; - 01.11.2002 присвоєно спеціальне звання «Інспектора податкової служби І рангу»; - 02.10.2006 присвоєно спеціальне звання «Радника податкової служби ІІІ рангу»; - 17.12.2010 присвоєно спеціальне звання «Радника податкової служби ІІ рангу»; - 30.07.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця; - 30.12.2013 присвоєно спеціальне звання «Радника податкової та митної справи ІІ рангу»; (а.с. 18-32);

- з 17.07.2018 по 31.12.2019 працювала на різних посадах в органах місцевого самоврядування (Пустомитівська районна державна адміністрація). За цей період 01.09.2017 присвоєно 5 ранг державного службовця.

Головне управління Державної податкової служби у Львівській області видало ОСОБА_1 довідки від 04.04.2025 № 213-13-01-10-00-11 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); від 04.04.2025 № 214-13-01-10-00-11 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (а.с. 33, 34)

04.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії, просила перевести її на пенсію за Законом України «Про державну службу». До заяви додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.04.2025 № 213-13-01-10-00-11 від 04.04.2025 № 214-13-01-10-00-11.

10.04.2025 ГУ ПФУ у Вінницькій області (орган ПФУ, визначений для вирішення заяви ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності) за результатами розгляду заяви від 04.04.2025 прийняло рішення № 134450015823, відповідно до котрого відмовило позивачці в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Це рішення мотивоване тим, що вона працювала в органах державної податкової служби з 23.02.1994 року по 13.06.2016 року та з 07.02.2020 року по 03.03.2025 року. 29.04.1994 було прийнято присягу державного службовця, але встановлення рангу за займаною посадою не було. Натомість протягом вказаного періоду ОСОБА_1 присвоювались спеціальні/персональні звання: 09.09.1995 - інспектор податкової служби ІІ рангу, 05.01.2000- інспектор податкової служби ІІ рангу, 01.01.2002- інспектор податкової служби І рангу, 02.12006 - радник податкової служби ІІІ рангу, 17.12.2010 - радник податкової служби ІІ рангу, 30.12.2013 - радник податкової та митної справи ІІ рангу. Отже, станом на 01.05.2016 у заявниці відсутній необхідний стаж державної служби (а.с. 35).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Закон № 889 набрав чинності 01.05.2016, одночасно втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, що передбачав особливості пенсійного забезпечення державних службовців.

Разом з тим, пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено переживаючу дію статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, тобто законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи є право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом № 889-VIII) певного стажу держслужби (10 років для осіб, що станом на цю дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Стаття 2 цього Закону визначає структуру заробітної плати, до якої входять: - основна заробітна плата (встановлюється у вигляді посадових окладів для службовців); - додаткова заробітна плата (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); - інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми). Відповідно до статті 33 Закону №3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону №1058-ІV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до статті 341 Податкового кодексу України (далі ПК України) служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров`я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов`язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Пунктом 342.4 статті 342 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (пункт 342.4.). Приписами пункту 344.1 статті 344 ПК України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про такі спірні правовідносини:

ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV. 04.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про переведення її з пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця на підставі Закону № 3723-ХІІ. ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовило у задоволенні цієї заяви з мотивів, що станом на 01.05.2016 заявниця працювала на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». Отже, спірним у цій справі є наявність/відсутність в заявниці станом на 01.05.2016 стажу державної служби, достатнього для призначення на пенсію на підставі Закону № 3723-ХІІ.

Оцінюючи аргументи відповідача на обгрунтування правомірності його рішення, суд керується такими мотивами:

Закон № 889-VIII, котрий набрав чинності 01.05.2016, визначає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі №539/1855/17 вказав таке: «Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.»

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. Враховуючи наведені правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Вінницькій області безпідставно не зарахувало до стажу державної служби період роботи позивачки в органах державної податкової служби, за які позивачці присвоєно спеціальні звання.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 23.02.1994 по 13.06.2016 (22 роки 03 місяці 22 дні) працювала на відповідних посадах старшого державного податкового ревізора-інспектора, головного державного податкового інспектора. За період роботи в органах державної податкової служби ОСОБА_1 присвоєно спеціальні звання: «Інспектор податкової служби II рангу», «Інспектор податкової служби І рангу», «Радник податкової служби ІІІ рангу», «Радник податкової служби ІІ рангу», «Радник податкової та митної служби ІІ рангу». Станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889) стаж служби позивачки в органах державної податкової служби становив понад 20 років (22 роки 03 місяці 22 дні), а вона продовжувала проходити державну службу. Отже, ОСОБА_1 на підставі як пункту 10, так і пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами).

Підсумовуючи наведені мотиви суд дійшов висновку, що рішення № 134450015823 від 10.04.2025 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 04.04.2025 є необґрунтованим та незаконним, отже - таке слід скасувати як протиправне.

Щодо вимог в частині зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивачки в апараті Пустомитівської районної державної адміністрації з 01.09.2017 по 31.12.2019, то суд зазначає, що такі вимоги є безпідставними, адже відповідач при прийнятті оскарженого рішення не дослоіджував цього питання та не не відмовляв в оскаржуваному рішенні позивачці у зарахуванні стажу за цей період до стажу державної служби, оскільки обчислював стаж позивачки станом на 01.05.2016 з метою застосування пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 для визначення правових підстав для призначення пенсії держслужбовця. Отже, зарахування стажу роботи в апараті Пустомитівської районної державної адміністрації за період з 01.09.2017 по 31.12.2019 жодним чином не впливає на вирішення питання про призначення позивачці пенсії держслужбовця.

Статтею 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) визначено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14.09.2016 № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права. З урахуванням наведених норм пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» підлягає призначенню позивачці з дати звернення про призначення пенсії, тобто з 04.04.2025.

Щодо вимог про зобов`язання зарахувати до стажу державної служби позивачки спірні періоди та перевести з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», суд зазначає таке:

відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії. Тому дії щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ з 09.08.2024 (з дати подання заяви про переведення на інший вид пенсії) має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що прийняв оскаржуване рішення, у цій справі - ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про порядок його виконання. Для забезпечення ефективного відновлення прав позивача та з метою виконання цього рішення суду ГУ ПФУ у Вінницькій області зобов`язане зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 23.02.1994 по 13.06.2016 та з 07.02.2020 по 03.03.2025.

Щодо позовної вимоги про перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 04.04.2025 року № 213-13-01-10-00-11 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 04.04.2025 № 214-13-01-10-00-11, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області, суд зазначає таке.

У справі, яка розглядається, спір виник щодо наявності підстав для переведення позивачки на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ та пп. 10,12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 пенсійний органо зробив висновок, що вона не має підстав для отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця здійснено не було та, відповідно, питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивачки з цим позовом пенсійний орган не вирішував. Таким чином, вимоги позивачки щодо врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця при перерахунку пенсії є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такими повноваженнями. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо виникнуть у майбутньому, в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

З огляду на викладені мотиви суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачкою витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, що прийняв протиправне рішення пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Представниця позивачки в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд керується такими положеннями:

відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як визначено в частині п`ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копії таких документів: 1) договір про надання правничих послуг № 22/25 від 25.04.2025, укладений між адвокатським об`єднанням «Правовий центр «Професіонал» в особі керівника голови об`єднання Гордієнко Оксани Юріївної та ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 3.1 Договору за надання правничих послуг встановлюється оплата в розмірі 2000 грн. Відповідно до пункту 3.2 оплата здійснюється шляхом перерахунку суми визначеної п. 3.1 даного договору на розрахунковий рахунок виконавця або готівкою у касу у сумі 2000 грн. в якості попередньої оплати; 2) ордер серії ВС № 1367669 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №259.

Аналізуючи надані представницею позивачки докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що представниця позивачки надала лише договір про надання правничої допомоги, проте не надала жодного документу із зазначенням детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) як передбачає частина 4 статті 134 КАС України. суд звертає увагу, що договір це лише домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Договір не містить відомостей щодо наданих послуг у конкретній справі. У свою чергу, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, визначається у акті виконаних робіт (наданих послуг), якого представниця позивачки не долучила до матеріалів справи.

Крім того, у пункті 3.1 Договору зазначено, що оплата здійснюється шляхом перерахунку суми визначеної п. 3.1 даного договору на розрахунковий рахунок виконавця або готівкою у касу у сумі 2000 грн. в якості попередньої оплати. Проте, представниця позивача не надала суду жодного доказу на підтвердження факту оплати послуг. Суд звертає увагу, що аргументи представниці позивачки про те, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх вже сплачено, чи тільки має бути сплачено, були б доцільними у тому випадку, якщо б положення договору не передбачали вимоги сплатити кошти в якості попередньої оплати.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що документи, які надала представниця позивачки на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, не підтверджують ані факту надання правничої допомоги, ані факту понесення таких витрат. Тому суд відмовляє у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 9,19-20,22,25-26,90,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовільнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 134450015823 від 10.04.2025 про відмову ОСОБА_1 про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» відповідно до заяви від 04.04.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, місто Вінниця, вул. Зодчих, 22; ідентифікаційний код 13322403) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 04.04.2025 пенсію за віком на підставі пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.

З метою виконання цього рішення суд встановлює такий порядок та спосіб його виконання: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов`язане зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 23.02.1994 по 13.06.2016 та з 07.02.2020 по 03.03.2025.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, місто Вінниця, вул. Зодчих, 22; ідентифікаційний код 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович