Рішення № 128146537, 16.06.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2025 р. справа № 300/6846/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Черкаській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 31.07.2024 №134550024332, зобов`язання розглянути заяву та прийняти рішення про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 2 за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, рішенням від 31.07.2024 №134550024332 відмовлено у призначенні такої пенсії зважаючи на ненадання інформації стосовно наявності або відсутності громадянства держави-окупанта, яка, як зазначає відповідач 2, необхідна для призначення пенсії громадянам України, що проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Однак, на думку позивача, подання заяви про відсутність громадянства держави-окупанта стосується осіб, які проживають на території Автономної Республіки Крим та не поширюється на тих, що мешкають в межах інших адміністративно-територіальних одиниць. Крім того, саме на орган, який призначає пенсію, покладено обов`язок надсилання запиту до органів пенсійного забезпечення Російської Федерації щодо падання відомостей про те, чи особа перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації чи ні. Також даний орган зобов`язаний додати відповідний документ при призначенні пенсії особі. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 01.10.2025 відповідно до якого проти позову заперечив, вказавши, що відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж позивачки склав 32 роки 11 місяців 1 день. Вік 61 рік 2 місяці 8 днів. Однак, в силу приписів пункту 14-4 розділу XV Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV та пп.9 пункту 2.1 Порядку №22-1 ОСОБА_1 не підтверджено відсутність громадянства російської федерації та неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, а саме не зазначено про це у заяві про призначення пенсії або у заяві довільної форми. Таким чином, ГУ ПФУ в Черкаській області, з урахуванням принципу екстериторіальності правомірно прийнято рішення від 31.07.2024 № 134550024332 та відмовлено відмову у призначенні пенсії. Крім того, дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії чи повторного розгляду заяви позивачу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у призначенні пенсії. Таким чином, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

ГУ ПФУ в Черкаській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.10.2024. Щодо заявлених позовних вимог заперечило, зазначивши, що аналіз поданих документів підтвердив, що відповідно до поданих документів загальний страховий стаж позивача для визначення права на пенсію становить 32 роки 11 місяців 1 день, вік на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком - 61 рік 02 місяці 8 днів, а необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком, після досягнення віку 60 років, у відповідності до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить не менше 31 рік. Втім, в порушення пункту 14-4 розділу XV Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV та пп.9 пункту 2.1 Порядку №22-1 ОСОБА_1 не підтверджено відсутність громадянства російської федерації та неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, а саме не зазначено про це у заяві про призначення пенсії або у заяві довільної форми. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією його паспорта серії НОМЕР_1 (а.с.11-16).

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.08.2023 № 1330-5002931278,позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення 24.07.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при досягненні 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.44-45).

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Відповідач 2 рішенням від 31.07.2024 №134550024332 позивачу відмовив у призначенні пенсії відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в зв`язку з відсутністю необхідних документів, а саме заяви про відсутність громадянства держави - окупанта та інформації про неперебування на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії. Також зазначено, що страховий стаж позивача становить 32 років 11 місяців 01 день (а.с.25).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідача 2 упризначенні пенсії за віком протиправною, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Закономта досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 24.07.2024, згідно паспортних даних досягла віку 60 років, що визнається сторонами.

Зі змісту оскаржуваного від 31.07.2024 №134550024332 позивачу відмовив у призначенні пенсії відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в зв`язку з відсутністю необхідних документів, а саме заяви про відсутність громадянства держави - окупанта та інформації про неперебування на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії. Також зазначено, що страховий стаж позивача становить 32 років 11 місяців 01 день (а.с.25).

Водночас, суд звертає увагу на те, що інших підстав відмови оскаржуване рішення не містить.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставіРішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

15.04.2014 Верховною Радою України прийнятоЗакон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII(далі Закон №1207-VII), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 3 Закону №1207-VII, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.

Згідно з частин 1, 2ст.7 Закону №1207-VII, для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення … здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234затверджено Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (далі - Порядок №234).

У п.1 Порядку №234 зазначено, що цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які (1) проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і (2) не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації (далі особи).

Механізм подання та оформлення документів для призначення (поновлення, перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженимпостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Згідно з п.1.8 розділу І Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Розділ ІІ Порядку №22-1 визначає перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Відповідно до пп. 9 п.2 розд. ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.

Отже, пп.9 п.2 розд. ІІ Порядку №22-1 визначено, що заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта подається лише тими громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до частини 1статті 4 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 №1871-IX, особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Судом встановлено, що згідно довідки від 29.08.2023 № 1330-5002931278 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів того, що позивач змінив громадянство України матеріали справи не містять.

Розділом І Порядку №22-1, визначено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) (абз.1 п.1.1 розд.І).

Розділом ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, зокрема, відомості про місце проживання особи (пп.4 п.2.1).

Для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначенихЗаконом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"(п.2.22).

Відповідно до абз.10 п.4.1 розд.ІV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Таким чином, нормами пп.9 п.2.1 розд.11 та абз.10 п.4.1 розд. ІV Порядку №22-1 саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов`язок надсилання запиту для отримання відомостей щодо неперебування особи на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувача пенсії.

Таким чином, суд наголошує, що відсутність та неможливість отримання інформації щодо не отримання особою пенсійних виплат з органів пенсійного забезпечення російської федерації, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2024 у справі №320/424/23, яка враховуються під час розгляду даної справи в силу приписів частини 5статті 242 КАС України.

Доказів того, що позивач отримала громадянство російської федерації та одержувала пенсію в органах пенсійного забезпечення російської федерації, суду не надано.

Відтак, суд зазначає, що позивач як громадянин України, має право на отримання пенсії, призначеної йому відповідно до законодавства України, за місцем реєстрації фактичного проживання.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на підставі її заяви від 24.07.2024.

Як наслідок, рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.07.2024 №134550024332 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення, суд зазначає наступне.

За наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Відтак, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

При цьому, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Згідно вимог частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Отже особа, яка досягла 60-річного віку в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, має право на призначення пенсії за віком за умови наявності у останньої 30 років страхового стажу.

За змістом вимог пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Українське громадянство позивача та необхідний вік 60 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.11-14).

Із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 24.07.2024 (а.с.44-45), про що також зазначено пенсійним органом у його рішенні від 31.07.2024 №134550024332, тобто після спливу зазначеного трьохмісячного строку. Отже, позивачу слід призначити пенсію з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Як встановлено судом, відповідач 2 рішенням від 31.07.2024 №134550024332 позивачу відмовив у призначенні пенсії відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в зв`язку з відсутністю необхідних документів, а саме заяви про відсутність громадянства держави - окупанта та інформації про неперебування па обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії. Також зазначено, що страховий стаж позивача становить 32 років 11 місяців 01 день (а.с.25).

Однак, враховуючи висновок суду про протиправність рішення від 31.07.2024 №134550024332, з підстав відсутності необхідних документів, а саме заяви про відсутність громадянства держави - окупанта та інформації про неперебування па обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії та необхідний страховий стаж (не менше 30 років, а саме 32 роки 11 місяців 1 днь) суд зазначає про наявність у позивача права для призначення пенсії за віком, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заявою від 24.07.2024 та відмовив позивачу у призначенні пенсії) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 24.07.2024.

Відтак, в задоволенні вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області суд відмовляє.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23.

Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

У зв`язку із тим, що позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024, а доказів понесення будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 09.04.2024 №0902350007970 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 24.07.2024 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 24.07.2024.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000).

Суддя Микитин Н.М.