Рішення № 128146449, 16.06.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2025 р. справа № 300/2991/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі Головне управління ПФУ в Донецькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення №926160169612 від 12.03.2025 про перерахунок пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити обчислення ОСОБА_1 пенсію державного службовця після її звільнення з посади державної служби з 30.12.2024 на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 із урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 05.03.2025 №1026/45.2-21/35в та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №1026/45.2-21/35в від 05.03.2025 та здійснити виплату з 31.12.2024 з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.12.2024 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». В подальшому, після звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою від 05.03.2025 про обчислення пенсії державного службовця з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 05.03.2025 №1026/45.2-21/35в та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №1026/45.2-21/35 від 05.03.2025, відповідачем відмовлено у обчисленні пенсії державного службовця на підставі вказаних довідок. Таку відмову позивач вважає протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22.05.2025 на адресу суду надійшов відзив від Головного управління ПФУ в Донецькій області, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначено, що ОСОБА_1 на підставі особистої заяви від 31.01.2020 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №889. Оскільки ОСОБА_1 з 31.01.2020 продовжувала працювати на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, розмір пенсії обчислено відповідно до Закону № №1058-IV. Після звільнення з посади державної служби на підставі особистої заяви ОСОБА_1 з 31.12.2024 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №889. Відмічено, що пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 особам, які: 1) досягли необхідного пенсійного віку; 2) мають відповідний страховий стаж; 3) не отримують пенсію, призначену відповідно до Закону №3723; 4) на день набрання чинності Законом №889 (01.05.2016) займають посади державної служби і мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом №889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Представник відповідача вважає, що будь-яке порушення прав та законних інтересів позивача з боку Головного управління відсутнє. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Так, з 02.09.2018 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 7).

З 31.01.2020 позивача на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №300/3547/21 переведено на інший вид пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».(а.с. 8-9)

10.06.2022 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач продовжувала займати посаду державної служби (а.с. 12-13).

У зв`язку зі звільненням з посади державної служби, 31.12.2024 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу (а.с. 14).

В подальшому, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 05.03.2025 про перерахунок пенсії державного службовця з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 05.03.2025 №1026/45.2-21/35в та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №1026/45.2-21/35 від 05.03.2025 (а.с. 17-19).

Органом, який розглядав подану заяву, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 12.03.2025 прийнято рішення №926160169612 про відмову у здійсненні переразунку пенсії, оскільки збільшення заробітку не передбачено законодавством (а.с. 23).

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1-2 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Питання пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі Закон №3723-ХІІ).

Водночас, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.01.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, з огляду на зміст вищевказаної норми, необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.

Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, станом на 01.05.2016 мала відповідний стаж на посаді державної служби понад 20 років, працювала на різних посадах, які відносяться до державної служби. Вказане не заперечується відповідачем.

За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються перерахунку пенсії позивача (пенсі державного службовця) за умов, визначених у Законі №889-VIII, на підставі нової довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державному службовцю, якщо до цього йому вже призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-XII.

Суд відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, які полягають у такому.

Верховний Суд з посиланням на частину першу статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника, зазначив, що в даному випадку має місце призначення іншого виду пенсії, а саме за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отож для належного захисту прав позивача Верховний Суд вважав, що слід зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у нових довідках.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) обіймала посаду державної служби, окрім того станом на зазначену дату мала 20 років стажу на державній службі, а норми розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, виконуються усі зазначені вище умови для призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, відтак позивач мала право на переведення з пенсії за віком за Законом №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

При цьому, правовідносини обчислення пенсії після звільнення з посади державної служби регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», якою затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок №622).

Відповідно до п. 3-1 Порядку №622, державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Згідно матеріалів справи вбачається, що позивачу пенсія державного службовця була призначена у 2020 році, однак така не виплачувалась, оскільки ОСОБА_1 продовжувала працювати на посаді державної служби.

Згідно з п. 4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Пунктом 5 Порядку №622 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6.

Суд встановив, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 05.03.2025 №1026/45.2-21/35в та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №1026/45.2-21/35в від 05.03.2025 відповідають додаткам 1 та 2 до Порядку №622.

Вказані довідки також містять необхідну інформацію про те, що на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, такі довідки є джерелом інформації для обчислення згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ розміру пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, про що вказано і в самих довідках.

Більше того, пенсійним органом не наведено жодного аргументу на підтвердження невідповідності поданих довідок вимогам встановленого зразка, зокрема формам, які затверджені Порядком №622.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, Верховним Судом у справі №580/1617/19 зазначено, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Тому з огляду на викладене, єдиним ефективним засобом правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який повністю виключить для пенсійного органу можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду, буде визнання протиправним та скасування рішення №926160169612 від 12.03.2025 про перерахунок пенсії, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок (обчислення) ОСОБА_1 пенсію державного службовця після її звільнення з посади державної служби з 30.12.2024 на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 із урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 05.03.2025 №1026/45.2-21/35в та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №1026/45.2-21/35в від 05.03.2025 та здійснити виплату з 31.12.2024 з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл. 84121; тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008) про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов`язання до вчинення дій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №926160169612 від 12.03.2025 про перерахунок пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл. 84121; тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008) здійснити обчислення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію державного службовця після її звільнення з посади державної служби з 30.12.2024 на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від14.09.2016 №622 із урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 05.03.2025 №1026/45.2-21/35в та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №1026/45.2-21/35в від 05.03.2025 та здійснити виплату з 31.12.2024 з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл. 84121; тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.