Ухвала суду № 128146354, 16.06.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питання залишення позовної заяви без розгляду

16 червня 2025 року Справа № 640/11859/20 Провадження № ЗП/280/926/25 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого суддіБатракІ.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОТЕХ» (03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповалова, буд. 2-А, код ЄДРПОУ30058348)

до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, м. Київ, код ЄДРПОУ43005393)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОТЕХ» (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач), в якому просило суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 354221,00 грн на рахунку в СЕА ПДВ позивача;

зобов`язати відповідача збільшити розмір суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на рахунку позивача в СЕА ПДВ на суму 354221,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. ст. 257-262 КАС України.

Відповідач відзиву на адресу суду не направив.

Натомість, відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх. №20502 від 28.04.2025) про залишення позовної заяви без розгляду. На обґрунтування поданого клопотання зазначає, що У позовній заяві ТОВ «TEПЛOTEX» просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов`язання ДПС збільшити у CEA ПДВ суму податку на додану вартість, на яку ТОВ «TEПЛOTEX» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 3547 221 грн та відобразити таке збільшення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Вказує, що відповідно до пункту 13 Порядку електронного адміністрування податку ва додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, ДПС України автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунків коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДПС інформацію про стан свого електронного рахунку, а також суму податку на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. При цьому, посилання позивача на лист ДПС, що був наданий не спростовує факт про його обізнаність щодо зазначеного стану свого рахунку в CEA ПДВ, а також сум ПДВ на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, ще 21.04.2016. Однак, адміністративний позов ТОВ «TEПЛOTEX» датований 29.05.2020, тобто поданий після спливу 6-місячного терміну з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про (припустимо) порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наголошує, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. В матеріалах позовного провадження відсутня обґрунтована заява ТОВ «TEПЛOTEX» щодо поновлення процесуального строку на звернення до суду за захистом, як вважає позивач, своїх порушених прав, а сам позов як свідчать дані Єдиного реєстру судових рішень не залишався без руху з зазначених підстав.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем аналогічні за змістом клопотання були направлені до суду 20.07.2020 та 22.06.2021.

07.04.2025 матеріали адміністративної справи №640/11859/20 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Батрак І.В.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято справу №640/11859/20 (ЗП/280/926/25) до свого провадження, продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному ст. 262 КАС України.

Ухвалою від 05.06.2025 залишив позовну заяву без руху та надав строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України /або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений, разом із доказами на підтвердження таких обставин.

10.06.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. №29204 від 11.06.2025) про поновлення строків звернення до суду із даним позовом.

На обґрунтування поданої заяви зазначає, що не можна вважати 21.04.2016 моментом порушення прав позивача, оскільки відсутність відображення показників уточнюючого розрахунку у СЕА ПДВ є наслідком внутрішньої недосконалості системи, а не результатом певних дій або бездіяльності з боку відповідача, вчинених саме у момент подання уточнюючого розрахунку, які могли б порушити права позивача. Натомість у подальшому, а саме з 01.01.2017 такий механізм (тобто порядок дій відповідача у випадку подання платником уточнюючої декларації з ПДВ) було законодавчо передбачено, розроблено відповідний алгоритм дій в СЕА ПДВ. При цьому, звертає увагу, що функціонування СЕА ПДВ в автоматичному режимі не обмежує можливості ручного коригування окремих показників формули для відображення достовірних даних в системі. Наголошує, що позивач, будучи обмеженим у можливості користування своїм законно сформованим реєстраційним лімітом в СЕА ПДВ через недоліки чинного на 21.04.2016 законодавства, відсутність чіткого правового регулювання спірного питання (у тому числі і при внесенні змін з 01.01.2017), протягом 2017 року неодноразово письмово та усно (особисто та із залученням представників Ради бізнес-омбудсмена) звертався до ГУ ДПС у м. Києві та відповідача з проханням збільшити реєстраційну суму на його рахунку в СЕА ПДВ на 354221,00 грн саме шляхом такого ручного коригування. Однак, на дані звернення (зокрема, подані за підтримки Ради бізнес-омбудсмена №6968 від 29.09.2017 р., №9098 від 28.12.2017) позивач отримав письмову відповідь 08.02.2018 від відповідача №4356/6/99-99-12-03-01-15 від 08.02.2018, в якій зазначено, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено механізм збільшення реєстраційної суми за наслідком сплати податкових зобов`язань за уточнюючим розрахунком. Відтак, саме 08.02.2018 позивач отримав відмову у ручному коригуванні некоректних показників СЕА ПДВ, а саме у здійсненні дій щодо збільшення реєстраційної суми в СЕА ПДВ. Зауважує, що за висновком Верховного Суду бездіяльність держави в особі податкових органів щодо вчинення певних дій на користь платників (наприклад, відшкодування сум бюджетної заборгованості з ПДВ, збільшення реєстраційної суми в СЕА ПДВ) має триваючий характер. Тому, до таких триваючих правопорушень не може бути застосовано положення ч.2 ст.122 КАС України, якими встановлено шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду. Зокрема, у справі № 460/377/19 суд, аналізуючи питання строку звернення до суду з позовом про збільшення реєстраційної суми в СЕА ПДВ, зазначає, що застосування правила визнання строків звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності тісно пов`язання із правовою природою такої бездіяльності. Бездіяльність визначається як пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень щодо неприйняття у певні строки рішення чи вчинення дій, які зумовлюють для платника податків юридичні наслідки; або ж така бездіяльність є триваючою, тобто такою, що не має зв`язку з конкретною датою чи строком для прийняття суб`єктом владних повноважень рішення чи вчинення дій. Суд констатує, що у даному випадку йдеться саме про триваючу бездіяльність відповідача, а відтак строки звернення до суду не є дотичними до певної дати (встановленої законом), чи події, яка має неминуче настати. Редакція ПК України, як станом на 2016 рік не передбачала, так і наразі не передбачає чітко виписаного механізму врахування показників уточнюючих розрахунків в СЕА ПДВ, поданих платниками протягом 2015-2016 років. Водночас, відсутність належного правового регулювання роботи СЕА ПДВ (зокрема, в частині порядку врахування показників уточнюючих розрахунків) не може позбавляти платників права на відображення суми податкових зобов`язань в СЕА ПДВ, оскільки за своєю природою дана сума повною мірою відповідає показнику ?ПопРах і повинна впливати на значення реєстраційної суми в СЕА ПДВ. Тобто, платники податків не можуть нести відповідальність за недотримання державою своїх обов`язків щодо своєчасного та належного введення в дію законодавства щодо функціонування СЕА ПДВ. Таким чином, усі зазначені фактори, від яких залежить ефективне поновлення прав Позивача, перебувають у межах контролю держави.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, заяву позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 1-2 ст. 122 КАС України).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Тобто, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018р. у справі №820/3537/17, від 02.10.2018 у справі №820/1749/18 та від 01.04.2021 у справі №280/4453/18 проступок, пов`язаний із триваючим безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом визнається триваючим порушенням.

Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

Як наслідок, правопорушення щодо збільшення розміру суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН на рахунку платника в СЕА ПДВ є триваючим. Таке правопорушення (до моменту збільшення розміру суми ПДВ на рахунку платника податків) не може припинитись на момент звернення із позовом.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 127/16473/15-а суд констатував, що встановлений процесуальним законом строк звернення до адміністративного суду не повинен використовуватись як засіб легалізації триваючого правопорушення та не повинен бути однозначною підставою для відмови у застосуванні державою примусових заходів, спрямованих на його припинення.

У цій же справі Верховний Суд, приймаючи постанову за результатом її касаційного розгляду, зауважив, що зважаючи на доведений у ході судового розгляду факт вчинення відповідачами правопорушення, яке має характер триваючого і не припинено станом на час розгляду і вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій, останні правомірно відхилили клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду.

Разом з тим, суд має враховувати, що встановлення строків звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності, на чому Верховний Суд наголошував у постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22, й при цьому зазначав, що такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.10.2018 у справі №493/1867/17, від 22.01.2019 у справі № 201/9987/17 (2-а/201/304/2017), від 05.04.2019 у справі № 809/248/18, від 22.11.2019 у справі № 1140/3136/18, від 29.11.2019 у справі №608/957/16-а, від 30.01.2020 у справі № 554/5119/16-а, від 18.02.2020 у справі №1840/3344/18, від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 11.11.2020 у справі №640/19903/19 та від 01.06.2022 у справі № 460/100/21.

У цих же постановах Верховним Судом надано визначення терміну «триваюче правопорушення», розкрито його суть та зміст, а саме - зазначено, що триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

В контексті спірних правовідносин у даній справі підставою для звернення позивача з даним позовом до суду стала саме триваюча бездіяльність контролюючого органу (відповідача) щодо не вчинення дій стосовно відновлення обліку показників в СЕА ПДВ.

Тобто, порушення з боку податкового органу, які стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, є триваючими, оскільки пов`язані з тривалим, безперервним невиконанням обов`язків суб`єктом владних повноважень і такі порушення не усунуті на час розгляду справи судом, а тому помилковим є доводи відповідача про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Аналогічна правова позиція щодо тлумачення бездіяльності щодо незбільшення суми реєстраційного ліміту у системі електронного адміністрування податку на додану вартість саме як триваючого правопорушення була викладена Верховним Судом у постанові від 20.11.2019 у справі № 2040/6747/18.

Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У п.74 рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) Європейський з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Застосування ж процесуальних строків у випадку стягнення узгодженого бюджетного відшкодування (і) не вирішує спір та (іі) не сприяє захисту прав та інтересів юридичних осіб, тобто прямо суперечить завданням адміністративного судочинства.

По суті, у цьому випадку держава застосовує певного роду приховану конфіскацію (однозначно заборонену ст.41 Конституції України), яка маскується під позбавленням платника податків механізму повернення власного майна. Формально держава не відмовляється від власного обов`язку, однак позбавляє платника податків можливості примусового виконання такого обов`язку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, враховуючи наведені норми, позицію Верховного Суду з приводу питання застосування строків, встановлених для звернення до суду із відповідним позовом, а також зважаючи на обставини повідомленні заявником у клопотанні про поновлення строку звернення до суду та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про підставність і обґрунтованість доводів представника позивача та наявність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 14 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Таким чином, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи зі стадії на якій було залишено позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 121, 122, 171, 236, 240, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Державної податкової служби України про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОТЕХ» строк звернення до суду у справі за його позовом до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяІ.В.Батрак